Біблія - Невідомий Автор

Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан, і так його кличуть аж до цього дня, це за Кір'ят-Єарімом.

13 І перейшли вони звідти на Єфремові гори, і прийшли аж до Михиного будинку.

14 І сказали братам п'ятеро тих людей, що ходили розвідати той край до Лаїшу: Чи ви знаєте, що в цих оселях є ефод та терафи, і бовван різьблений та бовван литий? То ж подумайте, що зробите.

15 І вони зайшли до того юнака Левита, до оселі Михи, і запитали його про мир.

16 А шість сотень озброєних воїнів, що з Данових синів, стояли при вході до брами.

17 І пішли туди ті п'ятеро, які ходили розвідати той край, щоб забрати різьбленого боввана, ефод, терафи і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот воїнів.

18 І ввійшли вони до Михиного помешкання, і взяли різьбленого боввана і ефода, і терафи, і боввана литого. І запитав до них той священик: Що ви робите?

19 А вони відповіли йому: Мовчи! Поклади свою руку на вуста свої та й іди з нами, і стань нам за за священика. Невже тобі краще бути священиком оселі однієї людини, ніж бути священиком для плем'я та для роду Ізраїлевого?

20 І стало добре на серці того священика, і він узяв ефод, терафи й різьбленого боввана, і ввійшов поміж народ.

21 І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і скарби пустили перед себе.

22 Коли вони віддалилися від Михиної оселі, то люди, що мешкали поруч з Михою, були скликані, та й догнали Данових синів.

23 І кричали вони до Данових синів, а ті повернули обличчя свої та й сказали до Михи: Що тобі, що ти кричиш?

24 І він сказав: Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви кажете мені: Що тобі?

25 І сказали до нього Данові сини: Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди зі злості нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні.

26 І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони дужчі від нього, то повернувся до свого помешкання.

27 А вони взяли, що зробив був Миха, та священика, який був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх вістрям меча, а місто спалили вогнем.

28 І не було кому допомогти їм, бо далеке вони від Сидону, і не мали вони справ ні з ким, і те місто було в долині, що при Бет-Рехові. Потім вони відбудували місто, та й осіли в ньому.

29 І вони назвали те місто Даном, іменем Дана, їхнього батька, що був вроджений Ізраїлеві, але на початку ім'я того міста було Лаїш.

30 І поставили Данові сини того різьбленого боввана в себе, а Йонатан, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового плем'я аж до вигнання їх з того краю.

31 І поклали вони в себе Михиного різьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні перебування Божої оселі в Шіло.

Судді 19

1 Тими днями в Ізраїлі не було царя. Був там один левит, приходько на узбіччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму.

2 А наложниця його зрадлива була, та й пішла від нього до помешкання свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці.

3 І пішов той чоловік за нею, щоб промовляти до серця її та повернути, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела його до помешкання батька свого. І побачив його батько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назустріч йому.

4 І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів з ним три дні, і їли й пили вони та ночували там.

5 І четвертого дня повставали вони вранці та й зібралися йти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: Підкріпи своє серце шматком хліба, а потім підете.

6 І сіли вони, і обоє разом їли й пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: Переночуй і хай буде добре тобі на серці!

7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його дуже просив його. І повернувся він, і переночував там.

8 І встав він вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: Підкріпи ж своє серце! І зволікали вони аж до схилу дня, і їли обоє вони.

9 І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: Ось день схилився на вечір, переночуй же і хай буде добре тобі на серці! І встанете завтра рано, у дорогу свою, та й підеш до намету свого.

10 Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, це Єрусалим. А з ним пара нав'ючених ослів, і його наложниця з ним.

11 Вони були при Євусі, а день збігав до вечора. І сказав слуга до пана свого: Зайдімо до міста євусеїв та й переночуємо в ньому.

12 І сказав до нього пан його: Не заходьмо до міста чужинців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'ї.

13 І сказав він до слуги свого: Ходімо до одного з тих міст і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі.

14 І вони пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була Веніяминова.

15 І зайшли вони туди, щоб переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майдані того міста, та ніхто не брав їх до себе переночувати.

16 Аж ось старий чоловік іде вечірнього часу з поля. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був приходько в Ґів'ї. А люди того місця сини Веніяминові.

17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника на міському майдані. І сказав той старий чоловік: Звідки й куди ти йдеш?

