Григорій Сковорода - Пільгук Іван

На жаль, зустріч не відбулася по причині хвороби великого просвітителя. Але, знайомлячись з його діяльністю, Ковалінський знаходив багато спорідненого з ідеями свого учителя. Та не тільки твори Вольтера нагадували йому вчення Сковороди. Це був час, коли просвітителі критикували феодальний устрій, вимагали зміни суспільних порядків, підносили примат розуму. Англійський вільнодумець Джозеф Прістлі, стоячи на позиціях метафізичного матеріалізму, доводив єдність матеріального світу, активний рух матерії. А французький просвітитель Тюрго доводив, що історію треба розуміти, як поступовий розвиток людського розуму. До цього ж часу належала активна діяльність французького просвітителя Жана-Жака Руссо. Подавали свій голос з Франції і Гольбах, Гельвецій та Дідро, критикуючи духовенство, ганьбили феодальні порядки, відстоювали примат розуму та гідності людини.

В ідеях великих просвітителів Сковорода знаходив співзвучність своїм історично визначеним роздумам. Ці ідеї поділяв і Михайло Ковалінський, що обумовило зміст і міцність його дружби з учителем. Тим-то він з такою шанобою ставився до філософських трактатів свого друга і був першим їх читачем.

Ковалінський розповів про свою зустріч у Швейцарії з мандрівним просвітителем Данилом Мейнгардом. За словами Ковалінського він своїм життям і характером роздумів нагадував Сковороду. Зустрівся Ковалінський з Мейнгардом у Лозанні й розповів йому, що на Україні живе й творить поет-мислитель Сковорода. Повідомлення про Мейнгарда зацікавили Григорія Савича. В листах до друга Ковалінський не раз називав його іменем швейцарського мандрівника-мислителя. Це прізвище сприйняв Сковорода як псевдонім і в свою чергу підписував ним листи до Михайла Івановича.

Мав нагоду Григорій Савич читати своєму другові плоди питливих роздумів. За час кількалітньої розлуки з Ковялінськнм у першій половині 70-х років він завершив рукописи філософських трактатів: "Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни", "Кольцо", "Разговор, называемый алфавит, или Букварь мира". Григорій Савич зачитував і переглядав їх, живучи то в селі Хотетові на Орловщині в домі Михайла Ковалінського, то в Іванівці на Харківщині в Андрія Ковалівського.

Це були люди, де Сковорода знаходив приязнь поклонників Мінерви. І в Хотетові, і в Іванівці мав змогу Сковорода користуватись бібліотеками. Хутори його друзів відрізнялись від маєтків інших власників, де запроваджувалось жорстоке кріпосницьке визискування. Тут можна було читати журнали Новикова, твори Ломоносова та інших сучасників. За свою останню подорож у Європу Ковалінський поповнив бібліотеку творами Лейбиіца, Вольтера, Спінози, Руссо, Лафонтена. Все це жадібно читав Григорій Савич, висловлюючи свої оригінальні судження.

Першими читачами філософських трактатів Сковороди були його друзі, в особі яких він знайшов прихильників і відвертих цінителів своїх праць.

Мандрівне життя автора позначилось на самій композиції творів. Це переважно розмови подорожніх з

багатим життєвим досвідом. У діалогічній формі постають тут образи шукачів істини...

Роздуми мандрівного мислителя відбили прогресивні тенденції епохи, що визначались розвитком просвітительського руху за права людини, проти мракобісся духовенства та сваволі прислужників імператорського трону.

"О tempora! о mores!" — часто повторювали ці древні слова просвітителі. Посилався на них і Сковорода, намагаючись збагнути взаємозв'язок багатьох подій тривожної сучасності. Не умоглядно виникали його судження про природу, людину, таємниці всесвіту. Ні, плоди його роздумів зріли на грунті живого буття народу. "Скиньте ярем суевѣрия,— закликав він в одній своїй байці,— не вѣрьте ничему, поколь не возьмете в кулак. ПовѢрьте мнѣ: не то жизнь, чтоб зреть, но то, щоб щупать".

Про часи і звичаї своєї доби розповідає Сковорода, глибоко осмислюючи суперечливу дійсність. Тим-то його філософія історично конкретна, життєва, глибокоетична. Його трактати публіцистично гострі, вміщають іноска-зальні афоризми, народні прислів'я та дотепи. У них постають багатозначні сторінки життєпису духовних колізій і сміливих шукань Сковороди.

ПЛОДИ РОЗДУМІВ

Визріли плоди роздумів Григорія Савича за роки значних подій у країні, що вражали серце і розум багатьох. Не у відриві від живої дійсності народжувались вони, а в повсякчасних турботах, спостереженнях та переживаннях. Назва трактату свідчить про те, що він створений був під час багатих на пригоди мандрівок: "Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни".

"Люди в жизни своей трудятся, мятутся, сокровище-ствуют, а для чего, то многіе и сами не знают",— такими роздумами починається розмова кількох мандрівників,

які висловлюються про щастя в жити людини, про п взаємини з навколишнім світом.

"О, сколь великим весельем довольствуются знатные и достаток имѣющіе в свѣтѣ персоны!.. О, сколь дорога ты, радость сердечная! За тебя царіе, князья и богатые нещетные тысячи платят; а мы, бѣднячье, достатков не имущие, как бы от крупиц, со столов их падающих, питаемся",— подає голос один з "путников" і цим викликає судження інших.

