Біблія - Невідомий Автор

І послав він посланців до Асира, до Завулона і до Нефталима, і вони вийшли назустріч їм.

36 І сказав Гедеон до Бога: Ти сказав, що врятуєш Ізраїля моєю рукою,

37 Ось я розстелю на току вовняне руно, і якщо роса буде тільки на руні, а на землі буде сухо, то я знатиму, що ти врятуєш Ізраїля моєю рукою, як казав!

38 І сталося так. І встав він вранці, і вичавив з руна повне горня води.

39 І сказав Гедеон до Бога: Хай це тебе не гніває, дозволь мені спробувати ще раз, тільки цього разу руно хай буде сухим, а на землі хай буде роса.

40 І Бог зробив наступної ночі, що руно було сухим, а на землі була роса.

Судді 7

1 І вранці Єруббаал, це Гедеон, та весь народ, що з ним, і стали табором над Ен-Хародом. А мідіянський табір був з півночі від нього, в долині, біля Ґіват-Гамморев.

2 І сказав Господь до Гедеона: Численний той народ, що з тобою, щоб я дав Мідіяна в його руку, щоб не запишався Ізраїль, промовляючи: Рука моя врятувала мене.

3 А тепер скажи до вух люду: Хто боїться й тремтить, хай повертається. І повернулося з народу двадцять дві тисячі, а десять тисяч залишилося.

4 І сказав Господь до Гедеона: Ще численний цей народ. Зведи їх до води, і я там випробую його тобі. І вкажу на тих, хто піде, а хто не піде з тобою.

5 І привів він народ до води. І сказав Господь до Гедеона: Кожного, хто буде хлептати воду язиком своїм, як хлепче пес, поставиш його окремо. А хто припаде на коліна свої, щоб пити, поставиш його окремо.

6 І було число тих, що хлептали, підносячи рукою своєю до вуст своїх, три сотні чоловік, а вся решта народу припали на коліна свої, щоб пити воду.

7 І сказав Господь до Гедеона: Трьома сотнями, що хлептали, врятую тебе, і дам мідіян у твою руку, а всі інші хай ідуть по оселях своїх.

8 І взяли вони поживи в народу та свої сурми, а всіх інших ізраїльтян він відпустив, кожного до намету свого, а три сотні затримав. А мідіянський табір був під ним у долині.

9 І вночі сказав до нього Господь: Встань, зійди до табору, бо я дав його в руку твою.

10 А якщо ти боїшся, то візьми з собою Пура, слугу свого.

11 І почуєш, що вони кажуть, а коли зміцняться твої руки, то ти нападеш на табір. І зійшов він та Пура, слуга його, до вартових табору.

12 А мідіяни й амаликияни та всі сини Кедему лежали в долині, численні, як сарана. А верблюдам їх нема числа, їх кількість, як пісок на березі моря.

13 І прийшов Гедеон, аж ось один розповідає товаришеві своєму сон. І каже: Оце снився мені сон, буханець ячмінного хліба котиться в мідіянському таборі. І докотився він аж до намету, та й ударив його, і намет той упав.

14 І відповів його товариш: Це ніщо інше, як меч ізраїльтянина Гедеона, Йоашового сина, Бог дав у його руку мідіян та весь табір.

15 І як Гедеон почув розповідь про той сон та розгадку його, то вклонився і повернувся до Ізраїлевого табору та й сказав: Вставайте, бо Господь дав у вашу руку мідіянський табір!

16 І поділив він три сотні воїнів на три відділи, і дав у руку їх усіх сурми, і порожні глеки, та смолоскипи до середини тих глеків.

17 І сказав він до них: Зробите всі так, як зроблю я, коли підійду до краю табору.

18 Як засурмлю в сурму я та всі, що зі мною, то засурмите в сурми й ви навколо всього табору, та й закричите: Меч за Господа та за Гедеона!

19 І прийшов Гедеон та сотня люду, що з ним, до краю табору, на початку середньої сторожі, коли тільки-но поставили сторожу. І засурмили вони в сурми, і побили глеки, що в їхніх руках.

20 І засурмили три відділи в сурми, і потрощили глеки, і тримали лівою рукою смолоскипи, а правою сурми, щоб сурмити. І кричали вони: Меч за Господа та за Гедеона!

21 І стояли кожен на своєму місці навколо табору, а весь табір був у сум'ятті, піднявся гвалт і всі кинулися навтьоки.

22 І засурмили три сотні сурм, а Господь обернув меча одного на одного по всьому табору. І табір побіг аж до Бет-Гашшітта до Церери, аж до Сефат-Авел-Мехоли при Таббаті.

