Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

    Під час вечері Польіжанна повідомили нам, що завтра ми будемо обирати наряди на бал. У замок привезли різні тематичні сукні і ми маємо самі обрати для себе образ, що буде відображати нашу внутрішню сутність.

     І яка в мене сутність? Хто тільки придумує усі ці дурниці? Я вже і сукню собі у Жозі підібрала, так ні. Треба буде сутність свою демонструвати. Навряд чи там буде костюм розбійника чи волоцюги якогось .

    У вечері до мене ще забігав Яшка.  Повідомив, що приступив до виконання завдання і тепер не буде часто бігати до мене, щоб не привертати зайвої уваги до себе. Я ще раз наказала йому бути дуже обережним з Елоїзою, а він, упертюх, ще раз відмахнувся від мене і запевнив, що вже не маленький і може про себе подбати. І от розумію, що не може нічого такого в замку статися, а все одно шкребе на душі недобре передчуття.

        Для вибору суконь нас зібрали у великій світлій залі з вітражними вікнами. Вся центральна її частина була заставлена різного роду вішаками із сукнями і аксесуарами до них. Що тут тільки не було: і феїчки,  і ангели, відьмочки в різних варіаціях, метелики,  богині на будь який смак, була навіть сукня у вигляді тістечка. Я, коли її побачила, одразу пригадала Лілі, вона точно б її обрала. А ще були варіації різних тварин і птахів. Очі просто розбігалися від яскравих кольорів та різноманіття образів. 

       Я трималася подалі від усіх і намагалася не пересікатися з Аріною. Але і вона демонстративно ігнорувала мене. Щось мені підсказує, що вона або сама якось побачила, або хтось їй розповів про наше з королем побачення. І певно нашій дружбі прийшов кінець. Ех, нестати мені тепер вишуканою вігессою. Я прямо дуууже засмутилась. Прямо не знаю як тепер буду жити без усих тих знань.  

      Аріна, зовсім не очікувано ні для кого, обрала собі сукню королеви, до неї йшла спеціальна королівська червона з білим накидка ( такі колись одягали на церемонію коронації) і звісно ж корона. Куди ж без неї. 

      Тихенька Лана обрала наряд метелика. Дійсно гарна світло блакитна сукня з переливами та невагомими крилями по заду. Хоча їй би більше підійшла ота руда сукня лисиці, якщо звісно по внутрішній суті обирати. 

       Вибір Елоїзи, як завжди, був ідеальним. Вона зупинилася на лебідці – шикарній білій сукні з ніжними лебединими крилами. Я вже уявляла наскільки благородним буде її образ. Королева-лебідка, що може бути прекрасніше?

     Що ж до мене, то я довго ходила між рядами і ніяк не могла визначитись. Все мені було не до душі, допоки я не побачила її – сукню фенікса. Птаха, що відроджується з попелу. Я просто завмерла навпроти неї. Розуміла, що вона надто яскрава для мене і я не повинна її обирати, але і відійти від неї не могла. Вона ніби горіла вся, красиво змальовуючи силует манекена. А позаду неї палали, невимовної краси та форми, крила.

       Рейнар мене вб'є, але я таки обрала її. Не змогла пройти повз. Хотіли побачити мою сутність? Так от вона вам. Я вже точно не один раз віроджувалася з попелу.

       Моя Боня, як побачила що я обрала на бал, то мало не запищала від емоцій. Вона одразу почала вигадувати яку шикарну зачіску мені зробить, пообіцяла навіть дістати для цього спеціальні золотисті гелі на магічній основі. А ще, до цієї сукні йшла незвична тіара у вигляді золотої краплі, від якої відходять тоненькі павутинки золотих ниток і повністю покривають голову. 

       Як нам розповіли за сніданком, на балу будуть присутні усі найвпливовіші вельможі королівства. Дійство буде проходити в найбільшій бальній залі Білого замку. Її особливістю є повністю скляна стеля і освітлення від магічних куль вічного вогню. До мого образу ця зала підходила просто ідеально. Та коли я вже зібрана  стояла у своїй кімнаті перед дзеркалом,  то мені нестерпно захотілося просто втекти на час цього балу кудись і не виходити із схованки до його завершення. 

      Сама того не очікуючи, я справді ніби вивернула себе на зовні і показала цим образом свою сутність. Свою, не зрозумілу мені самої, жагу до життя. Свою вічну боротьбу за місце під сонцем. І те, якою б я хотіла бути, якби  сама себе не гасила і не стримувала свій норов. 

       Переді мною була пристрасна, впевнена в собі і в своїй силі жінка. Жінка, якою мені ніколи не бути. Лише образ не змінить мого життя. Та сьогодні я вирішила відповідати своєму образу, тому гордо піднявши голову, я вирушила на бал.

       Кожна дівчина на початку балу повинна була представили свій образ перед численними гостями, безчисленними візорами та звісно ж самим королем Рейнаром, що сьогодні був одягнений в офіційне королівське вбрання з короною та іншими королівськими регаліями, що робили його дорослішим і створювали навколо нього особливу ауру сили.

          Я сукню обирала довше, аніж думала над тим, як би це так себе представити. Одне маленьке завдання Боні і все, там навіть промови сильної не знадобиться, все і так буде ясно…

      Першою пішла наша не коронована королева Аріна. Її ходу супроводжувала старовинна церемоніальна музика, а декілька служниць сипали попереду неї червоні пелюстки троянд. 

– Мій сьогоднішній наряд, ваша величність, це моя доля від народження. Я впевнена в тому, що мені судилося стати королевою. І я готова нести цю нелегкую ношу, достойно і гідно свого роду і всього віллорського народу, – урочисто промовила Аріна в прикріплений гучномовець. 

      Рейнар нічого не відповів, а лише повільно поплескав у долоні, в цілковитій тиші. І через декілька секунд до нього приєдналися усі інші.