Серце Атлантиди - Аврора Лав

Мітка не припиняла пульсувати з моменту, коли я виїхала. Я постійно відчувала Скайя, його емоції, його бажання знайти мене. І я точно знала, що він так само відчуває мене.

— Бісова мітка! Клятий Скай! — Закричала я на своє відображення, вдаряючи руками по стільниці.

Перевівши дихання, я знову потерла мітку через тканину сукні. Скай відібрав у мене не лише свободу та право вибору, але й моїх друзів - Сібіл та Ділана. Я знала, що обравши цей шлях, я більше ніколи не побачу їх. Я вже сумувала за зеленооким чаклуном, мені не вистачало його підтримки. Проте, як сильно б я йому довіряла, я знала напевно, що заради моєї безпеки, в його розумінні, він може видати мене Ордо.

— Зберися. Ти сильна. Ти впораєшся. — Знову звернулася я до свого відображення та голосно розсміялася.

Чудово, Енжела, ти вже розмовляєш сама із собою. А що ж буде далі?

Рясно вмившись холодною водою, я повернулась до зали. Підійшовши до барної стійки, я помітила свою подругу, яка сміялася в компанії двох чоловіків. Підійшовши ближче, я сильно напружилася, оскільки відчула, що вони були Семіни.

— О, крихітко! Познайомся це Пітер та Рік. А це моя подружка Енжела. — Кокетливо защебетала Меган.

Дівчина мені хитро підморгнула, і мені відразу стало зрозуміло, на що вона натякає. Чоловіки мило посміхнулися на знак вітання. Але в їхньому погляді було щось відразливе, навіть трохи зловісне. Моє шосте чуття кричало, що краще триматися якомога далі від них.

— Привіт, Енжела, — один із них привітався нудотно-солодким голосом. — Дуже гарне ім'я. Як ти вважаєш, Пітере?

— Не можу з тобою не погодитися, друже. Таке ж гарне, як і його володарка. — Чоловік потягнувся до моєї руки в спробі поцілувати її, але я вдало ухилилася від цього.

— Вони просто чарівні! — Захоплено вигукнула Меган, плескаючи в долоні. 

Зараз вона нагадувала цнотливу дівчинку, але я прекрасно розуміла, що це всього лише маска. Безперечно їй сподобалися чоловіки, і вона добровільно прийняла їхню гру. Але в мене, навпаки, вони викликали тільки відразу.

— Леді, можливо продовжимо наше знайомство у тихішому місці? — Запропонував один із блазнів.

Очі моєї подруги горіли передчуттям, тоді як мої емоційні сенсори вловлювала крижаний холод, що линув від чоловіків.

— Вибачте, хлопці, але я не вважаю це гарною ідеєю. В нас дівич-вечір. Меган. — Я виразно подивилася на дівчину. Вона хотіла щось заперечити, але здалася під моїм важким поглядом і розчаровано опустила голову.

— Але ж дівчатка... Мила Меган, не треба відмовляти собі у задоволенні. — Спробував переконати один із чоловіків.

Всі мої інстинкти волали про небезпеку. Раніше мені не доводилося помічати такого за собою, тому ігнорувати внутрішнє чуття я не збиралася.

— Енжела має рацію, вибачте, хлопчики, але в нас дійсно дівич-вечір, — Мег правильно вловила мій настрій. 

Промовляючи це вона, навіть, майже не супилася. Хоча я добре розуміла як їй важко це робити. Дівчина увійшла в кураж, але незважаючи ні на що вибрала свою подругу.

— Саме ми й допоможемо вам його провести, — хижо посміхнувся один із, не збираючись відступати.

Я була обурена від нахабної поведінки цих двох незнайомців. Зрозуміло, що їм щось потрібно від нас. Але, що саме? 

— Вам вже чітко сказали, нас не цікавить ваше товариство. Прошу вибачити. — Не обтяжуючи себе люб'язність, твердо викарбувала я. — Рада була знайомству.

Після цих слів я встала, взяла подругу за руку і вирішила відійти від цих нахабників якомога далі. Але один із них перегородив нам дорогу.

— Я так не вважаю, — чоловік поклав одну руку мені на плече, а другу на плече Меган і щось прошепотів.

Я обурено скинула його руку з себе, відштовхуючи його вбік.

— Гей! Руки прибрав! — Скрикнула я гидливо.

Ситуація почала виходити з-під контролю та загострюватися. Я смикнула подругу за руку, тим самим натякаючи, що нам час, але вона не відреагувала.

— Що відбувається? — Здивовано запитав один із.

— На ній захист. Напевно. — Невпевнено відповів інший, пильно дивлячись на мене.

Я не відразу збагнула, що відбувається. Я обернулася до подруги та застигла. Страх скував мої нутрощі.

Дівчина стояла завмерши. На її обличчі зійшла легка, розслаблена посмішка, і вона, наче заворожена дивилася на чоловіка, плавно киваючи головою.

— Йдемо, хутко, — скомандував один із. — Хапай дівчисько!

Меган вивільнила свою руку з моєї та, наче під чиїмось впливом, пішла до виходу. Я смикнула її за лікоть, але сильна чоловіча рука перехопила мене.

— Меган! Відпустіть! Виродки! — Верещала, намагаючись зупинити подругу, але мої слова тонули в гучній музиці та гамоні відвідувачів. — Гей! Не смій чіпати мене!

Сильні чоловічі руки затиснули мене в лещата і грубо потягли до виходу.

— Допоможіть! — Голосно кричала та брикалася я, але нас ніби ніхто не бачив.

Отже, вони маги. Дідько! Як я могла так схибити, бувши такою необачною!?

Я відчайдушно намагалася чинити супротив, проте моїх сил виявилося замало. Опинившись на нічній вулиці мої очі встигли зафіксувати, як спина подруги зникає за рогом. Сильні руки продовжували тягнути мене за собою. Я була досить п'яна, втомлена і розгублена внаслідок цього мені було важко відразу зрозуміти, що відбувається та зреагувати на це. І зараз я все ніяк не могла зібратися.

Фуенте-де-ла-Сельва було великим і галасливим містом, тому о 4 годині ночі воно ще не спало. Машини проносилися повз нас по дорозі, а вдалечині можна було побачити людей, які прогулюються нічними вулицями.

Мутним від паніки поглядом я вихопила, як чоловік грубо запхнув мою подругу в машину, припарковану на іншому боці вулиці. Мене ніби облили крижаною водою, і ясність повільно осяяла мою свідомість.

— Меган!

Я блискавично вивільнилася з хватки викрадача. Від несподіванки він не встиг зреагувати, і тому мені вдалося завдати йому два різкі удари: один між ніг, інший у ніс. Чоловік скрикнув і скрутився від болю, а з його носа хлинула кров. Поки він був дезорієнтований, я націлилася на другого. Я йшла у бік машини, гнів переповнював мене. Я виставила перед собою обидві руки, кінчики пальців стало поколювати, і в моїх долонях почала утворюватися вогненна куля.