Серце Атлантиди - Аврора Лав

Втім переродився звичайним вампіром. Без магії. З усіма вразливими якостями істот ночі. Він зненавидів себе і всіх довкола. Він захотів повернути собі колишнє життя, тільки було вже запізно. І з тої самої миті Ларана поглинула ідея повернути собі магію. 

Він був дуже кровожерливим та безжальним. Він полонив різних Семінів. Ставив на них свої божевільні досліди, а потім просто вбивав, як непотрібний матеріал. Слава про жорстокого Ларана не пройшла повз вуха Альвів. Фрейя благала раду старійшин зберегти Ларану життя. Всупереч всьому, вона продовжувала його любити, і вона свято вірила у його спокуту. Але Ларан перейшов межі, з-за яких неможливо повернутися. Одного дня разом зі своєю Немайн він викрав Альва. І вбив. 

Навіть Фрейєну віру цей вчинок зламав. Під її керівництвом Альви вистежили Ларана та Немайн. Жінку стратили, а самого Ларана ув'язнили в скелі.

— Ти хотів вічного життя, ти його отримав! — Дивлячись в пусті, колись кохані, очі, вимовила Фрейя.

Це були останні слова, які почув Ларан, перед тим як бути похованим на віки вічні у темряві.

Але вчення Ларана встигли дати свої плоди. Його шалені ідеї декому припали до душі. У світі залишилися його прихильники. Вони продовжили його справу, хоч і не так агресивно. Саме тоді був заснований рух CultusLaurent. Їхня мета - об'єднати в одній істоті здібності декількох, тим самим створити наймогутнішу істоту.

Йшли століття. Кожен жив своїм життям. CultusLaurent перетворилося на подобу секти, яка вербувала Семінів у свою віру. У віру в ідею Ларана про вищу істоту, яка буде могутнішою за Альва.

Я слухала, немов зачарована. Це не було схоже на правду. Швидше на казочку для діточок на ніч. Проте Ділан продовжував свою розповідь, з досить серйозним виразом обличчя.

— Пару століть тому стали ходити чутки про те, що Ларан повернувся. Що він не відступився від своєї мети. Але тепер він змушений переховуватися, адже світом керує найсильніша організація Ордо. Ордо, звісно, не вірить цим міфам, однак прихильники CultusLaurent вважаються зрадниками віри. Їх вистежують, ловлять й карають.

— Це все звучить, як якась маячня...

— Так і є, — без заперечень погодився чаклун. — CultusLaurent - це купка божевільних фанатиків, які вірують у перекази. Я дуже сподіваюся, що помиляюся, і все це жодним чином не пов'язано з тобою. — Потягнувшись, хлопець обійняв мене і ніжно поцілував у маківку.

Саме в цю мить хтось дуже гучно грюкнув дверима. Я злякано визирнула з-за плеча чаклуна. На мене дивилися холодні блакитні очі, що палали крижаним вогнем. Скай був у люті. Створювалося враження, що з його ніздрів і вух йшов дим.

— Скай… — пробубоніла я, вивертаючись з обіймів друга.

— ЩО ТУТ ВІДБУВАЄТЬСЯ?! — Перевертень не говорив, він гарчав.

Ділан спокійнісінько підвівся, та окинув вовка зневажливим поглядом.

— А на що схоже, Холланд? — Зронив чаклун зверхньо.

— Я тебе зараз вб'ю! — Прогарчав Скай.

Повітря у кімнаті миттєво наелектризувалося від напруження, що випромінювалося від чоловіків. Здавалося, одна іскра і по кімнаті почнуть метатися блискавки.

— Гей! Заспокоїлись! Обидва! — Я різко схопилася з ліжка, і встала між чоловіками. — Скай, — звернулася я до свого розлюченого хлопця. — Ділан просто провів мене до кімнати, і... і допоміг мені заспокоїтися… 

— Я бачив! Як він заспокоював, і мені це, ой, як не сподобалося! — Блондин дивився крізь мене. Пальці щільно стиснуті в кулак, вилиці напружені. Здається, я почула, як заскрипіли його зуби.

— Скай, вгамуйся, будь ласка. Ділан мій друг! І подобається тобі це чи ні, він буде присутній у моєму житті!

Я почула, як за моєю спиною пролунало самовпевнене хмикання чаклуна. Скай різко подався вперед, але я перехопила його, поклавши руки йому на груди.

— Скай... Прошу тебе...

— Я зможу змиритися з тим, що він буде присутнім у твоєму житті, а не з'являтиметься пізно ввечері у твоєму ліжку, принцесо!

— Скай, не вигадуй, — закотивши очі, пирхнула я. — А ти, Ділане, не провокуй! — Я різко розвернулася і тицьнула пальцем у груди чаклунові, що досі задоволено шкірився.

— А що я? Я нічого. — З ідіотською усмішкою знизив плечима друг.

— Дякую тобі за все, але думаю, що тобі вже час, — похитавши головою, я вичікуючи дивилася в зелені очі чаклуна. 

До мене ззаду підійшов вовк і міцно обійняв за талію, сильно притягуючи до себе і цілуючи в шию. Ділан нервово смикнув підборіддям і пішов до дверей, зачепивши при цьому плечем перевертня.

Я вивільнилася з обіймів Скайя, і пройшла до дверей. На порозі Ділан зупинився, повернувся до мене і лагідно посміхнувся.

— Солодких снів, янголятко. Все буде добре. Якщо раптом щось… ти знаєш, де мене знайти. — Він ледь відчутно доторкнувся кінчиками своїх пальців до моєї щоки, розвернувся і вийшов.

Я зачинила за ним двері й повернулася до Скай обличчям. Хлопець пропалював мене злим поглядом.

— Це був останній раз, коли Роджерс був у твоїй кімнаті! — Гримнув він, примружуючи очі.

— Скай…

Не давши мені навіть слова сказати, хлопець швидко наблизився до мене, різко і боляче схопивши за підборіддя.

— Я сказав, ЩОБ Я БІЛЬШЕ НЕ БАЧИВ ЦЬОГО ВИРОДКА ТУТ. Дізнаюся, вб'ю!

— Мені боляче… — перелякано прошепотіла я.

Я справді злякалася не на жарт. У його погляді палала неймовірна лють. Він ще міцніше стиснув свої пальці на моєму підборідді, і жагуче накинувся на мої губи. Я стала вириватися і бити його в груди. Відсторонившись, Скай заглянув у мої сповнені жахом очі.

— Пробач... Я не хотів тебе налякати... Вибач. Просто... просто ти зводиш мене з розуму. Поруч з тобою, я втрачаю контроль.

Скай стиснув моє обличчя у своїх великих долонях, і почав покривати його дрібними поцілунками. Потім він міцно обійняв і притиснув мене до себе, закопуючись своїм обличчям у моє волосся, став жадібно вдихати мій аромат.