Трагедії - Евріпід
510] Любові. Зілля-приворот у мене є -
Згадала щойно - десь удома сховане.
Ні честі не пошкодить, ані розуму,
А від недуги звільнить, не лінуйся лиш.
Однак від того, кого любиш, знак якийсь
Потрібен: слово чи шматочок одягу,
Щоб двоє вас в одній злилися радості.
ФЕДРА
Так це напій той засіб, а чи мазь яка?
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Не знаю. Не розпитуй - про життя подбай.
ФЕДРА
Боюсь твого мистецтва хитромудрого...
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
520] В страху великі очі. Та який тут страх?
ФЕДРА
А що, як син Тесея здогадається?.. [124]
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Та не турбуйся, доню! Я владнаю все.
(До статуї Афродіти).
Лиш ти, морська богине, повелителько,
Сприяй мені. Всім іншим, що задумала,
З близькими дома поділюся друзями.
(Відходить).
СТАСИМ ПЕРШИЙ
Строфа І
Ероте, Ероте, жага твоя,
Прозираючи з віч, западає в душу
Тих, на кого ти грізний лук націлив!
Молю, не чини мені зла ніколи,
530] Не збуджуй над міру!
Бо ж ні пломінь, ані
Зірки не мають стріл таких,
Як ті, що син Афродіти
І Зевса - з тятиви
У серце пускає.
АнтистрофаІ
Дарма край шумливих Алфея хвиль,
У піфійських святинях ясного Феба
Землю зрошує кров'ю биків Еллада:
Ерот не вшанований, син Кіпріди,
540] Людей повелитель,
Той, у кого ключі
Від найпринадніших палат,
Хоч він, упавши на смертних,
Біду, журбу несе
Та всяку погибель.
Строфа II
Діву, яка не була
В шлюбі й мужа не знала,
З дому Евріта, з Ехалії,
Кіпріда владна погнала ген,
550] Мов німфу тремтливу, незайману
Чи вакханку, - на тлі димів,
Де пломінь гуляв із смертю, -
Сину Алкмени дала за жону...
Невеселе весілля!.. [125]
Антистрофа II
Мури священних Фів,
Дірки чисті потоки!
Свідчити б вам про Кіпріди міць --
Як неньку Вакха, що двічі родивсь,
Охоплену полум'ям блискавки,
560] у смертельний занурила сон.
Над усім - її подих жагучий:
Од віків та богиня вмирущих серця,
Мов бджола, облітає.
ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ
ФЕДРА
(прислухаючись біля дверей палацу)
О подруги, тихіше! Ось і край мені!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Страшне щось, Федро, у палаці трапилось?
ФЕДРА
Тихіше! Хай почую, хто говорить там.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Мовчу. Початок не віщує доброго...
ФЕДРА
Ой-ой!.. Лишенько!..
Нещасна я, нещасна! Хто ще мучивсь так?
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
570] Що то за крики тут, зойки розпачливі?
Чи новина якась
Душу твою, жоно, так потривожила?
ФЕДРА
Пропала я, пропала! От послухайте,
При самих дверях шум який всередині.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Таж на порозі ти - спробуй сама вловить
Хоч би слівце яке!
Ну кажи ж, кажи, що там трапилось!..
ФЕДРА
О горе! Сварить, чую, Амазонки син
Мою служницю, обсипа прокльонами... [126]
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
580] Так-так... Чую крик, але - не слова.
Ну що, що, скажи,
Через, зачинені двері проникнуло?
ФЕДРА
Він звідницею, чую, обізвав її,
Що безсоромно зрадила господаря.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Горе нечуване! Ясно: ти зраджена!
Що тут придумати?..
Все розголошено - от де біда твоя!
ФЕДРА
Ой-ой! Лишенько!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Зраджена друзями!..
ФЕДРА
590] Про біль мій розказала, от і зрадила.
Лікує, хоч і щиро, та неправильно.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Потрапивши в безвихідь, що робитимеш?
