Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Класика » Українські поезії - Петро Петрович Гулак-Артемовський

Українські поезії - Петро Петрович Гулак-Артемовський

Читаємо онлайн Українські поезії - Петро Петрович Гулак-Артемовський
notres!

En voulant larmoyer je fais rire les autres! 18

Автор «Т[юхтія] та Ч[ванька]»

 

 

Наш віршомаз Тюхтій старих людей шанує:

Гарасько як звелів, 19 - він так і компонує.

Чи справжки, чи на жарт що тільки написав,

То так на дев’ять рік те в бодню і запхав;

А на десятий рік, як вийме й прочитає,-

Побачить сам здоров, що там ладу біс має,

То в грубу так-таки і впре шпаргалля все!..

От брат його, Чванько, слабкий уже на се!

Що начеркав, те так в друкарню і несе!

Але громада їх однако поважає:

Того ні сном не зна, другого не читає!

 

Скажіть, будь ласкаві: хто з їх дурніший двох?

Та глузду, гріх казать, скупенько у обох!..

Так перший же хоч тим за працю надолужить,

Що в дев’ять рік хоч раз теплом собі услужить;

Другий - такий дурний, що з холоду дрижить,

А книжок же його з півсажня так лежить...

 

Харьков,

1 ноября 1819 года

 

ДЕЩО ПРО ТОГО ГАРАСЬКА

 

 

Воно то, бач, оце по-нашому Гарасько, а по-московській, либонь, Горацій.- О! Вже вони хоч що перековерсають по-своєму! Там-то вже предивенна їм мова! - От часом трапиться так, що стоїш перед ним з добру годину, а він тобі січе та рубає!.. Що ж? - Хрін його й слівце второпає, що він там верзе та паплює! От тілько буцім-то й дочуваєш, що «вот-с», та «што-с», та «да-с», та «нет-с», та «гаварю-кажу», «гаварю-кажу», а що він там гаворить-каже, того, далебі, що і з попом не розбереш! От хоч би, наприклад, і се, що колись, ще за царя Олексія Михайловича, 20 князь Гагін та боярин Хлопов 21 про нашого гетьмана-дряпичку, Брюховецького, 22 листами його Царському величеству лепортовали: «Иван Мартынович,- писали,- есть честный человек! (Еге!.. чесний - як капітанська мазниця!) и годится быть гетманом, понеже он, хотя не учен, да умен и - ужасть как вороват и исправен!» Ну, дей його честі!.. Хай його халепа з такою честю! Ну, та се, бач, воно так виходить по-нашому, а по-московській інше діло: по-нашому б то «вороватий» значиться «злодійковатий», а по їх - «скусний, спритний». Звісно, кожний хрещений народ говорить по-своєму: в Туреччині - по-турецькому, в Німеччині - по-німецькому; тільки вже наш пречистянський дяк у книжці начитав, що коли вже злодій, то скрізь злодій, і у Німеччині злодій, і у Туреччині злодій; ну, а може, деінде і не так… Бог його святий знає! Ще б щось сказав, бо язик дуже свербить, та цур їм!.. У нас, бач, уся старшина московська: чи то далеко до пені? Бог з ними!.. Возьмеш, як то кажуть, личком, а оддаси ремінцем!

Я то тілько, знаєш, хотів дещо розчовпать про того Гараська. Одже ж то він уже подавно сказав: що коли вже луципер підцькує кого базграти вірші, то нехай же, каже, наялозить та й «nonum premat in annum». 23 Він-то оце сказав, бач, по-литвинській, бо він був собі на лихо литвин, а по-нашому б то воно значиться от що: що, коли вже хто що скумпоновав та й написав, то нехай же куди запровторить так, щоб тільки миші та пацюки про те знали.

Одже ж, щоб не збрехать, я таки іноді на сього Гараська не дуже-то вважаю… Мені про його і байдуже! Бо інше діло у Литві, а інша річ у Москві. У литвинів, може, колись воно й добре було, а у нас теї погані, віршомазів, стільки наплодилось, як у доброго попа дітей; що якби кожний ховав на дев’ять рік,- що за одну годину пером надрига, то нігде б чоловікові було і кватиру нанять за паперами!

 

Ви, дурні, я ж кажу, на те та не вважайте;

Людей питайтеся, а свій ви розум майте.

Не вам Гарасько свій указ скомпоновав:

Він сам розумний був, розумним і писав.

Пишіть і на вербі нас грушами трахтуйте,

Пишіть і крамарів-паперників годуйте.

У нас холодний край, а ліс став дорогий,

Дурні ж ні по чому: що ступиш, то й дурний!

Пишіть, реб’ятушки!.. Подякують вам люде:

За дурнями та й всім розумним тепло буде!..

 

Харьков,

2 ноября 1819 года

 

ДУРЕНЬ І РОЗУМНИЙ

 

(Приказка)

 

 

«На що, до халепи, той розум людям здався?» -

Раз Дурень здуру бовть!.. Розумного питався.

«На те,- озвався сей,- коли кортить вже знать,

Щоб дурням на сей спрос цур дурнів відвічать».

 

Харьков,

1 декабря 1820 года

 

ЦІКАВИЙ І МОВЧУН

 

(Приказка)

 

 

Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав:

«Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?» -

«Від того, що (коли не втнеш сеї дурниці)

Всередині, як ти, порожній він»,- сказав.

 

Харьков,

1 декабря 1820 года

 

ЛІКАР І ЗДОРОВ’Я

 

(Приказка)

 

 

Йшов Лікар у село - селу на безголов’я,

А із села біжить, злякавшися, Здоров’я:

«Куди, Здоров’ячко? - пита він.- Як ся можеш?»

«Та цур тобі!.. Я йду, куди ти не заходиш!»

 

Харьков,

1 декабря 1820 года

 

ТВАРДОВСЬКИЙ

 

(Малоросійська балада)

 

 

«Нуте, хлопці! Швидко, шпарко!

Музики, заграйте!

Гей, шинкарю, гей, шинкарко,

Горілки давайте!»

 

Ріжуть скрипки і бандури,

Дівчата гопцюють;

Хлопці, піт аж ллється з шкури,

Коло їх гарцюють.

 

Бряжчать чарки, люльки шкварчать,

Шумує горілка;

Стук, гармидер, свистять, кричать,

Голосить сопілка.

Відгуки про книгу Українські поезії - Петро Петрович Гулак-Артемовський (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: