Доля - Павло Грабовський

* * *

Друже-брате сумний, брате змучений мій,

Хто б не був ти, з журби не хились:

Хай неправда і зло люд катують німий,

Нехай сльози кругом розлились,

В потоптанні, в нарузі святий ідеал,

І струмцями невинна б’є кров.

Вір: настане пора і загине Ваал,

З неба вернеться світла любов!

Не в кайданах вона, не в терновім вінці,

Не з хрестом на раменах важким

До нас прийде, а з світочем слави в руці,

Не поборота в силі ніким.

І не буде на світі ні злоби, ні сліз,

Ні безхрестих могил, ні рабів,

Ні цупких бідування пекельних заліз,

Гидких шибениць, згубних мечів.

О мій друже! Се так! Се не мрія блудна,

Не надія безумця пуста.

Подивись,- люте зло все живе розпина,

Чорна ніч через край огорта!

Мир не стерпить тих мук, захлебнеться в крови,

Остогидіє дур боротьби,

І згадають усі про завіти любви,

В тузі звернуть до неї мольби!

На позичені мотиви

I

Хочеш перти проти сили?

Подивись на всі кінці:

Люті муки скрізь терпіли

І пророки, і борці.

Віддаючись святій справі,

Навік-віки віддавайсь;

Не сіяти в пишній славі,

А конати сподівайсь.

Та які б пекучі муки

Не судилися тобі,

Стяг свободи бери в руки,

Мри за брата в боротьбі!

II

Спи, моя радосте, вволю!

Спи, голуб’ятко моє!

Я ж заспіваю про долю,

Будуще щастя твоє.

Сміливо йди ти до цілі,

Стій непохитно в борбі!

Хмара ворожої сили

Вкриє дорогу тобі.

Всякого лиха зазнаєш,

Трути гіркої ковтнеш,

В муках сумних законаєш,

З личка усмішку зженеш.

Не відцураються рідні,

Так зацькують друзяки...

Стратиш надії послідні,

Спиниться замах руки!

Поки ж усе те складеться,

Спи, голуб’ятко моє!

Тяжко в житті доведеться,

Близько вже щастя твоє.

III

Сміло, браття, доки в силі!

Вітром човен оганя.

Жваво ж, жваво проти хвилі,

Кого буря не спиня!

Облягають небо хмари,

Піднялося все живе,

Там, у млі, встають примари,

Вихор стогне і реве.

Потемніли видноколи,

Скрізь таке, хоч в очі стрель;

Здулись борви, наче гори,

Зруйнували низку скель.

Світ не блимне, як в могилі,

Страшно прірва клекотить...

Сміло, браття, проти хвилі,

Кого хвиля та гнітить!

Ореструп

* * *

Лежу мертвий - навхрест руки -

Під могильним полотном,

На обличчі не знать муки,

Бо спочинув тихим сном.

Ти до мене припадаєш,

Така божа і свята...

Задаремно вболіваєш:

Не сміються більш уста.

Коли білий світ покинув,-

Що на сльози потурать?

Коли з горя навік згинув,

То від щастя не вмирать.

Драхманс

* * *

Гай заворожено, лист не тремтить,

Море, осріблене місяцем, спить,

В лоні відбилися зорі...

Тільки до хвилі вітрець шепотить,

Злегка дмухне на просторі.

Дітство згадав я щасливе своє,

Спогад у душу спокій мені ллє,

Сон навіває на очі...

Все, що я втратив, все знов віддає

Чар сеї тихої ночі.

Вергеланд

* * *

Над ставком у темну воду

З-під ялини ти дивилася;

Оддалік пізнав я вроду...

В небі зірка засвітилася;

Все затихло, все мовчить,

Чуть гадюку, як сичить.

Коли милі твої очі

Мене звали на коханнячко,

Прилинь човном серед ночі

У той захисток, коханочко,

Де в воді зірки горять...

Там ми будем розмовлять.

Вельгавен

* * *

Страшно буря завиває,

Поборотись виклика;

Море стогне, море грає,

Наче смілого гука.

Та чи стане в тебе духу

Під негоду, завірюху

Керувати проти хвиль,

Що так плещуть відусіль?

Як орел той, розправ крила,

В саме пекло поринай:

Силу ночі твоя сила

Переважить - починай!

Чув - завзятим бог владає?

Кинувсь? Хвиля затихає,

Зоря сяє золота;

Онде берег, он - мета!

______________

Друкується за виданням: Павло Грабовський. Зібрання творів у трьох томах, т. І-ІІІ. К., Вид-во Академії наук УРСР, 1959-1960.

До першого тому ввійшли майже всі оригінальні вірші поета, а також більша частина перекладених ним творів з різних мов народів світу. Серед віршів, що не входили до збірок, вміщено два твори «Мои песни» та «Деятелю», передруковані з видання: Павло Грабовський. Твори в двох томах, т. І. К., «Дніпро», 1964.

Тексти творів П. А. Грабовського в окремих випадках подаються за сучасним правописом.

Збірка «ДОЛЯ»

«Доля». Переспіви Павла Граба. Накладом редакції «Зорі». «Дрібна бібліотека. Книжечка 18». Львів, 1897, 116 с.

За незначними винятками усі вірші, що увійшли до збірки, вперше були надруковані 1897 р. в журн. «Зоря».

По (Рое) Едгар Аллан (1809-1849) - американський письменник-романтик, критик, предтеча символізму. П. Грабовський до перекладів з Едгара По додав таку примітку:

«Едгар По, один з найкращих, найвидатніших поетів американських, народився 19 січня 1809 року в Бостоні від