ФЕДРА
Не знаю. Хіба ось що: вмерти зараз же -
Єдиний засіб од усіх нещасть моїх.
Гіпполіт вибігає з палацу. За ним - годувальниця
ГІППОЛІТ
О Земле-мати! О промінний сонця блиск!
Ніколи ще не чув я слів безбожніших!
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Замовкни, сину, поки не почув ніхто!
ГІППОЛІТ
Таку ганьбу почувши, не мовчатиму!
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
(падаючи на коліна)
Правицею твоєю заклинаючи...
ГІППОЛІТ
600] Ані правиці не торкайсь, ні одягу!
ФЕДРА
Я на колінах... Пощади... Пробач мені!.. [127]
ГІППОЛІТ
Але ж себе ти не вважаєш винною...
ФЕДРА
Що я тобі сказала, - не для інших це.
ГІППОЛІТ
Як слово гарне, що ж його приховувать?
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Ламать присягу, сину, не наважуйся!
ГІППОЛІТ
Язик давав присягу, розум - осторонь.
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Занапастити друзів своїх вирішив?
ГІППОЛІТ
О ні! Хто йде на злочин, той не друг мені.
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Ти вибач, хто з людей не помиляється?
ГІППОЛІТ
610] Навіщо, Зевсе, ти під сонцем місце дав
Хворобі смертних - жінці? Чи не міг якось
Без неї обійтися, як намислив був
На суходолі рід людський посіяти?
Могли б ми нині, в храм твій покладаючи
Залізо, мідь чи злото за спроможністю,
Придбать собі нащадка, рівноцінного.
Тоді вже безтурботно б у домах жилось
Чоловікам - жіноцтва б і не бачили.
А так от, аби в дім свій припровадити
620] Це лихо, весь маєток витрачаємо.
Що жінка зло велике - очевидна річ:
За доньку батько, хоч зростив і виплекав,
Дає, аби позбутись лиха, придане.
А хто до дому згубне зло - жону - прийняв,
Прикрасами, нещасний, та уборами
Немов яку богиню, обкладаючи,
Увесь свій статок аж до дна вичерпує.
Породичався вдало - жінку злу зате
Терпіти мусить; добра жінка трапилась -
630] Утіхи мало: нікудишні родичі -
Гірке з солодким так чи сяк мішається.
Найкраще, хто таку простбту в дім узяв,
Що ні біди від неї, ані користі.
Ненавиджу розумниць. Хай повік мій дім [128]
Не знає жінки, що умом хизується:
Не на розумне тратить лишок розуму -
На хитрощі Кіпріди. А тупа жона
Принаймні (через тупість) не грішитиме.
А ще служниць до жінки підпускать не слід;
640] Німі створіння, звірі, хай живуть при ній,
Щоб не було до кого слова мовити
До балачок охочій ні почуть його.
Снують же підлі жони - підлі задуми
Удома, а служниці - за поріг несуть,
(до годувальниці)
Як ти от хочеш, щоб на ложе батькове
Недоторканне рідний син поласився!..
Таке почувши, хоч бери та вуха мий
Священною водою: наче бруд прилип,
То як я на сам злочин міг би зважитись?
650] Затям-но: моя чесність - порятунок твій.
Якщо б себе я не зв'язав присягою
Так необачно, - все б це виклав батькові.
Ну, а тим часом, поки з дому виїхав
Тесей, я відлучуся і мовчатиму.
Повернеться мій батько - подивлюсь тоді,
Як ви обидві в вічі йому глянете.
А втім, чого ти варта, знаю нині вже.
Та пропадіть ви! Всіх жінок ненавиджу!
Закинуть, що у гніві в мене меж нема, -
660] А ви, жіноцтво, в блуді межі маєте?..
Отож хай до чесноти їх поверне хтось,
А ні - на них і далі нападатиму.
(Відходить.)
ФЕДРА
О нелегка доля жінок -
Жодного просвітку!..
Де таке слово є, де то
