Біблія - Невідомий Автор

Коли филистимляни зневажали ізраїльтян, що зібралися там на війну, і повтікали всі ізраїльтяни,

10 він устав, та й бив филистимлян, аж втомилася рука його і прилипла до меча. І зробив Господь великий порятунок того дня, а народ після нього тільки щоб здобич зібрав.

11 А по ньому гарарянин Шамма, син Аґе. І зібралися филистимляни до Лехи, а там було поле, повне сочевиці, а народ повтікав перед филистимлянами.

12 І став він посеред того поля та й захистив його, а филистимлян побив. І зробив Господь великий порятунок.

13 І прийшли на початку жнив троє з тридцяти до Давида, в твердиню Адуллам. А громада филистимлян таборувала в долині Рефаїм.

14 Давид же тоді був у твердині, а залога филистимська була в Віфлеємі.

15 І спрагнув Давид та й сказав: Хто напоїть мене водою з криниці, що в брамі?

16 І продерлися ці три лицарі до филистимського табору, і зачерпнули води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони принесли до Давида, та він не побажав її пити, і вилив її для Господа,

17 та й сказав: Борони мене, Господе, вчинити таке! Чи я буду пити кров тих, що наражали на небезпеку життя своє? І не побажав він пити її... Оце зробили три ці лицарі.

18 А Авішай, брат Йоава, Церуїного сина, він голова цих тридцяти. І він орудував своїм списом перед трьома сотнями, що побив. І він був найславетніший серед тих трьох.

19 Із тих тридцятьох він був найповажніший, і став він їм за провідника. А до тих трьох не належав.

20 А Беная, син Єгоядин, син хороброго лицаря з Кавцеїлу, побив двох синів Аріїла моавського і ще інших багато подвигів зробив. І він зійшов до ями для води, і забив там лева сніжного дня.

21 Також побив він одного єгипетського здорованя, що мав у руці списа. І виступив він проти нього з одним києм, і вирвав списа з руки того єгиптянина, та й убив його тим списом.

22 Оце зробив Беная, син Єгоядин, і його слава була серед тих трьох лицарів.

23 З тих тридцяти він був найповажніший, а до тих трьох не належав. І Давид призначив його до своєї таємної ради.

24 Асаїл, Йоавів брат, серед тих тридцяти, Елханан, син Додів, з Віфлеєму,

25 хародянин Шамма, хародянин Еліка,

26 цалтоянин Хелец, текоїянин Іра, син Іквешів,

27 аннетоянин Авіезер, хушаянин Мевуннай,

28 ахохіянин Цалмон, нетофаянин Магарай,

29 нетофаянин Хелев, син Баанин, міґґіваянин Іттай, син Ріваїв, сини Веніяминові,

30 пір'ятонянин Беная, Гіддай з Нахале-Ґаашу,

31 арваянин Аві-Алвон, бархум'янин Азмавет,

32 шаалвонянин Ел'яхба, сини Яшемові, Йонатан,

33 гарарянин Шамма, арарянин Ахіам, син Шарарів,

34 Еліфелет, син Ахасбаїв, сина маахаянина, ґіллонянин Еліям, син Ахітофелів,

35 кармелянин Хецрав, арб'янин Паарай,

36 Їґал, син Натанів, з Цови, ґадянин Бані,

37 аммонеянин Целек, беероянин Нахарай, зброєноша Йоава, сина Церуїного,

38 їтрянин Іра, їтрянин Ґарев,

39 хіттеянин Урія, усіх тридцять сім.

2 про Самуїла 24

1 І знову запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив Сатана Давида проти них, кажучи: Іди, перелічи Ізраїля та Юду!

2 І сказав цар до Йоава, головного над військом: Перейди усі Ізраїлеві племена від Дану аж до Беер-Шеви, і перелічи народ, щоб я дізнався число цього народу.

3 І сказав Йоав до царя: Хай же Господь, Бог твій, додасть до народу в сто раз стільки, скільки є, а очі мого пана, царя, побачать. Та нащо пан мій, цар, уподобав собі це?

4 Та цареве слово до Йоава та до очільників війська перемогло. І вийшов Йоав та очільники війська від царя, щоб порахувати Ізраїлів народ.

5 І перейшли вони Йордан, і таборували в Ароері, з правого боку міста, що лежить в середині долини Гаду, біля Язеру

6 І прийшли вони до Ґілеаду та до краю Тахтім-Ходші, потім до Дан-Яану, і звідти пішли околицями до Сидону.

7 І прийшли вони до твердині Цор і до всіх міст хіввеянина та ханаанянина, і вийшли до Юдиного Неґеву, до Беер-Шеви.

8 І перейшли вони по всьому краю, і прийшли в кінці дев'яти місяців та двадцяти днів до Єрусалиму.

9 І дав Йоав цареві число народу. І було Ізраїля вісімсот тисяч лицарів, готових до бою, а з Юди було п'ятсот тисяч.

10 І збентежилося Давидове серце, як перелічив він народ. І сказав Давид до Господа: Я дуже згрішив, що зробив це! А тепер, Господе, пробач же провину свого раба, бо чинив я нерозумно!...

11 І встав Давид вранці, а Господнє слово було до пророка Ґада, Давидового провидця:

12 Іди, та й скажеш Давидові: Так сказав Господь: Три кари кладу я на тебе, обери собі одну з них, і я зроблю її тобі.

13 І прийшов Ґад до Давида, і сказав йому: Обери між семи роками голоду в твоєму краї, чи трьома місяцями переслідування тебе ворогами твоїми, чи трьома днями моровиці в твоєму краї? Тепер подумай та й виріши, яке слово поверну я тому, хто послав мене.