23 І були скликані ізраїльтяни з Нефталиму, і з Асиру, і з усього Манасії, і вони гналися за мідіянами.

24 А по всіх Єфремових горах Гедеон послав посланців, кажучи: Вийдіть навперейми мідіянам, і заступіть їм воду аж до Бет-Бари та Йордан. І скликали всіх Єфремових людей, та й заступили воду аж до Бет-Бари та Йордан.

25 І вони захопили двох мідіянських князів: Орева та Зеева, і вбили Орева в Цур-Ореві, а Зеева вбили в Екев-Зееві. І гналися за мідіянами, а голови Орева та Зеева перенесли до Гедеона на той бік Йордану.

Судді 8

1 І сказали йому сини Єфремові: Чому не покликав нас, коли йшов воювати з Мідіяном? І вони дуже сперечалися з ним.

2 І сказав він до них: Що я зробив такого, порівнюючи з вами? Чи не краще пізні виноградини Єфремові від збору авіезеріїв?

3 У вашу руку Бог дав мідіянських князів, Орева та Зеева, і що міг я зробити, як ви? Тоді заспокоївся їхній дух проти нього, як він сказав ці слова.

4 І прийшов Гедеон до Йордану, і перейшов він та три сотні з ним, змучених переслідуванням.

5 І сказав він до людей Суккоту: Дайте-но хліба народові, що зі мною, бо вони змучені, а я переслідую Зеваха та Цалмунну, царів мідіянських.

6 І сказали суккотські князі: Хіба Зевах та Цалмунна вже в твоїй руці, щоб давати хліб твоєму війську?

7 І сказав Гедеон: Коли Господь дасть у мою руку Зеваха та Цалмунну, то я буду молотити ваше тіло пустельним терням та колючками!

8 І пішов він звідти до Пенуїлу, і сказав до них те саме. А люди Пенуїлу відповіли йому, як відповіли люди Суккоту.

9 І він сказав також до людей Пенуїлу: Коли я повертатимуся в мирі, розіб'ю оцю вежу.

10 А Зевах та Цалмунна були в Каркорі, і з ними їхні табори, близько п'ятнадцяти тисяч, залишки всього табору синів Кедему. А вбитих було сто двадцять тисяч воїнів.

11 А Гедеон пішов дорогою кочовищ Шехуне-Боголіму зі сходу до Коваху й Йоґбеги і вдарив по табору, коли той спочивав безпечно.

12 І втікали Зевах та Цалмунна, а він гнався за ними. І схопив обох мідіянських царів, Зеваха та Цалмунну, а на весь табір нагнав жаху.

13 І повернувся Гедеон, син Йоашів з війни шляхом до Маале-Гахересу.

14 І захопив він юнака з людей Суккоту, та й запитав його. І той написав йому імена князів Суккоту та старшин його, сімдесят сім душ.

15 І прийшов він до людей Суккоту та й сказав їм: Ось Зевах та Цалмунна, через яких ви глузували з мене, кажучи: Хіба Зевах та Цалмунна тепер у твоїй руці, щоб ми давали хліба твоїм змученим людям?

16 І схопив він старшин того міста, і взяв пустельне терня та колючки, і побив ними суккотських людей.

17 А пенуїльську вежу розбив, і повбивав людей того міста.

18 І сказав він до Зеваха та до Цалмунни: Якими були ті люди, що ви повбивали на Фаворі? А ті відповіли: Всі вони були схожими на тебе і мали вигляд царських синів.

19 А він сказав: То брати мої, сини моєї матері. Як живий Господь, коли б ви були залишили їх живими, не повбивав би я вас!

20 І сказав він до Єтера, свого первістка: Вбий їх! Та юнак побоявся витягти свого меча, бо він був ще малий.

21 І сказав Зевах та Цалмунна: Встань і сам убий нас, бо по чоловікові сила його. І встав Гедеон, і вбив Зеваха та Цалмунну, і забрав прикраси, що були на шиях їхніх верблюдів.

22 І сказали Ізраїлеві сини до Гедеона: Пануй над нами і ти, і син твій, і син твого сина, бо ти врятував нас від руки Мідіяна.

23 І сказав до них Гедеон: Не буду панувати над вами я, і не буде панувати над вами син мій, Господь пануватиме над вами.

24 І сказав до них Гедеон: Попрошу вас кожного дайти мені носову сережку зі своєї здобичі, бо в мідіян, були золоті носові сережки, бо ізмаїльтяни вони.

