Трагедії - Евріпід
Діток оцих невинних...
Жаль, що юність давно мене,
Швидкоплинна, лишила!
ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ
З палацу виходить Мегара; за нею - діти й Амфітріон.
ПРОВІДНИК ХОРУ
450] Бачу, вже йдуть вони, вбрані на смерть,
Геракла, колись нездоланного, діти.
А ось і жона його мила -
Насилу веде їх, голублячи...
Із ними - Геракла отець сивочолий.
О горе! Не можу я сліз гірких,
Що ллються струмками з старечих очей,
Ні стримати, ні вгамувати!
МЕГАРА
То де тут жрець, де вбивця, що на діток цих
Підніме ніж, на душу мою страдницьку?
460] Ось жертви - вже готові, щоб в Аїд зійти.
Сумний з нас, діти, запряг, із покійників:
Дитину, матір, старця - всіх нараз женуть.
Нещасна доле - і моя, і діток цих!..
Востаннє ж бо їх бачу - серце крається!
Для кого вас зродила? Ворогам на глум,
На муки, на загибель привела на світ...
Надія збила з глузду, підвела мене,
А так я довіряла батьку вашому!
(Звертаючись до кожного із синів).
Тобі він, за життя ще, Аргос виділив -
470] Оселю Еврістея ти посісти мав,
Господар нив родючих, що в Пеласгії.
Вже й пащу лева накладав він подумки,
Що нею сам вкривався, на твоє чоло.
А ти б мав Фіви, славні колісницями,
Успадкувавши все роздолля піль моїх,
Про це ще з моїм батьком він домовився;
Твоїй правиці довіряв він палицю,
Захисницю - Дедала дар обманливий.
Тобі ж, нарешті, мав оддать Ехалію,
480] Що сам колись її спустошив стрілами.
Вас трьох - трьома він прагнув володіннями
Прикрасити, могутнім духом сповнений.
А я вже й наречених підбирала вам -
Рідню достойну - в нас, та й поза Фівами -
В Афінах, Спарті, щоб, немовби якоря - [166]
Судно, так щастя ваше - вас трималося.
Пішло все прахом! Доля перемінлива
Печальним шлюбом вас єднає з керами.
В цей день хіба що слізьми прислужуся вам,
490] А дід ваш, що з Аїдом поріднився вже, -
Сумне свояцтво! - привіта гостиною.
Гай-гай! Кого з вас першим приголубити,
Кого - вже наостанку? Цілувать кого?
Кого тулить до серця? Хист бджоли б мені -
Зібрала б ті сльозини, що за всіх вас ллю,
І не струмком - рікою попливли б вони.
Почуй, коли в Аїді може чути хтось,
Геракле найлюбіший, крик душі почуй:
Твій батько гине, й діти, і жона твоя,
500] Що так їй через тебе заздрив світ увесь!
Прийди і захисти нас, на порозі стань
Хоч тінню, цього досить: на дітей твоїх
Підняти б ніж не сміли, боягузливі.
АМФІТРІОН
Про все щодо Аїду, дочко, ти подбай,
А я ось, руки знявши, Зевсе, батьку наш,
Молю: якщо ці дітки не чужі тобі, -
То порятуй їх нині, поки можна ще.
Не раз тебе я кликав, та дарма старавсь:
Нема тут ради: вмерти, видно, мусимо.
510] Яке ж коротке, старці, те життя людське!..
То хоч зумійте вдосталь ним натішитись,
Журби од ранку й до смерку не знаючи.
Надій не снуйте - час їх не щадитиме:
Своє зробивши, хутко відлітає він.
На мене гляньте: була слава, почесті -
Мов пух на вітрі, все за день розвіялось.
Нема такого, що йому б не зрадили
Багатство, слава. Прощавайте! Бачите
Востаннє друга, вашого однолітка!..
МЕГАРА
(вдивляючись удалину)
520] Стривай! Чи це не муж мій?.. Що кажу, однак...
