Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

– Як у вас все просто, вігор. Але є два моменти. Чому я повинна це робити й що ще за маленьке таке прохання? – я відчувала себе звіром, загнаним у клітку. Розуміла, що не можу йому протистояти, надто вже багато він про мене знав, але і здаватись я не звикла.

– Так все просто, дорогенька, якщо не хочеш сісти до в'язниці, то будеш слухняною дівчинкою. І я знаю, ти зараз скажеш, що потягнеш і мене за собою. Знаю я всі твої погрози. Але не забувай хто я і яка у мене репутація. Я викручусь в будь-якому випадку. Скажу щось на кшталт – пригрів змію на грудях і сам не помітив цього. Думав, що ти в столиці особисте життя влаштовуєш, а там он що вийшло. Тож не смикайся зайвий раз. Зробиш все так, як треба, куди дінешся.

– А як же магічний борг? – кинула я останній козир, чудово вже розуміючи в яку пастку сама себе завела. Я просто щиро вірила, що цьому корисливому щуру буде достатньо регулярно затикати рота золотими. Та й виходу в мене на той момент не було…

– А я його вже давно віддав. Коли покривав тебе весь час, поки Фрідріх був живий, ризикуючи, між іншим, не тільки своєю репутацією, а і життям всієї своєї родини.

– Якби ваша воля, то ви здали б мене в той же день, як ми з тіткою з'явились тут, – не втрималась я.

– То вже деталі. Зараз вони не мають ніякого відношення до справи.

– І що ж мені потрібно буде зробити в якості Адалін Вілльє? – приречено запитала.

– От і розумниця, – зрадів щур і пригладив свої щурячі вусики, – от і добре. Ти прямо дивишся в корінь.Там по суті нічого особливого. Можна сказати, малеенька відплата за мою доброту до тебе.

 – Ближче до суті, будь ваша ласка, – не витримала вже я.

– Вони тебе на засіданні з відновлення родових прав запитають чи маєш ти  якесь бажання, яке король може для тебе виконати. Це загалом просто традиція така і зазвичай всі бажають здоров'я та процвітання новому правителю. Ти теж побажаєш, але додаси вкінці, що маєш непереборне бажання взяти участь у королівському відборі.