Трагедії - Евріпід
Як трупом ляже: мило ж бачить ворога,
Що впав, за лиходійства поплатившися!
СТАСИМ ТРЕТІЙ
ХОР
Строфа І
От і біді кінець:
Хто самовладцем був,
740] Той до А'іду вже,
В сутінний край, подавсь.
Гай-гай! Гай-гай!
Це богів рука,
Що керує всім.
ПРОВІДНИК ХОРУ
Пора настала - і життям заплатиш ти,
Нікчемо, за той глум над благородними!
ХОР
Знов я ллю сліз потік,
Не гірких - радісних!
Не сподівавсь він того,
Що йому, владарю,
750] Доля вготовила.
ПРОВІДНИК ХОРУ
А гляньмо-но в покої, що там діється -
Чи те, чого ми ждали, про що мріяли.
ЛІК
(з глибини дому)
Ой-ой!.. Ой-ой!.. [175]
ХОР
Антистрофа І
Гарно співать почав,
Солодко-солодко!
Видно, для смерті так,
Бідний, старається -
Чудовий вступ,
Аж за серце бере
Переливами.
ЛІК
(із палацу)
760] О земле Кадма!.. Ось я гину... Підступом...
ПРОВІДНИК ХОРУ
А хто ж доводив інших до загибелі?
На тебе черга. Зло чинив - плати за все.
ХОР
Хто б то смів із людей,
Дурень, сліпець хіба,
Стверджувать, начебто
Всеблаженні боги
Сили позбавлені?
ПРОВІДНИК ХОРУ
Сконав-таки, сконав же нечестивець той!
В покоях тихо. Можна знов до танцю йти:
770] Поталанило друзям, та й мені при них!
ХОР
Строфа II
Пора співать, бенкетувать,
У коло йти - всім у священних Фівах!
Уже-бо сплив сліз потік,
Розвіяв день смугу бід -
І пісня довкіл задзвеніла.
Новий володар загинув,
Давній - кермо до рук
Узяв, покинувши млу низин Ахеронтових.
От як важливо
780] Не полишать надії!
Антистрофа II
Боги, боги зору свого
Не зводять з нас - праведних і злочинних.
Жага майна, золота блиск [176]
Людей п'янить гірш од вина,
До влади злочинної хилять.
Живуть, мінливості часу
Не помічаючи.
Але, хто стопче закон, неправді слугуючи, -
В темну безодню
790] Йде колісниця щастя,
Строфа III
Вінком, Ісмене, чоло вінчай!
Ви ж кипіть хороводами,
Вулиці Фів семибрамних!
Дірко, й ти, що струмиш, мов сріблб,
Й ви, покинувши води прудкі
Батька Асопа,
Німфи, спішіть, щоб купно
Про Геракла пісню співать,
Гідну його звитяги!
800] Скелі піфійські, лісисті верхи,
Муз геліконських оселі стрімкі!
Радісно, гучно славте
Наше місто, обведене муром,
Де люд міцний, земнородний
Зріс - міднощитний загін,
Щоб оддати нащадкам цей край -
Фівам щастя священне.
Антистрофа III
Славне ложа споріднення:
Зевса - й мужа вмирущого,
810] Двох прийняла їх прекрасна
Внучка Персея в спальні своїй.
Завжди в батьківське право твоє
Вірив я, Зевсе,
Надто тепер, як Геракла
Так негадано ти повернув,
А час його мужність осяяв:
З попідземних-бо вийшов надр,
Темний Плутона лишивши дім.
Ти мій владар, Геракле,
820] А не той, хто дорвавсь до влади -
Та й сам в бою меченоснім
Він, нечестивець, пізнав,
Що безсмертні боги повсякчас
Дбають про справедливість. [177]
ЕПІСОДІЙ ЧЕТВЕРТИЙ
На крівлі Гераклового палацу появляються на колісниці
Іріда і Лісса .
ПРОВІДНИК ХОРУ
О що це?.. Що?..
Чи знов нас, друзі, дикий страх жалитиме?
Над крівлею он з'ява; гляну - жах бере.
ОДИН ІЗ ХОРУ
Тікай! Тікай!