У розмові чути голос життєво досвідчених подорожніх. Складні питання буття людини і природи хвилюють їх. "Если я, называя бога натурою, здѣлался язычником, то ты и сам давно уже преобразился в идолопоклонника",— дискутує один співбесідник.

Судження про натуру, її безначальність і безконечність в "Разговоре пяти путников" переносяться і до трактату "Кольцо". Пізнання природи та її таємниць захоплюють співбесідників, які висловлюють сміливі критичні думки про біблійні легенди:

"Очень нам смѣшным кажется сотвореніе мира, отдых послѣ трудов божій, раскаяніе і ярость его, вылѣпленіе из глины Адама, вдуновеніе жизненнаго духа, изгнание из рая, пьянство Лотово, родящая Сарра, всемирный потоп, столпотвореніе, пѣшествіе чрез море, чин жертвопри-ношенія, лабиринт гражданских законов, шествіе в какую-то новую землю, странный войны и побѣды, чудное межеваніе и прочаа и проч.

Возможно ль, чтоб Енох с Іліею залѣтели будто в небо? Сносно ли натурѣ, что остановил Навин солнце? Чтоб возвратился Іордан, чтоб плавало желѣзо? Чтоб дѣва по рождествѣ осталась? Чтоб человѣк воскрес? Кой судія на радугѣ? Кая огненная рѣка? Кая челюсть адская? ВѢрь сему, грубая древность, наш вѣк просвещенный".

Закони розвитку всесвіту складні. їх не можна збагнути умоглядно, без заглиблення в сутність явищ і внутрішній їх зв'язок. Сковорода критикує тих, хто відкидає закономірності розвитку філософської думки, хизується поверховими знаннями:

"А естли мой молокососный мудрец здѣлается двух или трех языков попугаем, побывав в знатных компаніях и в славных городах, естли вооружится арифметикою и геометрическими кубами, пролетѣв нѣсколько десятков любовных исторій и гражданских и проглянув неколикое число коперниканских пилюль? Во время оно Платоны, Солоны, Сократы, Пифагоры, Цицероны и вся древность суть одни только метелики, над поверхностію земли ле-тящія, в сравненіи нашего высокопарого орла, к неподвижным солнцам возлетающего и всѣ на океанѣ острова пересчитавшего".

У філософському аспекті пізнання світу вводяться у трактат "Кольцо" судження про біблію: "МнѢ кажется, библія похожа на дом премилосердного и пребогатаго господина, стоящій в пустынях на пути под видом гостиницы, даремной для путников".

З різних галузей науки, мистецтва, історії черпає мислитель аналогії, щоб загострити увагу на суттєвих гносеологічних питаннях. Він вдається до аналогій в галузі живопису й музики: "Краски на картинѣ всяк видит, но чтоб рисунок и живость усмотрѣть, требуется другое око, а не имѣяй оное, слѣп в живописи. Скрып музыкального орудія каждое ухо услышит, но чтоб чувствовать вкус утаенного в скрыпеніи согласія, должно имѣть тайное понятіе ухо, а лишенный оного для того лишен движущей сердце радости, что нѣм в музыкѣ".

У розмові та сперечаннях "пяти путников" відбиті суттєві риси розвитку філософської думки часів Сковороди, який у своїх шуканнях поволі вбирав матеріалістичні зерна світорозуміння, виступав проти церковного догматизму, спрощених суджень без урахування досягнень фізики, астрономії. "Возможно ли, чтоб сій терновники могли нѣчто разумѣть о премудрости, о щастіи, о душевном мирѣ, когда им и не снилось, что земля есть планетою, что около Сатурна есть Луна, а может быть, и не одна? Сіи-то молодепкіе умы пліненные своими мнѣніями. как бы лестною блудницею..."

Тепер ширше і глибше розглядає мислитель проголошене ще в ранні роки твердження "пізнай самого себе", роблячи висновки про те, що досвід, природні здібності, розум визначають глибину сприймання людиною навколишніх явищ. "Нет слаще и увеселителыіѣе истины, пу-теведущей душу, и нѣт горестнѣе, как тма невѣдѣнія". Судження про пізнання людиною самої себе пов'язані з розумінням навколишнього світу. Все це становить ціле "кільце" понять, у яких на даному етапі ще виразніше пробиваються матеріалістичні елементи філософських узагальнень.

Порушуючи ряд суспільних питань. Сковорода завдає ударів біблійно-церковній схоластиці, пов'язує філософію з питаннями злободенної сучасності. В його трактатах звучать ноти протесту не тільки проти догматизму в науці, а й проти всієї політичної системи духовного та фізичного уярмлення людини. З публіцистичною пристрастю розвиває далі ці питання Сковорода у трактаті "Разговор, называемый алфавит, или Букварь мира". Тут найяскравіше прозвучала ідея закономірності в розвиткові природи й людини, пізнаванності матеріального світу, ролі праці людини відповідно до її природних даних.

Цим трактатом через його злободенність і гостроту захоплювалися друзі Сковороди. Тут вкраплені байки, притчі, влучні афоризми. У багатьох місцях трактат звучить як художньо-публіцистичне послання. Прихильник просвітительського вільнодумства Михайло Ковалінський вловлював у творі ноти опозиційного звучання до абсолютистського режиму, до кріпосницького гноблення, до офіційної церкви, що ширила мораль непротивленства.

Поет-мислитель відбиває народні погляди на працюючих і визискувачів, на дармоїдство, чинопочитания, на пороки аристократів, не заслужені ними нагороди, егоїзм.