Трагедії - Евріпід
Евріпід
Алкеста
Переклад Андрія Содомори
© Еріпід
© А.Содомора (переклад), 1993
Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.: 21-62.
OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003
Зміст
Дійові особи
Пролог
Парод
Епод
Епісодій перший
Стасим перший
Епісодій другий
Епод
Стасим другий
Епісодій третій
Стасим третій
Епісодій четвертий
Епісодій п'ятий
Коммос
Стасим четвертий
Ексод
Коментарі
ДІЙОВІ ОСОБИ
АПОЛЛОН
ТАНАТОС - ДЕМОН СМЕРТІ
ХОР ФЕРЕЙСЬКИХ ГРОМАДЯН
СЛУЖНИЦЯ
АЛКЕСТА
АДМЕТ
ЕВМЕЛ
ГЕРАКЛ
ФЕРЕТ
СЛУГА
Дія відбувається в Фессалії, в місті Ферах.
ПРОЛОГ
АПОЛЛОН
Адметова оселе, де на хліб собі,
Мов наймит, заробляв я, богом будучи, -
Причиною сам Зевс тут: мого сина він,
Асклепія, у груди вдарив пломенем.
А я здолав кіклопів, що Всевладному
Вогні кували вбивчі - й кару визначив
Для мене батько: слугувати смертному.
В цей край прибувши, пас волів господаря
І до сьогодні дбав я про житло його.
10] Бо, сам із чесних, мужа стрінув чесного -
Феретового сина - й, піддуривши Мойр,
Я смерть йому відстрочив: ті запевнили -
Адмет уникне мли Аїду, тільки-но
За нього вмерти б інший хтось наважився.
По черзі друзів опитав, отця свого
І матір сиву, що йому життя дала, -
Ніхто, окрім дружини, не погодився
За нього вмерти, з сонцем розлучитися.
Тепер у домі, душу видихаючи,
20] Нещасна б'ється на руках: сьогодні їй
Прийшла пора загинуть, із життя піти.
А я, бо ж не хотів би заплямитися,
Лишаю дім цей - крівлю, дорогу мені...
Вже й Танатоса бачу - всіх покійників
Жерця: уже зібрався відвести її
В Аїдову домівку. Саме впору йде:
Їй треба вмерти - день настав рокований.
ТАНАТОС
Ага!.. То це ти вколо дому цього,
Проходжаєшся, Фебе? З підземних богів
30] Посміятись надумав?.. По їхнє прийшов?..
Чи не досить, що вирвав Адмета у нас,
Піддуривши богинь, що рішають самі,
Хто коли має вмерти? Ти й нині, свій лук [23]
Наготовивши, хочеш і ту врятувать,
Що із світу піти замість мужа свого
Дала згоду вже, - Пелія доньку?..
АПОЛЛОН
Не бійся. В мене право й чесні наміри.
ТАНАТОС
Якщо ти правий, то навіщо лук тобі?
АПОЛЛОН
Така вже звичка: з ним не розлучатися.
ТАНАТОС
40] А дім цей захищати - право теж твоє?
АПОЛЛОН
Нещастям свого друга я пригноблений.
ТАНАТОС
Мерця відняти в мене хочеш другого?
АПОЛЛОН
А першого й не брав я в тебе силою.
ТАНАТОС
Чому ж не під землею, а на ній ще він?
АПОЛЛОН
Його дружину замість нього матимеш.
ТАНАТОС
І поведу під землю, де померлих край.
АПОЛЛОН
Веди ж, бо сумніваюсь, чи схилю тебе...
ТАНАТОС
Убить, кого належить? Я ж займаюсь цим.
АПОЛЛОН
Та ні: того лиш брати, хто життя прожив.
ТАНАТОС
50] Куди ти хилиш - легко здогадатися.
АПОЛЛОН
А не змогла б Алкеста вмерти в старості?
ТАНАТОС
Ну, ні! Й мене, признаюсь, ваблять почесті. [24]
АПОЛЛОН
Чи так, чи сяк - ти візьмеш лиш одне життя.
ТАНАТОС
Для мене більша слава - молодих косить.
АПОЛЛОН
Помре старою - пишно хоронитимуть.
ТАНАТОС
Лиш багачеві, Фебе, той закон кладеш.