Швидше, ноги старі, біжіть!
ДРУГИЙ ІЗ ХОРУ
Володарю Пеане!
830] Біду нову, благаю, відверни од нас!
ІРІДА
Не бійтесь, люди, доньку Ночі бачачи -
Жахливу Ліссу - і мене, посланницю
Богів - Іріду: місту не пошкодимо,
Не проти вас ми вийшли - проти смертного,
Що, кажуть, від Алкмени й Зевса зроджений.
Ще поки не закінчив всіх трудів своїх,
Його щадила доля; батько Зевс беріг
Од лиха, заодно були ми з Герою.
Та вже, як Еврістея волю виконав,
840] То Гера дітовбивством покарать його
Поквапилась; до неї - я приєднуюсь.
Озбройся ж нині серця незворушністю,
О незаміжня донько Ночі темної!
Влий шал у нього, розпали жагу сліпу
До дітовбивства, сколихни, щоб сам же він,
Розлютувавшись, гарно тут побавився -
Синів - свій цвіт - рукою вклавши власною,
Через похмурі води Ахеронтові
Хай переправить, щоб пізнав і Гери гнів,
850] І мій. Тож, або сили у богів нема,
Лишень у смертних, або він поплатиться.
ЛІССА
По батькові й по неньці - благородна я,
Бо вийшла з крові Неба й Ночі темної.
А щодо служби - ні боги б не заздрили,
Ні люди, бо й на друга йти доводиться.
Тож хочу Геру і тебе отямити,
Ще поки можна; що скажу - послухайте:
Цей муж, до кого нині ви шлете мене,
І на землі, й на небі похвали зажив:
860] Непрохідні країни, дику моря хлань [178]
очистив честь безсмертних, що схитнулася,
Він оберіг - один лиш! - од зухвалих рук.
Забудь же про той задум найжорстокіший.
ІРІДА
Це ми з Герою рішили - і втручатись тут не смій!
ЛІССА
Жаль. А я на кращу стежку скерувать хотіла вас.
ІРІДА
Не розсудку жде од тебе владна Зевсова жона.
ЛІССА
Проти волі - бачить Сонце - я за діло це берусь.
Та якщо такий мій жереб - Гері і тобі служить
І щосил, щодуху мчати, мов за здобиччю гончак,
870] То помчу! Ні в морі хвиля, збита вітром, не кипить,
Ні земля, коли стрясеться, ні грімкий з небес вогонь,
Так, як я, коли ввірвуся до Гераклових грудей,
Все вверх дном перевернувши, дім увесь, та перед тим
Діти ляжуть, але вбивця - батько сам - не знатиме,
Що своє ж потомство знищив, аж сама звільню його
Від шаленства. Ось він, бачиш, головою вже трясе,
Мовчки вкруг очима водить, що вже кров'ю налились,
Важко подих переводить - бик, до нападу готов,
Диким ревом закликає Смерті темрявих богинь.
880] Ще не так ти затанцюєш під жахної флейти гру!
Ти ж, Ірідо, легкокрило на Олімп майни, ясна,
Я ж у дім Геракла нишком, непомічена, ввійду.
Обидві богині зникають.
ХОР
Горе, о горе нам! Гине, підкошений
Нашого краю цвіт - паросток Зевсовий!
Плач, Елладо, плач! Добродійник твій
В дикий шал упав - пропадає він,
Безсердечної Лісси здобич!
Вона - на колісниці; сліз жадаючи,
Рисаків жене, штрикає,
Мов Горгона нічна, спрагла крові, мчить.
890] Стоголово сичать над очима її,
Що вогнем зорять, люті змії.
Скоро щасливцеві в щасті відмовить бог,
Скоро, засліплений, батько синів уб'є.
АМФІТРІОН
(із палацу)
Горе! О горе нам!.. [179]
ХОР
Сина твого, що сам, Зевсе, бездітний вже,
Месниці пажерні в жертву взяли собі -
На землю кинувши, мучать.
АМФІТРІОН
(із палацу)
Нещасливий дім!..
ХОР
Уже танцює... Лиш гулкий тимпан
