Серце Атлантиди - Аврора Лав

— Ти так пахнеш, Енжела. О, святі Альви, як же ти пахнеш. Я ніколи ще не відчував чогось подібного... Польові квіти, конвалії та бузок... щось неймовірне... Я шаленію…  ммм… — Шепотів перевертень, ніжно погладжуючи мене у своїх обіймах. — Я страшно ревную тебе. Я з розуму схожу від ревнощів! Я, як побачив, як він торкається тебе... У мене майже знесло дах. Я готовий був прямо тут перевернутися й розірвати його! Пробач… я не хотів тебе налякати…

Я завмерла в його обіймах ледь дихаючи. В його словах був сенс, але ж… я жодного разу не давала приводу для ревнощів. Чи давала? Хлопець почав ніжно покусувати й посмоктувати мою шию, а руками погладжувати мої вигини.

— Скай... я зараз... не хочу... Зараз не до цього. — Намагалася зупинити я хлопця. Адже я точно розуміла до чого все йде.

Але хлопець мене не чув. Він різко підняв мене і поклав на ліжко. У ньому ніби звір прокинувся. Його покусування трансформувалися з ніжних на дико пристрасні. Він став жадібно покривати моє тіло цілунками, розриваючи на мені одяг зубами.

— Скай, припини! 

Я брикалася, намагаючись зупинити його. Сьогодні ввечері стільки всього сталося, мені точно було не до сексу. Мій розум метався в паніці, а зрадницьке тіло тануло від його пестощів.

— Гррр... Моя. Тільки моя.

Скай своїми сильними руками обхопив мою талію, і одним легким і простим рухом поставив мене рачки. Різким і сильним поштовхом хлопець увійшов у мене.

Від неочікуваного приливу емоцій я вчепилася руками в простирадла, а він не марнуючи часу, так само швидко і різко став вбиватися в мене. Тримаючись за мої сідниці він з ляпанцями, і просто дикою люттю насаджував мене на свій член. Він брав мене жорстко. Дуже жорстко. Якоїсь миті насолода почала межувати з болем. Я спробувала зупинити вовка, але він мене не чув. Він брав, що хотів і як хотів.

— О так… — бурхливо кінчивши, з важким видихом, Скай просто звалився на мене зверху.

Я схлипнула, вилізла з-під нього, і зникла за дверима ванної кімнати.

— Йди... — перед тим як закрити двері, прохрипіла я.

— Крихітко, ти що? Я зробив тобі боляче? — Сердечно не розуміючи мого стану, запитав перевертень.

Зачинивши двері на ключ, припавши до них спиною, я сповзла вниз. Сльози невпинно струмилися по моїх щоках, створюючи солону річку печалі. Я судомно затисла рота рукою, ковтаючи свої ридання. Я почувала себе надзвичайно спустошеною.

— Енжела... Люба… — З того боку Скай легенько шкрябав двері.

— Йди!!! — Прокричала я, з істеричним надривом у голосі.

Абсолютно гола я згорнулася калачиком на холодній підлозі у ванній кімнаті. Хвиля розпачу обвила мене, заливаючи серце гіркотою. Я усвідомлювала, що причиною мого жалібного стану є не лише груба поведінка Скайя, але й все, що сталося сьогодні. А Скай... просто цього моя емоційна рівновага не витримала.

Не знаю скільки часу я так пролежала. Заспокоївшись, наскільки це було можливо, я накинула на себе піжаму, що висіла на гачку, та вийшла до кімнати. Відчинивши двері я дуже здивувалася. На підлозі, спершись на двері з боку спальні, сидів блондин. Відчувши, що я виходжу, він одразу схопився на ноги.

— Пробач… Пробач мені… Мені дуже шкода.

Хлопець ніжно підняв мене на руки, як маленьку дитину, і поніс у ліжко. А я й не чинила опір. Зовсім не було сил. Обережно поклавши, він укутав мене у ковдру, та сам ліг поруч і міцно обійняв зі спини.

Більше не сказавши жодного слова, я провалилася у тривожний сон.