Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

          Після Аріни були фея, богиня родючості вінком із справжніх фруктів на голові і троянда. Дівчат я знала погано, бо ввесь час направляла свою увагу на потрібну мені трійцю, а фон звісно ж залишався не чітким і розмитим. 

   Після троянди ішла Лана. Вона, виявляється до всього, володіє магією ілюзій.  Її шлях до короля супроводжували мільйони мерехтливих, напівпрозорих метеликів.

– Мій королю, я така ж ніжна, легка і вразлива, як і усі ці метелики. Прошу вас бути уважним до мене, щоб я не зникла одного разу назавжди, – з легким придихом промовила вона, а на останніх словах клацнула пальцями і її ілюзія розсипалася мерехтливими бліками. 

   Це було красиво і ніжно. По залі прокотилися аплодисменти враженої публіки.

      Потім були посіпаки Аріни. Вони навіть образи схожі вибрали. Одна була ангелом, а друга купідоном і все що у них було відмінним, так це бутафорний лук і стріли в однієї з них. 

      А от дівчина, яку я теж не дуже добре пам'ятаю, зуміла мене вразити. Виявляється, вона була стихійним магом води і образ собі вибрала морської німфи, а потім влаштувала нам цілу водяну виставу і на прикінці випарувала усю воду, яку використовувала для представлення. Це виглядало дуже вражаюче, навіть з дверей де ми підглядали за дійством у залі. 

       Наступною йшла Елоїза, вона кинула на мене холодний погляд і відправилась до зали, де вже звучала знаменита на все королівство симфонія кохання від одного талановитого композитора. Цього разу в неї не вийшло бути бездоганною, а все тому, що вона теж використала схожу за своєю структурою ілюзію як у Лани. Тільки тепер повсюду літали не метелики а невагомі пір'їнки. Та вони вже не мали того ефекту, бо об'єктивно, метелики були в рази яскравішою ілюзією. Тож по всьому виходило, що крихітка Лана перескакала потенційну королеву.

– Все, що я бажаю в цьому житті, ваша величність, це взаємне кохання. І надіюсь, що моя внутрішня лебідка знайде свою пару на віки.

        Ну таке собі. Мене наприклад зовсім не зачепило. Звичайні романтичні нісенітниці про кохання, нічого особливого. 

     Нарешті настала і моя черга.  Чомусь мене поставили останньою та не це мене хвилювало. Для свого виходу я обрала не дуже звичний музичний супровід це був переможний гімн давніх племен Сабуро, що колись населяли тутешні землі. І тепер я дуже сподівалась, що королівські музиканти вірно його виконають. 

      Та все пішло так як треба було. Коли я ступила у залу, по ній прокотилася жорстка, переможна музика, що проникає в душу і пронизує вібраційними поривами по всьому тілу. А я в цей час спалахнула справжнім полум'ям. Та так, що всі відсахнулися від мене, в страху підпалити свої суконьки та костюмчики.

      Я йшла і по справжньому горіла. Це був простий цирковий неспалюючий вогонь. Звичайна ілюзорна іграшка, яку дістала для мене  Боня, але ефект, в поєднанні з самим образом і музикальним супроводом, був вражаючим.  Я погасла в той момент, коли підійшла до короля. 

      Погляд у нього був чи то шокований, чи то переляканий і він аж привстав зі свого трону, коли я загорілася, але потім знов сів на місце та все ж емоції свої не міг приховати.

– Одного разу я вже відроджувалась з попелу, мій королю. І тепер точно знаю, що це можливо. Моя внутрішня сутність саме така. Вона згорить, але відродиться знову, допоки б'ється моє серце, я не здамся і не схилю голови, своїм страхам я звикла дивитись прямо в очі, тоді вони зникають у полум'ї мого вогню. 

     Музика стихла, в залі повисла давуча пауза. Король мав би якось відреагувати. Сказати щось чи поплескати в долоні, як він це робив з іншими дівчатами. А він сидів, мовчав і дивився на мене. Час ішов, реакція не змінювалася. Тишу розірвав голос Оттара Мудрого:

– Це була остання учасниця, тож поаплодуємо її вражаючому образу і нехай почнеться бал!

       Усі ніби відмерли і почали аплодувати, а король все продовжував дивитись на мене.  Оце я його шокувала. Насправді, я розуміла, що він буде здивований і якщо зізнатись, хотіла цього. Але ж не так щоб він просто заціпенів, не відводячи погляду і привертаючи до себе не потрібну увагу. 

    І що мене смикнуло влаштувати такий вихід? Та просто сукня сама надихнула і все інше придумалось за долі секунди. А тепер от стою і не знаю куди себе подіти. Та все ж вирішую поклонитись і втекти подалі від його пронизуючого наскрізь погляду. 

   Заграла фонова музика і офіціанти розсипалися по залі, як горошини, пропонуючи гостям напої і закуски. Тепер, після невеличкого перериву на звичайне спілкування, король має вибрати дівчину для відкриття танцювальної частини. І я щиро надіялася, що він не утне ніякої дурниці і обере Елоїзу. Але про всяк випадок вирішила триматись ближче до дверей. Втечу, але танцювати перший танець не буду. 

       До мене періодично підходили незнайомі мені люди, що виявляється колись знали моїх батьків і висловлювали то співчуття стосовно не легкої моєї долі ( цікаво, як би вони мені співчували якщо б Фрідріх був живий?) то захоплення яскравим образом. Я звісно всім мило посміхалася і слідкувала одним оком за пересуванням Рейнара по залі. 

    А коли церемонімейстер оголосив про перший танець і гості розступилися, утворивши велике коло по центру, я зловила його погляд на собі і постаралася, не привертаючи уваги,  помахати головою в знак незгоди. Для танцю він обрав, в кінцевому рахунку, Елоїзу і я полегшено видихнула та прилаштувалася біля вігесси, що тількино нахвалювала мені мій наряд.