25 І сказали вони: Дати дамо. І постелили одяг, і кидали туди кожен носову сережку зі своєї здобичі.

26 І була вага золотих носових сережок, що він просив, тисяча сімсот шеклів золота, окрім прикрас, і сережок, і пурпурного одягу, що був на мідіянських царях, і окрім нашийників, що на шиях їхніх верблюдів.

27 А Гедеон зробив з того ефод, і поставив його у своєму місті, в Офрі. І там вклонявся йому він і весь Ізраїль, і це стало пасткою для Гедеона та для оселі його.

28 І був упокорений Мідіян перед Ізраїлевими синами, і він більш не підіймав своєї голови. І край мав мир сорок років за Гедеонових днів.

29 І пішов Еруббаал, син Йоашів до свого помешкання.

30 А в Гедеона було сімдесят синів, що вийшли зі стегон його, бо він мав багато жінок.

31 А наложниця його, що в Сихемі, також народила йому сина і він назвав ім'я йому: Авімелех.

32 І помер Гедеон, син Йоашів, у добрій сивині, і був похований у могилі Йоаша, батька свого, в Офрі Авіезеровій.

33 І як помер Гедеон, то Ізраїлеві сини знову вклонялися Ваалам, і поставили собі Ваал-Берита за бога.

34 І Ізраїлеві сини забули Господа, Бога свого, що рятував їх від руки всіх їхніх навколишніх ворогів.

35 І не зробили вони нічого, щоб віддячити оселі Єруббаала-Гедеона, за все те добро, яке він зробив для Ізраїля.

Судді 9

1 І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і промовляв до них та до всього роду батьківської оселі своєї матері:

2 Скажіть, щоб почули всі сихемські господарі: Що краще для вас: панування над вами сімдесяти людей, усіх Єруббаалових синів, чи панування однієї людини? І пам'ятайте, що я кістка ваша та тіло ваше.

3 І казали брати його матері про нього до сихемських господарів усі ті слова, і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо він був братом їхнім.

4 І дали йому сімдесят шеклів срібла з оселі Баал-Беріта, і Авімелех найняв за них пройдисвітів легковажних, і вони пішли за ним.

5 А він прийшов до оселі свого батька в Офру і повбивав своїх братів, синів Єруббаалових, сімдесят душ на одному камені. І залишився тільки Йотам, наймолодший син Єруббаалів, що сховався.

6 І були зібрані всі сихемські господарі та весь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.

7 І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхів'ї гори Ґаріззім, і закликав голосно: Почуйте мене, сихемські господарі, і хай почує вас Бог!

8 Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: Царюй ти над нами!

9 А оливка сказала до них: Чи я ж мою оливу занедбаю, якою вшановують Бога й людей, і піду гойдатися над іншими деревами?

10 І сказали дерева до фіґи: Іди ти, та й над нами царюй!

11 І сказала їм фіґа: Чи я занедбаю свої солодощі та свій добрий врожай, і піду гойдатися над іншими деревами?

12 І дерева промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!

13 І промовив до них виноград: Чи я занедбаю своє молоде вино, щоб Бога й людей веселити, і піду гойдатися над іншими деревами?

14 Тоді всі дерева сказали тернині: Іди ти, та й над нами царюй!

15 А тернина сказала деревам: Якщо справді мене на царя над собою помазуєте, то підійдіть та сховайтеся в тіні моїй! А як ні, то ось вийде вогонь з тернини, та кедри ліванські спалить!

16 А тепер, якщо направду й у невинності зробили ви, що настановили Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з родиною його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,

17 бо мій батько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпеку, і врятував вас з руки Мідіяна,

18 а ви сьогодні повстали на оселю батька мого, та й повбивали синів його, сімдесят душ, на одному камені і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими господарями, бо він брат ваш,

19 і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з родиною його цього дня, то радійте Авімелехом, і хай і він радіє вами!

20 А як ні, то хай вийде вогонь з Авімелеха, та й пожере господарів Сихему й Бет-Мілло, і хай вийде вгонь з господарів Сихему й з Бет-Мілло, та й пожере Авімелеха.

21 І втік Йотам до Бееру, і сидів там перед братом своїм.

22 І царював Авімелех над Ізраїлем три роки.

23 І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими господарями, і зрадили сихемські господарі Авімелеха,

24 щоб прийшла кривда сімдесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки повбивати братів своїх.

25 І сихемські господарі поставили на верхів'ях гір засідку на нього, і вони грабували всіх, що проходили дорогою.