т. 13 - Драматичні твори - Винниченко В. К.
Кузьма. Я знаю, що не проклямація, а все ж таки... (Розглядає, придивляється).
Гнат (нетерпляче). Ну, годі... Мороку взяв з собою... Буде, кажу, часу нема... Чуєш, Кузьмо, давай, треба запечатувати.
Кузьма помалу вертає, мовчить.
Качуренко. Ну, так я цей рву. (Рве перший). А цей... ось... (показує) даю вам... Ось у конверт... (Запечатує). І от... Можна їхати... (Дає Корольчукові).
Корольчук (хова в кишеню пакет). Так... Що ж це лікаря немає?
Качуренко (тривожно). А нащо вам лікар? Може, що з Олею?
Всі дивляться на Олю.
Корольчук. Ні, нічого.. А треба б... Я хочу поговорити з Олею...
Качуренко. Та навіщо вам? Їдьте швидше.
Корольчук. Ні, не можу. Я мушу з нею поговорити… Це недовго... Зараз прийде лікар, він її приведе до пам’яті. Це п’ять-десять хвилин...
Кузьма (хмуро до Корольчука). Нам треба б ще поговорити.
Корольчук. Про віщо ще?
Кузьма. Так... Про деякі справи...
Гнат. А, покинь, Кузьмо, надокучив ти з своїми балачками.
Кузьма. А ти мовчи... Я маю справу, от і все... Не можна так...
Качуренко. Ну, говоріть, я вийду...
Кузьма. Ми вас тоді покличемо, як можна буде.
Качуренко. Добре, добре. (Виходить).
Гнат стискає плечима.
Кузьма (шепотом до Корольчука). Ану, дай сюди пакет.
Гнат (обурено). Кузьма! Ну, що це за нещастя, справді!
Корольчук. Навіщо?
Кузьма. Дай, я ще подивлюсь... Там щось таке... Щось не той. Дай.
Гнат. Ну, що ти будеш з ним робить?!
Корольчук. Та він уже запечатаний, не можна розпечатувати.
Кузьма. Нічого... Дай... Я там щось бачив... Щось не те... Не можна ж так... А як вони щось написали шифром?.. Як можна так...
Корольчук (вийма пакет). Ну, я не знаю.
Гнат. Та що ти там бачив?
Кузьма. Там якась така закарлючка єсть... Дай сюди... (Бере пакет, озирається на двері й розриває. Розгорта і показує). О... бачите? Що воно таке? Для чого?
Всі розглядають.
Гнат. Так собі... Просто карлючка, та й годі...
Кузьма. Е, карлючка. А ти знаєш, що вона значить?... Жандарми, з ними треба той... Ану, якби пригріти на вогні... Може, вони тут хемічно написали? Га?
Корольчук. Ну, що ти, як же гріть,- попсується.
Гнат. Хм! А може, справді, чорт їх знає... Давай лямпу… Неси сюди... (Біжить до столу, світить лямпу).
Всі озираються на двері. Заступають собою лямпу, Кузьма гріє папір. Всі напружено вдивляються.
Кузьма. Єсть! О!
Гнат. Тш! Тихо… Справді... О, падлюки! Грій, грій... Сюди... Читай... «Мушу посилати»... Грій тут. Пересунь. Грій більше... Тепер уже нема чого... Ах, падлюки!! «Салдатів... мушу по... посилати... бунтовщики»...
Кузьма (читає): «Роту салдатів, машиніста держати під доглядом, але не показувати йому того»... Ну?...
Корольчук (читає, потім вириває папір, мне його й засува в кишеню. Рішуче, люто). Ну, коли ви так! Добре... Я вам покажу!... Я вам покажу!..
Гнат. А старий?! А старий?!
Корольчук. Тихо... Не треба показувати. Чекайте… Як же тепер? Давайте якось обсудимо... (Забува свої слова й прудко ходить по хаті). Ах, ви ж падлюки! Ах, ви ж падлюки... Ну-ну! (Зупиняється). Що ж робити?!
Кузьма. От вам!.. Я дивлюсь, що там якась закарлючка...
Гнат. Та годі, Кузьмо, ну, добре, знаємо... Що робити тепер? Їхати не можна. Що ж - привезти їм салдатів?..
Корольчук. О, чорта з два! О, цього вони не діждуться, я йому, старому душогубові, покажу салдатів, я йому покажу, я його на вогні по шматку буду пекти... Бережись ти, кате! (Грозить кулаком).
Гнат. Але як же бути? Як з Олею? Га?..
Корольчук (осідає). Не знаю.
Гнат. Невже цей лікар не може... нічого помогти?
Корольчук. Не може, проклятий! Не може... Що ж робить? Вона ж помре! Помре, Гнате.
Гнат. Ах, ви ж ссукини ссини!
Кузьма. А той... а може б ми їх якось... Чекайте, а в Гороховім нема лікаря?
Гнат. Ну, то що? Як же ти з Горохового привезеш його сюди?
Корольчук. Та нема там, здається... Нема, казав цей лікар...
Кузьма. Ех, шкода! А то б з Горохового?
Гнат. Та що ти верзеш дурницю!.. «З Горохового, з Горохового». Як же ти привезеш з того Горохового?
Кузьма. А так... Сів би Остап на паровоза, та й поїхав у Горохове... Не в губерню, а в Горохове... Хто його може спинить?
Гнат. А правда! Остапе?
Корольчук. Та нема ж там лікаря.
Всі замовкають.
Гнат. Що ж робить?
Корольчук. Їхати в губерню? З цим пакетом? А не їхати,-
