Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

– Ну що ж, нехай буде по-твоєму, – спокійно погодилася я.

В бідолашки аж очі на лоба полізли. А я, як ні в чому не бувало, пішла оглядати наші покої. Все ж таки мені тут жити ще може три дні.

– Ти щось задумала? – стурбовано запитала Лілі, після того, як з насторогою стежила за моїми діями. 

А я що, я нічого. Ходила собі спокійно, роздивлялася нашу доволі затишну кімнатку. Тіснувато для двох, як на мене, але декілька днів можна і потерпіти. 

Знову ж таки, розкладала самі необхідні особисті речі з валізи, що принесли наші помічниці. Дві доволі милі дівчини, чимось навіть схожі одна на одну, мабуть, сестри. Вони також принесли нам вечерю. Не вагаючись я переодяглась в одну зі своїх простих суконь і з задоволенням сіла вечеряти. А Елізабет все спостерігала.

 – Ти крильця будеш їсти? Бо я можу тобі допомогти. Вони, повір мені, просто шедеврально смачні, – запитала я, бо правда ж, крильця холонуть, а вона сидить і думу гадає.

От кому-кому, а кухарям королівським я вклоняюсь одразу. Це ж треба, такий звичайний продукт і так смачно приготувати.

– Я не голодна, можеш з'їсти й мою порцію, – напевно вона зрозуміла, що грати зі мною у детектива, то дурна справа. Тож махнула на мене рукою і відправилася до ванної кімнати.

– Ну і дурна. Ти не знаєш від чого відмовляєшся! –  крикнула я їй вслід, швиденько переставляючи цей шедевр кулінарії ближченько до себе.