Серце Атлантиди - Аврора Лав

— Все добре, — відмахнулася я. — Сильне виснаження, але вже скоро прийду до норми. Кілька годин тому тільки прокинулася.

— Я так злякався за тебе, — сказав чаклун, відстороняючись та зазираючи мені в очі.

— Судячи з того, що розповіли мені Декани, боятися потрібно було не за мене, — награно пирхнула я.

Хлопець у відповідь весело хіхікнув.

— Це точно. Ти, звичайно, влаштувала там шоу. — З гордістю підсумував він.

Якийсь час, вмостившись на тимчасовому ліжку друга, ми просто балакали з ним. Потім ми ретельно обміркували, як витягнути Скайя з цієї ситуації з мінімальними втратами, і коли план був готовий, я зі спокійною душею повернулася до своєї кімнати.

Зайшовши в кімнату, я відразу ж знесилена звалилася на ліжко. Там у в'язниці в камері з Діланом було так добре і спокійно. А тут самотньо та похмуро. З такими думками я провалилася у сон.

Через три дні ми всі троє постали перед радою Ордо. Згідно з нашою з Діланом легендою, я була виставлена ​​винуватцем інциденту, а Скай лише запальний перевертень, якого я навмисно спровокувала своєю поведінкою. Звісно, в очах Деканів я виглядала легковажною дівкою, проте це не мало значення. Добробут Скайя був важливіший за мою репутацію. Попри все, він не заслуговував відрахування. Але я дуже сподівалася, що перевертень зробить правильні висновки щодо своєї поведінки.

Нам усім призначили так звані громадські роботи, але кожному з нас дістався індивідуальний рід робіт. Скайя направили до Стражів, Ділана — до професора Роджерса, а на мене чекала сувора комендантська година і подвійне навантаження на заняттях. Ми були вдячні за таке покарання, враховуючи ступінь провини. Адже дійсно я завдала сильного клопоту Академії.

— Енжела, поговоримо? — Окликнув перевертень, наздоганяючи мене.

Після зібрання я хутко прямувала до бібліотеки. Зі Скаєм з того самого дня ми більше не спілкувалися. Мене дуже сильно зачепили його висновки.

— Я так не вважаю, — холодно обізвалася я, не зупиняючись та не дивлячись на хлопця.

— Принцесо, пробач мені, будь ласка, — наздогнавши, він ніжно перехопив мою руку і притягнув до себе. — Ти абсолютно права. Я останній ідіот! Як я тільки міг, так про тебе подумати? Я кретин! Ти маєш повне право ненавидіти мене.

— Скай...

— Благаю тебе, дай мені шанс. Лише один шанс, щоб все виправити. Прошу тебе.

••••••

Після події на подвір'ї я стала справжньою зіркою у Квік. Плітки про те, що сталося, швидко розповзлися по Академії. Частина адептів боялися мене, ще б пак одним помахом руки відправити до шпиталю 27 адептів. Інші ж захоплювалися моєю могутністю. А найвідчайдушніші сплели всі найсоковитіші плітки воєдино і на виході отримали: "Я і є дитина Альва." Смішно? Дуже, якби не було так сумно. Ці плітки були шкідливими, адже не тільки підривали авторитет Ордо, але ще й наражали на небезпеку мене. Моїм завданням було ігнорування їх. І з цим я справлялася на відмінно. Поговорять та забудуть. Так завжди відбувається.

Професор Вільям висунув теорію стосовно мого Дару - мої емоції рухають мою силу. І тепер мені потрібно було навчитися керувати саме емоціями, і це безумовно дало свої плоди. Крім того, тепер на майже всіх заняттях був присутній Ділан, як його покарання. Ми були змушені розповісти все, за винятком одного - секрет Серця Атлантиди так і залишився секретом. Його присутність та неординарні ідеї сприятливо впливали на моє навчання.

Життя тривало далі. Все-таки Скай вмовив мене дати йому шанс. Чому я це зробила, адже моя довіра до нього була підірвана? Навіть не знаю. Коли йому треба, він вміє бути переконливим. У мене вже почали зароджуватися думки, що наші стосунки хворі. Проте це лише думки, які швидко вивітрювалися, варто тільки перевертню доторкнутися до мене.

Ми цілуючись ввалилися до моєї кімнати. Скай одразу, сівши на ліжко, посадив мене до себе на коліна.

— Ти зводиш мене з розуму, принцесо, — провівши носом по лінії вилиці, загарчав вовк.

Він зробив глибокий вдих і потерся своєю неголеною щокою об мою шию.

Я витягнулася кішечкою у його дбайливих руках та майже замуркотіла. Потім швидко розстебнула ґудзики на його сорочці та провела руками по м'язистих плечах, спускаючи її донизу.  Скай ніжно досліджував губами мою шию і відірвався лише на секунду, щоб стягнути мою кофту. Потому він знову притис мене до себе спускаючись губами до ключиці, ніжно її покусуючи, і далі донизу.

Я, перебуваючи в його руках, важко дихала і впивалася пальцями в його плечі, поки чоловік розстібав мій бюстгальтер.

— Скай… — я вигнулась йому назустріч з важким зітханням, коли губи вовка дісталися моїх грудей, а потім і набряклих сосків.

— Гррр... дівчинко моя... як ти неймовірно пахнеш... Моя... Тільки моя.

Я посміхнулася не приховуючи свого задоволення. 

— Ти такий гарячий, коли ревнуєш, — прошепотіла, кусаючи його вуста.

— Отже, ти засранка, спеціально мене провокуєш? Гррр… Я покараю тебе за це.

Хлопець різко піднявся і, практично не припиняючи своїх пестощів, спритно звільнив мене і себе від зайвого одягу. Тоді він потягнув мене на себе за стегна, і я знову всілася зверху притискаючись до його члена.

Скай однією рукою потягнув мене за шию до себе для того, щоб поцілувати, а другою натиснув на мої стегна, штовхаючись в мене. Я щосили стиснула руками його плечі й застогнала прямо в губи хлопцю.

— Ммм…

Далі я потягла його за волосся, змушуючи відкинути голову назад. Скай сперся однією рукою позаду себе, а другою погладжував мій поперек і сідниці, злегка стискаючи ніжну шкіру. Я повільно рухала стегнами та не відривала погляду від його, почорнілих від бажання, очей. Рука хлопця без поспіху ковзнула по моїй спині, перемістилася на живіт і лягла на груди. Пальці трохи стиснули й потягли твердий сосок.

— Так…

Я відкинула голову назад почавши рухатися швидше. Через якийсь час Скай стискав у своїх обіймах моє тремтяче тіло, відчуваючи як я пульсую навколо його члена.