Серце Атлантиди - Аврора Лав
— Я просто хвилююся за тебе, — хлопець ніжно погладив мене по щоці.
— Я знаю. І я нескінченно вдячна тобі за це.
Ділан акуратно притягнув мене до себе та поцілував у маківку.
— Ділан?
— Що, янголятко?
— Що було зображено на тому папірці? Я знаю, це щось означає. — Тихо запитала я.
Це було важливо. Для мене було надзвичайно важливим відчути довіру друга. Не випускаючи мене з обіймів, хлопець тяжко видихнув.
— Символ CultusLaurent, — коротко відповів він.
— Що це таке?
— Це секта фанатиків. І мене насторожила їхня поява в Аюнтаменто. Адже їхня віра під забороною, всі прихильники CultusLaurent караються Ордо. Вони переслідують хворі ідеї, що є дуже небезпечними.
На якийсь час в нашому затишному куполі повисла тиша, що напружує. Я обмірковувала почуте.
— Ооо… — врешті простягла я. — І що все це означає?
— Це означає, що Стражі Ордо з усім розберуться, янголятко, — він ще раз поцілував мене в маківку, та турботливо погладив по волоссю.
Увечері сидячи на своєму ліжку, тримаючи в руці, практично невагомий, сріблястий м'ячик, я посміхалася по-ідіотськи щасливою усмішкою. Ми з Діланом домовилися не говорити нічого професору Вільяму про мої позакласні заняття. Кумедно буде завтра спостерігатиме за ним, коли перо нарешті злетить в повітря.
Двері в кімнату прочинилися, і в неї увійшов красивий блакитноокий блондин. Зачинивши двері на замок, зухвалою ходою він попрямував до ліжка.
— Привіт, принцесо, — своїм фірмовим сексуальним голосом, прошепотів красень. Я підняла на нього свій погляд, посмішка все ніяк не хотіла сходити з мого обличчя. — Бачу, у тебе сьогодні гарний настрій. Поділишся?
Я запитливо вигнула брову, глянувши на нього. Він нахабно ліг поруч зі мною, та притягнувши мене у свої обійми, жадібно зім'яв мої губи пристрасним поцілунком. Я піддавшись пориву, стала палко відповідати на його бажання. Я спритно перекотилася та опинилася зверху на ньому. Своїми руками Скай гаряче досліджував кожен вигин мого податливого тіла, а губами просто взяв у полон мої губи, і нещадно мучив їх шаленими поцілунками.
Одяг стрімко злітав з нас, по кімнаті розносилися важкі зітхання і стогін передчуття. Сьогодні я не хотіла довгої прелюдії. Я хотіла його негайно, хотіла відчути його тут і зараз. Почуття блаженства переповнювало мене, а Скай своїми цілунками запалив ґніт, і я вибухнула.
Звіряча пристрасть накрила нас хвилею цунамі. І я осідлала вовка. Сьогодні все було інакше. Зазвичай у сексі ініціативу завжди перехоплював він. Саме він був головним, він брав мене. А сьогодні все було інакше. Вперше я була зверху, я задавала темп, я керувала ним. Я відчувала свою внутрішню силу. Я відчувала, як щось розквітає всередині мене. Моя суть змінювалася. Мої особисті принципи й душевні якості піддалися змінам. Я стала сильнішою. Морально сильнішою.
А Скай не був проти такого розвитку подій, він насолоджувався моїм пануванням. Сьогодні він дозволив взяти ініціативу до своїх рук, що було зовсім не схоже на блондина. Він справжній самець, і в ліжку це неодмінно доводив. Раніше він лише дозволяв мені бути слабкою та отримувати задоволення, але не сьогодні. Сьогодні все змінилося.
Після дикого і шаленого сексу, зморені, але щасливі, ми лежали намагаючись привести своє збите дихання до норми.
— Що у тебе з Роджерсом? — Різкий, як ніколи, твердий голос розрізав тишу.
— Він мій професор, — здивовано, і скоріш механічно, відповіла я.
— Я не про нього. Ділан. Що в тебе з ним?
— Ділан? — Здивувалася я ще більше. — Ми друзі.
— Я бачив вас сьогодні на дворі. Це зовсім не схоже на дружбу!
Я сіла в ліжку, загорнувшись у простирадло.
— Це, що ревнощі? Пф… Ми друзі. І я незобов'язана перед тобою звітувати. — Гордовито сказала я, для ще більшої впевненості задерла носа.
Хлопець різко підвівся й схопив мене за зап'ястя.
— Ти моя! — Прогарчав він.
Я знітилася та злякано подивилась у його шалені очі.
— Вибач, — одразу схаменувся вовк. Він послабив хватку, й ніжно поцілував мене в лоба. — Енжела, будь моєю. Я хочу із тобою нормальних стосунків. Просто сексу мені вже недостатньо. Я хочу мати можливість вдень цілувати тебе на очах у всієї Академії, і щоб усі знали, що ти моя.
— Скай… — почала я мляво говорити, але хлопець мені не дозволив.
Він ніжно поцілував мене в губи. Це було щось нове. Такої дбайливості та турботи я не відчувала від нього раніше. Я буквально танула та мліла в його ніжності. Але я мусила йому щось відповісти.
— Скай... ми вже обговорювали це... Сібіл моя єдина подруга тут. І я не хочу її втратити. — Я замовкла підбираючи слова. — Мене цілком влаштовують наші стосунки. Навіщо щось змінювати?
– Чому ти вважаєш, що вона буде проти?
Я не знала, що відповісти йому на це запитання. Можливо, справа була зовсім не в цьому. А Сібіл це перше виправдання, що спало мені на думку. Я сама до кінця не розуміла природу своїх почуттів щодо нього. Мене влаштовував секс, а до стосунків я була не готова.
— Скай, давай не будемо… Тут і зараз все добре. Це головне. — Я потяглася до хлопця, та поцілувала перевертня.
— Добре. А тепер моя черга… — Хлопець по-звіриному рикнув, відкинув у бік простирадло, що приховувало мою наготу, й безжально став покривати моє тіло поцілунками.
Ранок. Я задоволена та щаслива сиділа у центральній обідній залі, поглинаючи свій сніданок. Сібіл сиділа навпроти мене та щось зворушливо щебетала. До нас приєднався Ділан, що сів поруч із вовчицею. Він мило посміхнувся до мене.
— Радий бачити тебе в хорошому настрої, — підморгнув мені чаклун привітавшись. Я несміливо кивнула. — Зустрінемося після твого заняття у Вільяма? Хочу знати всі подробиці. — По-змовницьки промовив він, трішки нахилившись до середини столу. Обличчя зеленоокого розпливлося в широкій, задоволеній усмішці Чеширського кота.
