Серце Атлантиди - Аврора Лав
Ми їхали в машині Леонардо у призначене місце. Я сиділа на задньому сидінні, серце било нервове тремтіння.
Леонардо розповідав про свою вилазку в зазначене місце. Виявилося, що це покинута будівля у промисловому районі на околиці міста. Він помітив там чотирьох Семінів. Усі вони були магами.
Згідно з планом, нам слід залишити автомобіль неподалік. Після цього мені доведеться самій підійти до будівлі та здатися викрадачам в обмін на визволення Мег. Потім Леонардо та Еван проводять Меган в безпечне місце і приходять за мною.
Згодна... Так собі план. Але іншого немає.
Леонардо примружив очі через дзеркало заднього виду та, з кривою посмішкою, запитав:
— Так це виходить, що ви разом? — Він кивнув у бік серйозного вампіра, що сидів поруч з водієм. Мої щоки миттєво спалахнули рум'янцем. — І начхати на закон?
Слова Стража заставили тріпотить щось глибоко всередині, але разом з тим я відчула, як по спині поповз мерзенний холодок.
— Який закон? — запитала стривоженим голосом.
— Вона, що не знає? Як це мило. — Вампір здивовано підняв брови, і тут же на його обличчі намалювалася хитра посмішка.
— Наразі не час говорити про це, — твердо відповів Еван.
— Який закон?! — Я вже наполегливіше звернулася до обох вампірів.
Розуміла, що це якось стосується мене, але чому Еван не схотів відповісти?
— Енжела, зараз дійсно не найкращий момент, — після мого вимогливого погляду, врешті-решт, здався хлопець.
— Не погоджусь з тобою, друже. Їхати нам ще хвилин сорок. Часу вдосталь. Та й розрядити цю гнітючу атмосферу не завадить. — Підтримав мої сподівання Страж.
— Ну?! — Нетерпляче вигукнула я.
Еван роздратовано видихнув і повернувся обличчям до бічного вікна, наочно демонструючи, що він не збирається брати участь в майбутній розмові.
— Ти ж знаєш, що Ордо контролює всі аспекти життя Семінів, — розпочав Леонардо.
Я мовчки, невпевнено кивнула. Це мені вже було добре відомо.
— Отже, ти навчаєшся тільки перший рік в Академії. І судячи з усього, професор Дікенс розм'як, адже, наскільки я пам'ятаю, знання всіх законів Ордо найсуворішим чином вкладається в голови адептів ще у перші тижні навчання.
— Я не відвідувала занять такого професора. Все, що я знаю про Ордо, я дізналася з лекцій з історії сутінкового світу — Невпевнено повела я плечима, не бажаючи детальніше заглиблювати чоловіка в аспекти мого навчання.
— Хм… — насупився він. — Отже, необізнана… Чистий розум відкритий до пізнання цілого світу. Це так зачаровує, щоразу дізнаватися щось нове... Правда, друже? Ех... для нас це відчуття тепер розкіш. Щось дуже рідкісне, тим самим нестерпно спокусливе. — Леонардо задумливо посміхнувся.
Вампір з мрійливою посмішкою на обличчі поринув у спогади, коли він ще був молодим і тільки починав пізнавати цей дивовижний світ. Це я змогла зчитати на інтуїтивному рівні.
— Кхе-кхе, — я тактовно відкашлялася, закликаючи Стража із лабіринтів своєї пам'яті.
— Ех... Вибач, задумався. Так ось, одним із законів Ордо суворо забороняється будь-які стосунки між Донімами та Кондемами на території Академії.
— Я не розумію…
— Хм... Це дуже кумедно. Загалом, адептам Донімам забороняється будувати стосунки індивідуального характеру з вампірами та іншими представниками Кондемів. Закон діє лише на території Академії, за її межами вся відповідальність лежить виключно на Семітах. Тобто закінчивши навчання маг чи перевертень, нарешті, може спати з тим з ким хоче.
Я помітила, наскільки сильно стиснулася щелепа Евана.
Отож, ось чому Еван уникав мене. Ось чому він весь час стверджував, що нам не можна... Все через цей абсурдний закон...
— Але це ж безглуздо! — Я вибухнула щирим обуренням.
— Ахахаха. Цілком з тобою погоджуюся. А найкумедніше в цій ситуації, що початок цьому поклав Чарльз Ріккарді, брат Евана. — Самовдоволено та дещо глузливо відмітив Страж.
— Досить. Зараз не місце це обговорювати! — Не витримав і рикнув Еван.
— Але я хочу знати! — Вперто вигукнула я. Мене занадто сильно зацікавила розповідь, щоб я просто так відмовилася від отримання інформації. — Леонардо правий, якщо нам ще довго їхати, то чому б не провести цей час корисно? План ми обговорили тисячу разів... і мені не завадить трішечки перемикнутися для того, щоб розвантажити нервову систему. Еване, будь ласка, розкажи... До чого тут твій брат? І що взагалі це за такий безглуздий закон?!
— Тут нічого розповідати. А про закон вже сказав Лео. — Продовжував тримати оборону золотоокий упертюх.
— Так, друже, століття йдуть, а ти все такий же суворий та холодний, — якось мимохідь зауважив Страж.
Еван дуже сердито подивився на Леонардо; він хотів щось відповісти йому, але утримався.
— Це найкрасивіша історія кохання, яку я маю щастя знати. Тоді її з великим задоволенням розповім я. — Продовжив вампір.
Мене вже на частини розпирало від цікавості. Я навіть на мить забула, куди ми їдемо.
— Все почалося з молодої та дуже вродливої відьми Афродіти…
— Аврора. Її звали Аврора Бонетті. — Різко і роздратовано перебив брюнет, виправляючи.
— Точно. Аврора Бонетті. Бонетті на той момент була дуже могутньою, впливовою та сильною родиною магів. Вони очолювали один із найсильніших, на той час, кланів. Їхній вплив був величезний.
— А коли це було? — Запитала я для розуміння часового відрізка.
— Років сто тому.
— Вісімдесят дев'ять років тому, — Еван зітхнув, розвернувся до мене, ніжно посміхнувся, подивившись мені в очі та продовжив розповідь. — Аврора була адепткою Академії. Дуже кмітливою та магічно обдарованою, вона подавала великі надії. А Чарльз, мій брат, був тоді ще молодим вампіром, не так давно вступивши на службу до Ордо. Чарльз проходив навчання і майже весь час проводив у стінах Квікресалвос. Так одного дня вони й познайомилися з Авророю. Як говорить Чарльз, він закохався у неї з першого погляду. — Еван прикрив очі, ніжний смішок вирвався з його вуст. — Як і вона в нього. На той час офіційного закону про заборону стосунків не було. Але відьмі з могутнього клану не дозволялося знатися з вампіром. Виною цьому тогочасна аристократія з їхніми упередженнями. Їхні стосунки довгий час були таємними. Але все хороше рано чи пізно закінчується. Хтось побачив їх та поспішив доповісти матері Аврори. Звісно, що жінка розлютилася. Щоб її улюблена донька зв'язалася з Кондемом, НІКОЛИ! Сім'я заборонила їм бачитися. Керівництво Академії потакало забаганкам сім'ї Бонетті. Що вони тільки не робили — замикали Аврору у покоях, приставляли до неї охорону, яка супроводжувала її всюди. Чарльза навантажували роботою та тренуваннями, і забороняли контактувати з адептами.