18 А той до нього сказав: Ми йдемо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлеєму, і йду до Господньої оселі, та нема нікого, хто взяв би мене до свого помешкання.

19 Є в мене солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці моїй та слузі з моїми рабами, не бракує нічого.

20 І сказав той старий чоловік: Мир тобі, хай усі нестатки твої на мені будуть, тільки на майдані не ночуй!

21 І він увів його до свого помешкання, і дав віслюкам їжі, а самі вони обмили ноги свої та їли й пили.

22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той будинок та стукали в двері. І казали вони тому старому чоловікові, власникові того будинку: Виведи чоловіка, що ввійшов до будинку твого, і ми пізнаємо його!

23 І вийшов до них той чоловік, власник того будинку, та й сказав їм: Ні, брати мої, не робіть лиха! По тому, як увійшов цей чоловік до мого будинку, не зробіть такої гидоти!

24 Ось дочка моя дівчина, та його наложниця, я їх виведу, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите огиди цієї!

25 Та ті люди не хотіли слухати його. І схопив той чоловік свою наложницю, і вивів до них назовні. І вони пізнали її, і безчестили її цілу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла рання зоря.

26 І прийшла та жінка, як ранок настав, та й упала, і лежала при вході будинку того чоловіка, що пан її був там, аж до світанку.

27 А пан її встав рано, і відчинив двері будинку та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, аж ось та жінка, його наложниця, лежить при вході до будинку, а руки її на порозі.

28 І сказав він до неї: Вставай і підемо! Та вона не відповіла, бо померла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.

29 І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопив свою наложницю та й порізав її на дванадцять шматків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.

30 І кожен, хто це бачив, то казав: Не бувало й не бачено такого, як це, від дня виходу Ізраїлевих синів з Єгипетського краю аж до цього дня! Подивіться на це і порадьтеся!

Судді 20

1 І повиходили всі Ізраїлеві сини, і як один зібралася вся громада, від Дану аж до Беер-Шеви, а Гілеадський край до Господа в Міцпу.

2 І стали голови всього того народу, усі Ізраїлеві племена, на зборах Божого народу, чотириста тисяч піхоти.

3 І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: Скажіть, як сталося таке лихо?

4 І відповів той чоловік левит, чоловік тієї замордованої жінки, та й сказав: До Ґів'ї, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.

5 І встали на мене господарі Ґів'ї, і вночі оточили через мене той будинок. Мене надумали вбити, а наложницю мою збезчестили, і померла вона.

6 І взяв я наложницю, порізав її і послав по всіх володіннях Ізраїлевих, бо вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля.

7 Ось ви всі Ізраїлеві сини, дайте собі тут слово та раду!

8 І встав весь народ як один, промовляючи: Не підемо ніхто до намету свого, і не знайдемо ніхто до помешкання свого!

9 А тепер оце те, що зробимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребком!

10 І візьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидотою, що він зробив Ізраїлеві.

11 І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста.

12 І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах, промовляючи: Що це за лихо, що сталося між вами?

13 А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, і ми повбиваємо їх, та й винищимо зло з Ізраїля. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих

синів.

14 І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.

15 І Веніяминові сини з міст були пораховані того дня, двадцять шість тисяч воїнів, окрім мешканців Ґів'ї, з яких було відібрпно сім сотень воїнів.

16 З усього того народу було сім сотень відібрано, всі вони були лівші, кожен з них кидав каменем з пращі в волосся й не хибив.

17 І були перераховані ізраїльтяни, окрім Веніямина, чотириста тисяч воїнів.

18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і запитали Бога Ізраїлеві сини: Хто піде нам попереду на бій з Веніяминовими синами? І сказав Господь: Юда попереду.

19 І встали Ізраїлеві сини вранці, і таборували при Ґів'ї.

20 І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином, і вступили ізраїльтяни з ними в бій при Ґів'ї.

21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів'ї, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять дві тисячі душ на землю.

22 Але Ізраїлеві воїни не занепали духом і вишикувалися до бою знову в тому місці, де билися першого дня.

23 І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім обличчям аж до вечора. І запитали вони Господа: Чи воювати нам далі з синами Веніямина, мого брата? І сказав Господь: Ідіть на нього!

24 І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.

25 А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч.

26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та весь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім обличчям, і постили того дня аж до вечора.