14 І сказав Давид до Ґада: Дуже гнітить мене це! Краще хай підпадемо ми під Господню руку, бо велике його милосердя, а під руку людську хай не підпадемо!...

15 І дав Господь моровицю в Ізраїлі від ранку й аж до часу умовленого, і померло з народу від Дану й аж до Беер-Шеви сімдесят тисяч душ...

16 І простяг той ангел свою руку на Єрусалима, щоб винищити його, та Господь пошкодував щодо того лиха. І сказав він до ангела, що нищив народ: Досить, опусти свою руку! А ангел Господній був біля току євусеянина Аравни.

17 І сказав Давид до Господа, коли побачив того ангела, що нищив народ: Ось я згрішив, і зробив лихе. А ці вівці, що зробили вони? Хай же рука твоя буде на мені та на оселі батька мого!...

18 І прийшов того дня Ґад до Давида, та й сказав йому: Устань, постав Господові жертовника на току євусеянина Аравни.

19 І пішов Давид за словами Ґадовими, як наказав був Господь.

20 І виглянув Аравна, і побачив царя та його слуг, що йдуть до нього. І вийшов Аравна, і вклонився цареві обличчям своїм до землі.

21 І сказав Аравна: Чого прийшов пан мій цар до свого раба? А Давид відповів: Купити від тебе цей тік, щоб збудувати жертовника для Господа, і буде стримана моровиця серед народу.

22 І сказав Аравна до Давида: Хай пан мій цар візьме за потребою й принесе жертву. Дивися, ось худоба на цілопалення, а молотарки та ярма на дрова.

23 Усе віддає Аравна тобі царю. І сказав Аравна до царя: Господь, Бог твій, хай уподобає собі тебе!

24 І сказав цар до Аравни: Ні, бо тільки маю купити в тебе за платню, і не принесу за дармо цілопалень Господові, Богові моєму. І купив Давид тік і худобу за п'ятдесят шеклів срібла.

25 І Давид збудував там жертовника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І Господь був ублаганий для краю, і була стримана моровиця серед Ізраїля.

ПЕРША КНИГА ПРО ЦАРІВ1 про царів 1

1 А Давид постарів, увійшов у літа. І накривали його різним одягом, та не було йому тепло.

2 І сказали йому раби його: Хай пошукають для пана царя молоду дівчину, і буде вона доглядати царя. І буде вона лежати поруч, і буде тепло панові цареві!

3 І шукали дівчину вродливу по всіх Ізраїлевих кордонах, і знайшли шунаммітку Авішаґ, і привели її до царя.

4 А та дівчина була дуже вродлива. І вона доглядала за царем, і прислуговувала йому, та цар не мав з нею інтимних стлсунків.

5 А Адонія, син Хаґґітин, бундючився та казав: Я буду царювати! І справив він собі колісницю і вершників, а ще п'ять десятків людей, щоб бігали перед ним.

6 Мати народила його по Авесаломові і він виріс дуже вродливим. Батько його, щоб не засмутити сина, не наважувався запитати: Чому ти так робиш?

7 І він змовився з Йоавом, сином Церуї, та з священиком Евіятаром, і вони допомагали Адонії.

8 А священик Садок, Беная, син Єгоядин, пророк Натан, Шім'ї, Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

9 І приніс Адонія в жертву худоби дрібної та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закликав усіх братів своїх, царських синів, та всіх юдеїв, царських слуг.

10 А пророка Натана, Бенаю, лицарів та брата свого Соломона він не покликав.

11 І сказав Натан до Вірсавії, Соломонової матері: Чи ти не чула, що зацарював Адонія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?

12 А тепер я тобі пораджу, іди і рятуй життя своє та життя сина свого Соломона!

13 Підеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій царю, присягав був своїй невільниці, промовляючи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моєму. Чому ж зацарював Адонія?

14 Як ти ще будеш розмовляти з царем, я ввійду за тобою, і підтверджу слова твої.

15 І ввійшла Вірсавія до царя в кімнату, а цар був дуже старий, а шунаммітка Авішаґ послуговувала цареві.

16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: Що тобі?

17 І вона сказала йому: Пане мій, ти присягав був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломон, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моєму.

18 А тепер ось зацарював Адонія, а ти, пане мій царю, не знаєш про те...

19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої великої та дрібної, і покликав усіх царських синів, і священика Евіятара та Йоава, головного над військом, а раба твого Соломона не покликав.

20 А ти, пане мій царю, очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.

21 Інакше, як спочине пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломон злочинцями.

22 І ось, ще вона розмовляла з царем, як прийшов пророк Натан.

23 І доповіли цареві: Ось пророк Натан! І ввійшов він перед цареве обличчя і впав перед царем обличчям своїм до землі.

24 І сказав Натан: Пане мій царю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моєму?

25 Бо прийшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої великої та дрібної. І він покликав усіх царських синів, і очільників війська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і кажуть: Хай живе цар Адонія!

26 А мене, раба твого, священика Садока, Бенаю, сина Єгоядиного та раба твого Соломона не покликав.

27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідомив раба свого, хто буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?

28 А цар Давид відповів: Покличте мені Вірсавію! І прийшла вона перед царське обличчя, і стала перед царем.

29 І присягнув цар та й сказав: Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха,

30 як присягав я тобі Господом, Богом Ізраїля, промовляючи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, так я й зроблю цього дня!

31 І вклонилася Вірсавія обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: Хай живе пан мій, цар Давид, навіки!

32 І сказав цар Давид: Покличте мені священика Садока, пророка Натана та Бенаю, сина Єгоядиного.