Серце Атлантиди - Аврора Лав
— Але, що таке всілякі заборони для істинного кохання? — Мрійливо увірвався Страж у розповідь Евана.
— Саме так, — сумно посміхнувся мій вампір. — Всі ці заборони тільки розпалювали полум'я їхнього кохання. Вони знаходили способи та можливості бути разом. Тоді мати Аврори домоглася того, щоб Чарльза відправили якомога далі від Академії. Він пообіцяв дівчині, що знайде спосіб, і вони обов'язково будуть разом. Йому тільки потрібен час все обміркувати та влаштувати. У день від'їзду брата Аврора влаштувала скандал та істерику, після чого її замкнули в лазареті. На заході сонця, коли загін, до якого був приписаний Чарльз, повинен був покинути територію, сталося жахливе. Аврора вибралася з лазарету та скинулася з центральної вежі головного корпусу.
— Заради кохання, — драматично доповнив Леонардо. — Кажуть, в польоті вона кричала: 'Любов сильніша за смерть'. Це так, друже?
— Можливо.
Я охнула, прикриваючи долонею рота. Ця історія була водночас красива та жахливо трагічна. А те, з яким трепетом про це розповідав Еван, робило її ще й глибоко особистою.
— Ох... Який жах...
— Безперечно... Тіло Аврори впало на площу перед головним входом, точно в той момент, коли Чарльз був там. Важко уявити, що він відчув у той момент. Такого не побажаєш навіть своєму найлютішому ворогові. Бачити, як кохання всього твого життя вбила себе, а ти абсолютно безпорадно тримаєш її закривавлене тіло у своїх обіймах, не в змозі що-небудь зробити. — Еван понизив голос, він говорив уже напівпошепки. У його голосі добре читався велетенський смуток та біль.
Невже йому особисто знайоме це жахливе відчуття?
Хлопець підвів на мене свій вразливий погляд. У ньому всепоглинальна печаль змішалася з надією. Я затамувала подих, боячись порушити цей момент єднання наших поглядів. Я хотіла, щоб він відчув: я поряд, я готова забрати частину твого смутку, щоб допомогти. Його очі. Я потопала в них. Знову і знову.
— Подальші події розвивалися дуже швидко та плутано, — через якийсь час, важко сковтнувши, продовжив вампір. — Чарльза затримали та помістили до в'язниці.
— Що? — Обурено вигукнула я.
Чого-чого, а такого розвитку подій я точно не очікувала. Еван лише сумно кивнув в знак підтвердження своїх слів.
— В ті часи я виконував обов'язки Стража. Коли все сталося, я був на завданні в іншій частині світу, але добрі друзі сповістили мене щодо ситуації у Квікресалвос. Тоді я все залишив та примчав до Академії, так само як і наш батько. Прибувши у Квікресалвос, ми дізналися, що мати Аврори наполягає на страті Чарльза, оскільки вона звинувачує саме його у смерті доньки. Але те, що нас дійсно шокувало, це новина про те, що Аврора жива. Коректніше сказати, не зовсім жива, бо вона переродилася і стала вампіром. Виявилося, що перед тим, як кинутися з вежі, дівчина випила крові вампіра.
Мені одразу пригадалася інформація про “Обряд обміну кров'ю”. Саме так і відбувається переродження. Вважається, що раніше цей ритуал виглядав так: спочатку дві істоти обмінюються кров'ю, а потім Семін мусить померти від руки Кондема пов'язаного з ним кров'ю. Але з плином часу все стало набагато простіше: віддаєш свою кров, приймаєш кров від вампіра, промовляєш ритуальне заклинання та помираєш.
— Якщо Аврора жива, то чому твого брата затримали? — Я все ще перебувала під враженням і ніяк не могла усвідомити логіку почутого.
— Як раніше зауважив Леонардо, сім'я Бонетті була дуже впливовою, а Аврора була єдиною спадкоємицею роду. Наш батько зробив все можливе аби справедливість перемогла. Проте під тиском сім'ї Бонетті на Ордо, Рада все ж таки вирішила покарати Чарльза, але не смертю, а відлученням від Ордо. Елізабет, так звали мати Аврори, цього було замало. Жінка офіційно зреклася своєї доньки. Тоді мій батько наполіг на тому, щоб взяти дівчину під опіку до нашої родини. Елізабет не була готова пробачити цього, і тоді вона змусила Раду відлучити від Ордо всю нашу сім'ю.
— Ото вже стерво! — Я не змогла стримати свого гніву, на що Леонардо голосно розсміявся. — Але зараз ти на службі в Ордо?
— Так. Тридцять чотири роки тому я і моя сестра Глорія отримали помилування та знову заступили на службу в Ордо. Коли ти живеш вічність, складно залишатися осторонь, хочеться бути корисним. — Спокійно пояснив Еван.
— Після цієї зворушливої історії Ордо створило цей, такий необхідний, закон. Щоб більше не одна юна та сильна відьма не втратила голову від любові до вампіра. Хм… як на мене, це абсолютна дурість. — З відвертим презирством підсумував Леонардо.
Я не знала, що на це відповісти. Правильне мовчання все скаже за тебе. Тож я мовчки сиділа на задньому сидінні, занурена у свої думки, обмірковуючи почуте.
Ідіотський та безглуздий закон! Виходить, нам не можна бути разом. Принаймні, поки що… А чому я взагалі вирішила, що Еван хоче бути зі мною? Можливо, його стримувало не тільки це. Як складеться наша подальша доля, невідомо. Я пообіцяла Еванові, що повернуся до Квік. І що це буде означати для нас? Хоча відверто кажучи, десь глибоко всередині мене жевріє відчуття, що Еван не покине мене… не знову. Це не пояснити, але я відчуваю… те, що відбувається між нами… цей зв'язок… ця сила тяжіння… це щось значуще. Для нас обох. Я знаю. Або ж сліпо хочу в це вірити. При поверненні до Академії нам доведеться приховувати те, що відбувається між нами. А ще й питання із міткою Скайя потрібно буде вирішити якомога найшвидше. Я обов'язково знайду спосіб позбутися неї. Та й взагалі, що це я врешті-решт, можливо, все піде не за планом, і мене сьогодні вб'ють...
— Ордо з кожним століттям все більше і більше контролює життя всіх нас, — роздратований голос Леонардо висмикнув мене з роздумів. — Рада перегинає, при чому дуже круто. А натомість такі, як ми з тобою, друже… — Чоловік ткнув пальцем у бік Евана, нервово смикнув підборіддям і стиснув долоню в кулак. — ...стаємо пішаками в їхніх іграх, таємницях та інтригах.
