Трагедії - Евріпід
Щоб із лабет мене, здавлену, вирвати?
Земле! Сонце ясне! Кару за гріх несу!
Та як же уникнуть загибелі?..
Як біль приховать мені, подруги?
670] Чи хто з богів на поміч підійти б хотів?
Хто б то з людей торкнувся мого злочину,
Руку подавши?.. З життям несумісне-бо
Те лихо, що на мене налягло тепер.
Де ще є, де, скажіть, жінка нещасніша?..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Ой, так-то, так!.. Бідою обернулися
Всі заходи служниці, повелителько!.. [129]
ФЕДРА
(годувальниці)
Негіднице з негідниць! Друзів зраднице!
Ти що мені зробила? Хай небесний мій
Отець вогнем летючим спопелить тебе!
680] Хіба ж я не просила, передбачивши
Твій крок, мовчати, щоб отак не мучитись?
Та не змогла ти. І мені не вдасться вже
Померти чесно. Та пора робити щось:
От він, у гнів упавши, на біду мою,
Що чув од тебе, - перекаже батькові,
А ще - Піттею-старцю, й піде зараз же
Гулять по світу слава про ганьбу мою.
Пропала б ти, та й кожен, хто близьким своїм
Лиху зробив проти їх волі послугу!
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
690] Велителько, по праву ти ганьбиш мене,
Та ці докори - твоїм болем мовлені.
Коли дозволиш, дещо тут і я скажу,
Хто душу вклав у тебе. Твоїй пристрасті
Зарадить я хотіла, не вдалось, на жаль.
Вдалося б - хист мій нині вихваляла б ти:
Про розум наш звичайно судять з успіху.
ФЕДРА
Ні правди тут, ні пільги. Мов ножем мене
Ударила - й шукаєш гарних слів тепер.
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Мовчу. Одне додам лиш: хай я схибила,
700] Але не все пропало - ще врятуєшся.
ФЕДРА
Ні слова більше! Вже від тебе чула я
Поради, й до біди лиш довели вони.
Тож годі! Забирайся, та й про себе ти
Подбай: собою краще я займусь уже!
(Годувальниця відходить).
А ви, жінки трезенські з роду знатного,
Одне моє прохання звольте виконать:
Що чули тут, - ніде не розголошуйте.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Про біль твій, присягаюсь Артемідою,
Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
ФЕДРА
710] Гаразд. А я от, перебравши подумки [130]
Всі засоби, один лиш, рятівний, найшла,
Що дітям дасть нагоду жити чесними
Й мені поможе навіть у такій біді.
Бо й Кріту не знеславлю, краю рідного,
Й перед Тесеєм, мужем, осоромлена
Не стану, лиш би душу врятувать свою.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Яке ж ти непоправне зло намислила?
ФЕДРА
Померти хочу. Тільки як - обдумаю.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Май розум!..
ФЕДРА
Ти розумна - раду кращу дай.
720] А я Кіпріду владну - це ж вона мене
Занапастила - звеселю, загинувши
Ще нині, жертва нищівної пристрасті.
Та смерть моя нещастям стане іншому,
Хто на чужих стражданнях вибудовує
Свою чесноту. Скоро, причастившися
До мого болю, він навчиться скромності!
(Входить у палац).
СТАСИМ ДРУГИЙ
ХОР
Строфа І
В надра печерні землі,
В темінь, пірнути б!
Або птахом - ген у небо
730] Легкокрило злетіти в пташиній зграї,
Щоб сягнуть Адріатики
Й далі - хвиль Ерідану,
Де в отецьку бездонну хлань
Доньки Сонця сумні, журні,
За Фаетоном ридаючи,
Сліз рясних бурштиновий блиск,
Туги сповнені, ронять...
Антистрофа І
Ген, де сади Гесперид
Солодкоспівних,
740] Там, де віти злотоплідні, [131]
Де володар глибин обриває дальшу
Суднам путь по морській воді
Й неба грань визначає,
Що на плечах Атлантових!..
Де край ложа отця богів
Грають джерела амбросії,
Де земля-благодійниця
Щастям живить безсмертних.
Строфа II
О судно білокриле! Дарма
750] 3 Кріту дальнього мчало ти
Ген по морю шумкому
Володраку мою - з оселі,
Сповненої щастя,
На весілля, що стало журбою.
З Кріту птах лиховісний
Проводжав тоді вітрило
Чи стрічав в Афінах славних,
У Муніхію, в затоці,
Лиш на берег ви ступили,
760] Корабель на прив'язі лишивши?
Антистрофа II
От Кіпріда й разить її:
Шал злочинної пристрасті
Рве їй, страдниці, душу.
Невимовного повна горя,
В шлюбному покої
В'яже зашморг на білій шиї:
Долі своєї жахнувшись,
Честь воліє врятувати,
Аніж вік ганьбою жити.
770] Силоміць із свого серця
Півжива, зціпивши зуби,
Вириває ту любов тернисту.
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
(за сценою)
Ой-ой!..
Сюди, хто коло дому, помогти спішіть!
Володарка, жона Тесея, - в зашморгу!.. [132]
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Ну ось воно, нещастя: вже нема між нас
Велительки - в петлі тугій повиснула!..
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
(за сценою)
Ну що таке? Чому ж то не спішить ніхто
З ножем двогострим, щоб петлю розрізати?
ОДНА ІЗ ХОРУ
То що? Ввійти нам у палати, подруги,
780] Й володарку нещасну із петлі звільнить?
ДРУГА ІЗ ХОРУ
Хіба нема молодших серед слуг когось?
Надмірна пильність теж не до добра веде.
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
(за сценою)
Кладіть сюди нещасну, тіло випряміть...
Гірку ж господар дому зустріч матиме!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Таки померла, видно, безталанниця:
Вже тіло, чую, на постелі вміщують...
Входить з вінком на голові Т є с є й .
За ним - сторожа.
ТЕСЕЙ
(до хору)
А що це тут у домі? Що за крик такий?
Служниці лементують - чутно здалеку.
Нема, щоб двері відчинити радісно
790] Переді мною - з храму ж повертаюся...
Чи що з Піттеєм (у літах же) трапилось?
Хоча й похилий, та якби покинув нас,
До тіней відійшовши, всі б заплакали.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Біда, Тесею!.. Та не старець винен тут:
Відходять і молодші - от що боляче.
ТЕСЕЙ
О горе!.. Чи з дітей хто не помер бува?
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Усі живуть. Померла - їхня матінка.
ТЕСЕЙ
Ти що?.. Жона померла? Як це трапилось? [133]
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
ТЕСЕЙ
800] Звелась од туги? Болю?.. Що тут сталося?
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Сама не знаю... Щойно ж я прийшла сюди,
Тесею, щоб над горем твоїм сльози лить.
ТЕСЕЙ
Гай-гай!.. А ще й вінок он на чолі моїм...
А ще ж іду, нещасний, від оракула!..
Ану збивайте, слуги, всі замки з дверей,
Всі засуви, хай бачу скорбний образ той -
Жону, що, вмерши, прирекла й мене на смерть!
Відчиняються двері палацу. На ложі, яке оточили слуги, - тіло
Федри.
КОММОС
ХОР
О безталаннице! Як настраждалась ти!
Як постаралася,
810] Щоб дім цей,мов од грому, нині в прах упав!
Гай-гай!.. От де шал - так на життя своє
Власне завзятися, сліпо скорившися
Долі неприязній!..
Хто ж із богів, скажи, занапастив тебе?
ТЕСЕЙ
Строфа
О який біль страшний нині й мене вразив!
З-поміж мук усіх - найжорстокіша!..
На мене й