АМФІТРІОН
Не знаю, дочко... Занімів і я нараз.
МЕГАРА
Це муж мій, хоч ми чули, що в Аїді він,
Це він, хіба що сон опівдні бачимо...
Та що кажу, шалена?.. Я ж не сплю таки!
Повір, це не хто інший - син твій, батечку!
Біжіть-но, любі дітки, і хапайтеся [167]
За батьків одяг - доля вам рятунок шле,
Й не гірший він од Зевса рятівничого.
Входить Геракл.
ГЕРАКЛ
Вітай, моя оселе, рідне вогнище!
530] Я рад вас озирати після темряви.
Агій!.. Що бачу?.. Хто це діточкам моїм,
Що перед домом, мов на смерть, голівки вкрив?..
А он дружина; довкруги - мужі якісь...
І батько плаче... Що за лихо скоїлось?
Тож підійду ще ближче та й довідаюсь,
Що статися могло тут незвичайного.
МЕГАРА
О наймиліший!..
АМФІТРІОН
Ти прийшов, о світе наш!..
Живий-здоровий, на порозі впору став!
ГЕРАКЛ
То що це значить? Ми в біду потрапили?
МЕГАРА
540] Та ще й велику!.. Батьку, вибачай мені,
Що я перехопила твою відповідь.
Та це й не диво: жінка - жалісливіша:
Загинуть мали діти, ждала я на смерть...
ГЕРАКЛ
О Аполлоне! Чим мене стрічають тут!..
МЕГАРА
Брати і батько мій старий загинули.
ГЕРАКЛ
Що кажеш? Як це? Хто тут спис підняти міг?
МЕГАРА
Новий володар цього краю - Лік - убив.
ГЕРАКЛ
Війну почавши, а чи в чварах, підступом?
МЕГАРА
У чварах. Трон посівши семибрамних Фів.
ГЕРАКЛ
550] А що ж тебе та батька нажахало так? [168]
МЕГАРА
Убить мав батька, і мене, й дітей моїх.
ГЕРАКЛ
Дітей?.. Загрозу бачить він і в сиротах?
МЕГАРА
Підрісши, за Креонта б одімстить могли.
ГЕРАКЛ
А що ж так ви прибрались, мов покійники?
МЕГАРА
А як для смерті зодягтись по-іншому?
ГЕРАКЛ
Насильницька - о горе! - смерть чекала вас?
МЕГАРА
Тебе вважали мертвим... Друга - жодного.
ГЕРАКЛ
Від кого ж то почули ви про смерть мою?
МЕГАРА
Були тут люди - Еврістея вісники...
ГЕРАКЛ
560] Чому ж ви залишили дім мій, вогнище?
МЕГАРА
Зігнали навіть батька - з ліжка, хворого.
ГЕРАКЛ
І сорому не чув він - старця кривдити?
МЕГАРА
Насильство - й сором? Що ж то їх споріднює?
ГЕРАКЛ
А друзі... Мої друзі?.. Таж були вони...
МЕГАРА
Шукаєш друга в домі, де біда гостить?..
ГЕРАКЛ
Ну, а моя звитяга над мінійцями?
МЕГАРА
Біда, кажу я, небагата друзями. [169]
ГЕРАКЛ
Та годі! геть з волосся ті стрічки сумні!
Не в млу підземну - до небес осяйливих
570] Зверніть свій погляд, сонця лик вітаючи.
А я - вже цій правиці час довіритись -
Піду і для початку розметаю дім
Володаря нового. Голова з плечей
Злетить у нечестивця, псам жбурну її.
Фіванцям за невдячність теж науку дам
Цим києм переможним; інших - стрілами
Летючими розсію, повкладаю всіх.
Ісмен весь переповню, вкрию трупами,
Діркеї води чисті кров'ю візьмуться.
580] Кому ж, як не дружині, дітям, батькові
Сприяти маю?.. Прощавайте, подвиги! -
Марницями займався, нині - діло жде.
За тих, хто ради батька мав загинути,
Вагався
