Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

– Ада я… – почав Рейнар, а потім його скрутило навпіл.

   В цей же момент я теж відчула темну матерію. Холод. Незвичний природній, а внутрішній і тягучий присмак металу на губах.

– Саврррог, – прохрипів король

– Яшка! – вигукнула я разом з ним. – Елоїза! Треба до неї в кімнату!

–  Тримай мене за руку, – сказав Рейнар розгинаючись 

     Ми перенеслися до дверей Елоїзиної кімнати. 

– Зачекай поки тут, я гляну що там коїться, – промовив король, але я його не послухала. Страх за Яшку переміг здоровий глузд і я кинулась стрім голов в середину.

    Що б я зробила не володіючи бойовою магією? Не знаю. Розум заполонила одна лише думка – треба спасти Яшку будь якою ціною.

   А в середині кімнати творився хаос. Повсюду валялися перевернуті меблі, біля вікна лежала непритомна Елоїза, а біля її ліжка …  Яшка. Над ним нависало дещо темне і напівпрозоре. Силует потворного велетня, що впирався головою в стелю тягнув із Яшки енергію. Це я зрозуміла по тоненькій сірій, теж напів прозорій, нитці що йшла від хлопця до монстра.

– Ану відпусти його!! – закричпала на все горло я.

– Ада несмій!! – це я почула голос короля, що забіг одразу за мною. 

     Та було пізно. Монстр підняв на мене свої пусті, наповненні якимось синім димом, велетенські очі і в туж секунду мене підкинуло і шпурнуло об стіну.

     Біль. Страшна і розриваюча свідомість на шматки біль заполонила мене. Я впала на землю, але підвестись не змогла. Очі мої бачили лише монстра , що тепер нависав наді мною. А ще спалахи, один за одним. Вони врізалися йому в спину, але не завдавали ніякої шкоди. А біль чомусь пройшла. Коли з тебе, в прямому сенсі, висмоктують життя болі вже немає. 

  “Невже я помру ось так безглуздо?” спокійно подумала я. Не було ні страху, ні злості, лише якесь дивне відчуття суцільного спокою.

   Спалах. Такий яскравий як сонечко опівдні. Очам стало боляче і я їх закрила. 

  – Ада нііі!! Благаю Тебе!! Не покидай мене!! Не зараз!!

        Слова Рейнара це останнє що я почула перед тим як відрубитись. А ще тепло його рук…

      Чомусь подумалось “ Як добре помирати в його теплих руках”

           Темрява.

Кінець