Трагедії - Евріпід
Якийсь понурий месник поселився тут!
Те, що життям було, - вже й не життя тепер!
820] Наче вали морські - біди одні довкіл,
Ані їх подолати, вплав пустившися,
Ні випірнуть ніколи не зумію вже!
Слово яке знайти, щоб описати ним
Долю, жоно, твою - найнешасливішу?..
Мов пташка, що з долоні в небо випурхне,
Так ти - під землю, в млу Аїду канула.
Як тут не плакати?.. Як не печалитись?..
Видно, із предків хтось гріх за собою мав -
От і мене тепер [134]
830] Б'ють небожителі карою пізньою!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Не ти один страждаєш, о володарю,
Не ти один утратив свою подругу!
ТЕСЕЙ
Антистрофа
Хочу під землю я!.. Хочу у млу зійти,
Там я лежатиму, мертвий, у темряві!
Без ласки-бо твоєї - як я житиму? -
Не тільки ти померла - вмер і я в тобі.
Хто повість мені, що за зло страшне
У душі твоїй загніздилося?..
То скаже хтось, нарешті? Чи даремно тут,
840] В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
О горе, горе яке
Через жону свою дома побачив я -
Нестерпне, невимовне!.. Все! Кінець мені:
Пустельно стало в домі. Діти - сироти...
Кинула мужа ти, о найжаданіша
3-між усіх жінок, де лиш бачить їх
Ясне сонце вдень,
А вночі - зірки, що з висот зорять!
ХОР
Справді нещасний ти: горем, скорботою
850] Дім переповнений!..
Бачу смуток твій - от і сльози ллю.
Лихо ще одне
Передчуваючи, вже давно тремчу.
ТЕСЕЙ
Стривай!..
А що це за табличка он прикріплена
їй до руки?.. Недобрий знак іще якийсь?
Чи щодо ложа й діток розпорядження
Дає, нещасна?.. Може, вимага чогось?
Спокійна будь: у дім цей, поки житиму,
Не вступить інша, ложа не торкне мого.
860] Та ось і відтиск персня щирозлотого
Покійниці - печатка, дорога мені...
Ану шнурочок розв'яжу, щоб глянути,
Яку то звістку від очей приховано.
(Читає листа).
ХОР
Гай-гай!..
Лихо на лихові бог нагромаджує!.. [135]
Після всього, що тут, наче у сні жахнім,
Сталось, життя моє - то не життя тепер.
Бо відійшла від нас - більше нема її!..
Доме страдницький владарів моїх!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Небесна сило, не руйнуй гнізда цього,
870] Вшануй моє благання: мов провидець той,
Знамення темне з лету птаха вгадую.
ТЕСЕЙ
О горе! Лихо з лихом обнялось нове -
Нестерпне, невимовне! Нещасливець я!
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
А що таке? Скажи-но, мо', зараджу чимсь.
ТЕСЕЙ
Криком німим кричить слово написане!
Вже не втекти відсіль! Вже я повержений!
Що то за спів жахний вдарив до віч мені,
Тричі пропащому!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Не про добро, як видно, говоритимеш.
ТЕСЕЙ
880] Горя жахливого, непереборного,
Зуби зціпивши, все ж - не затаю в собі...
Краю мій батьківський!..
Торкнутись мого ложа Гіпполіт посмів,
Зневаживши Кроніда всевидющого!
О батьку Посейдоне, що сповнить мені
Дав згоду три бажання! Ось одне із них:
Убий ти мого сина. Не додай йому
Ні дня, якщо правдиву обіцянку дав!
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Назад візьми те слово, о велителю,
890] Молю, бо пожалкуєш - буде пізно вже!
ТЕСЕЙ
Нізащо! Я з вітчизни прожену його -
Одним із двох ударів буде вражений:
Або під землю Посейдон померлого
Пошле, моє прохання поважаючи,
Або в чужому краї, наблукавшися,
Сконає сам, нарешті, неоплаканий. [136]
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
А ось і син твій, Гіпполіт, іде сюди
Якраз до речі. Гнів одкинь, володарю,
І будь для свого дому найзичливішим!
ГІППОЛІТ
900] Здаля твій крик почувши, батьку, зараз же
Прибув я. Та не знаю, що тут сталося, -
Довідатись од тебе хочу, першого.
(Помітивши труп).
О горе!.. Що це?., бачу, ось жона твоя
На ложі - мертва. Як-то не здригнутися?
Я ж був тут нещодавно - світла денного
Вона ще не цуралась, як і кожен з нас.
Що трапилося з нею?.. Як загинула?..
Від тебе хочу, батьку, вчути відповідь.
Мовчиш? Мовчанка в горі - не порадниця.
910] Бо наше серце, що жадає знати все,
Плекає і в нещасті до знання жагу.
Від друзів, - не кажу вже про рідніших ще,
Ніж друзі, - гріх біду свою приховувать.
ТЕСЕЙ
Глупоті вашій, люди, чи десь є межа?..
Чого лиш не одкрили, не придумали,
В якому лиш мистецтві не вправлялися,
В одному ж - безпорадні: не навчились ви
Розсудливим зробити безрозсудного.
ГІППОЛІТ
Ото б мудрець був справді гідний подиву,
920] Хто б розуму додать міг нерозумному!
Але чи впору всі ці мудрі тонкощі?..
Боюсь, од того болю ти з ума звихнувсь.
ТЕСЕЙ
Якщо про друзів мова, люди б мусили
їх пізнавати якось, мати знак чіткий,
Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
Подвійний варто й голос мати кожному:
Один правдивий, другий - хай вже будь-який,
Щоб од неправди правда відрізнялася
На звук, тоді в оману б нас не вводили.
ГІППОЛІТ
930] Чи хто з близьких на мене нашептав тобі
Брехню - й невинно через те страждатиму?
Я вражений: та мова потрясла мене,
Бо так од глузду відійшла здорового! [137]
ТЕСЕЙ
На що лиш та людина б не наважилась?
Чи взагалі десь є межа зухвалості?..
Якщо ж вона і далі все зростатиме,
Й нащадки раз од разу будуть гіршими
Від предків, - доведеться землю ще одну
Додати до цієї, бо ледь-ледь уже
940] Вона вміщає підлих та негідників.
Погляньте-но на цього: хоч і син мені, -
Споганив моє ложе, наймерзенніший:
Покійниця виразно це засвідчила.
Якщо посмів ти словом осквернить мене,
То батькові своєму ще й у вічі глянь!
Це ти, що із богами, незрівнянний муж,
Спілкуєшся? Ти - чистий, незіпсований?..
Не буду вже я вірить похвальбі твоїй -
Богів за слабоумних не прийматиму!
950] Тепер хизуйся! Подури тепер когось
Харчем рослинним! Удавай натхненого
Орфеєм, дим писань пустих шануючи! -
Спіймався на гарячім. Од людей таких
Тікати всім я раджу: підкуповують
Поважним словом, а на думці - блуд гидкий.
Вона померла. Ну, а ти врятований?
Ця смерть тобі, поганче, стала вироком!
Хоч як тут присягайся, голос мертвої -
Найкращий, неспростовний довід злочину.
960] Ти їй нелюбий, скажеш: незаконний син,
Мовляв, лишень завада між законними.
Щось дивно: за твоє, що їй ненависне, -
Своє, щонайдорожче, віддала б життя?..
А ще ти запевняєш: темна хіть лишень
Жіноцтву притаманна. Юнаків назву,
Що від жінок ні трохи не безпечніші,
Коли Кіпріда в серце їм жагу ввіллє,
Та чоловіча стать їх виручає