АПОЛЛОН
До мудрування, бачу, хист і в тебе є.
ТАНАТОС
Для себе смерть старечу він купити б міг.
АПОЛЛОН
То що? Таки направду не схилю тебе?
ТАНАТОС
60] Нізащо. В мене вдача - знаєш сам яка.
АПОЛЛОН
Ворожа смертним і богам ненависна.
ТАНАТОС
На що не маєш права, - не жадай того.
АПОЛЛОН
Хоч ти який жорстокий, а поступишся:
Такий-бо в дім Ферета завітає муж,
По кінну колісницю в сніжну Фракію
Велінням Еврістея владним посланий,
Що, тут, як гість Адмета, він із рук твоїх
Зажерливих цю жінку вирве силою.
Отож, не заслуживши в мене вдячності,
70] А лиш ненависть, мою волю сповниш ти.
(Відходить.)
ТАНАТОС
Багато мовиш - мало з того матимеш.
Ця жінка в млу Аїда зійде все-таки.
Іду ж до неї і мечем обряд почну:
А той, у кого я зітну волосся жмут,
Уже підземним божествам посвячений.
(Входить у дім.) [25]
ПАРОД
На оркестру вступає хор ферейських громадян.
ХОР
Що за тиша закралась в Адметовий дім?
Що за дивна мовчанка? Й нема тут кого
Запитати, чи то вже настала пора
Нам покійну оплакувать - дому цього
80] Володарку, чи, може, вона ще живе,
Бачить сонце - Алкеста, яку не лиш я -
Усі люди вважають вінцем доброти
І чесноти зразком:
Поступилась життям задля мужа.
ПЕРША ПОЛОВИНА ХОРУ
Строфа І
Почув хтось, може, стогін там,
В оселі тій, чи сплески рук,
Чи зойк - тяжкої втрати знак?
ДРУГА ПОЛОВИНА ХОРУ
Тихо в домі... Ніде ні душі.
В воротах - нікого із слуг.
90] Появись, о Пеане, хай грізна
Біди відрине хвиля!
ПЕРША ПОЛОВИНА ХОРУ
Якби вмерла - таки б не мовчали...
ДРУГА ПОЛОВИНА ХОРУ
Бездиханна лежить...
ПЕРША ПОЛОВИНА ХОРУ
Таж її не виносили з дому...
ДРУГА ПОЛОВИНА ХОРУ
Звідкіля така певність? Я гіршого жду.
ПЕРША ПОЛОВИНА ХОРУ
Чи можливе таке, щоб володар Адмет
Благородну жону
Поховав, не оплакавши навіть?..
ДРУГА ПОЛОВИНА ХОРУ
Антистрофа І
Нема й води при вході в дім,
100] Щоб руки змить, за звичаєм, [26]
Перед порогом, де мрець лежить.
ДРУГА ПОЛОВИНА ХОРУ
Окрім того, не бачу я там
Жалоби - волосся пучка.
Ніжнорукі жінки раз по раз
Не б'ються тужно в груди.
ПЕРША ПОЛОВИНА ХОРУ
Та настав-таки день вирішальний...
ДРУГА ПОЛОВИНА ХОРУ
Ти про що? Поясни...
ПЕРША ПОЛОВИНА ХОРУ
Коли мусить під землю податись.
ДРУГА ПОЛОВИНА ХОРУ
Моє серце вразив ти, стривожив думки.
ПЕРША ПОЛОВИНА ХОРУ
110] Коли добра людина поникла в журбі, -
їй на поміч прийти
Має кожен, хто чесного роду.
ХОР
Строфа II
Хоч би в яку далечінь
Суден ми не слали -
В Лікії край чи аж ген,
Де на землях безводних
Древній Амона престол, -
Не вернуть нам сердешну
До сонця: доля безжальну сіть
120] Кинула вже. Кого з богів
Кров'ю вівці благати?
Антистрофа II
Тільки один, якби ще
Сонце й досі бачив,
Син Аполлона, з імли
Нині б міг її вирвать -
Вивести з темних воріт.
Оживляв-бо він мертвих,
Аж поки Зевс не вразив його
Жалом стріли вогненної.
130] Ну, а тепер - відкіля
Нам порятунку ждати? [27]
ЕПОД
Всі обряди печальні володар
До
