Біблія - Невідомий Автор
І як Фест наказав, то Павло був приведений.
24 І сказав до них Фест: О царю Агріппо, та з нами присутні всі! Ви бачите того, що за нього весь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи, що не має більше жити.
25 Я ж дізнався, що нічого, вартого смерті, він не вчинив, а що сам він відкликався до Августа, розсудив я послати його.
26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільше перед тебе, царю Агріппо, щоб після слухання мав що писати.
27 Бо здається мені нерозважливим ув'язненого посилати, і не вказавши звинувачень на нього.
Апостоли 26
1 А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі висловитися. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй захист:
2 О царю Агріппо! Вважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою захищатися маю від усього, в чому мене звинувачують юдеї,
3 особливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене терпляче вислухати.
4 Життя моє змалку проходило в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї,
5 які давно мене знають, аби тільки побажали засвідчити, що я жив фарисеєм за найсуворішою сектою нашої віри.
6 І тепер я стою отут суджений за сподівання на обітницю, що Бог дав її нашим батькам,
7 На її виконання чекають наші дванадцять племен, невпинно слугуючи вдень і вночі Богові. За це сподівання, о царю, мене звинувачують юдеї!
8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?
9 Правда, думав був я, що мені належить зробити багато проти ймення назарянина Ісуса,
10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого із святих до в'язниць кинув, як отримав був владу від старших священиків, а як їх убивали, я голос давав проти них.
11 І часто по всіх синагогах караючи їх, я примушував зректися своїх поглядів, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.
12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску, з наданою мені владою та за дорученням старших священиків,
13 то опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло з неба, яскравіше від світла сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зі мною йшов!...
14 І як ми всі повалилися на землю, я голос почув, що до мене промовляв єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш? Важко тобі бити ногою колючку!
15 А я запитав: Хто ти, Пане? А він відповів: Я Ісус, що його переслідуєш ти.
16 Але підведися і стань на ноги свої. Бо на те я з'явився тобі, щоб тебе зробити слугою та свідком того, що ти бачив та що я відкрию тобі.
17 Я визволю тебе від твого народу та від інших народів, до яких я тебе посилаю,
18 відкрити їм очі, щоб вони навернулися від темряви в світло та від влади Сатани до Бога, щоб вірою в мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.
19 Через це я, о царю Агріппо, не противився видінню небесному,
20 а спочатку мешканцям Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та іншим народам я проповідував, щоб покаялися, навернулися до Бога та робили справи, гідні покаяння.
21 Через це юдеї в святині схопили мене та мали бажання роздерти.
22 Але, допомогу від Бога отримавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали пророки й Мойсей, що статися має,
23 що має Христос постраждати, що він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!
24 Коли ж він захищався так, то Фест сказав гучним голосом: Здурів ти, Павле! Велика наука доводить тебе до безглуздя!
25 А Павло: Не здурів я, о високоповажний Фесте, а проповідую слова правди та щирого розуму.
26 Цар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не маю я, що приховувати від нього, бо не в закутку діялося це.
27 Чи віриш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віриш.
28 Агріппа ж Павлові: Ти мало не намовляєш мене, щоб я став християнином...
29 А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробилися такими, як і я, крім оцих ланцюгів...
30 І встав цар і намісник, і Верніка та ті, хто з ними сиділи.
31 І вбік вони відійшли, і порадившись, сказали: Нічого, вартого смерті або ланцюгів, чоловік цей не робить!
32 Агріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликався був до кесаря.
Апостоли 27
1 А коли постановлено, щоб відпливли ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'язнених сотникові на ім'я Юлій, з полку Августа.
2 І сіли ми на корабля адрамітського, що пливти мав біля місць азійських, та й відчалили. І з нами був македонець Аристарх із Солуня.
3 А другого дня ми пристали в Сидоні. До Павла ж Юлій ставився добре, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
4 А вирушивши звідти, припливли ми до Кіпру, бо вітри зустрічні були.
5 Коли ж перепливли море, що біля Кілікії й Памфілії, то ми прибули до Лікійської Міри.
6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що плив в Італію, і посадив нас на нього.
7 І довго повільно пливли ми, і насилу добралися Кніду, а що вітер не дозволяв нам рухатися вперед, то попливли ми вздовж Кріту при Салмоні.
8 І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея.
9 А як часу минуло багато, і було вже небезпечно плавати, бо минув уже й піст, то Павло став попереджати,
10 кажучи їм: Люди! Я бачу, що плавання буде небезпечним і для вантажу і для нас.
11 Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло казав.
12 А що пристань була для зимівлі невигідна, то більшість давала пораду відплисти звідти, щоб, як можна швидше, дістатись до Фініка, і перезимувати в крітській пристані, неприступній вітрам західним і виходить на південь та північ.
13 А як вітер південний повіяв, то подумали, що наміри їхні збулися, підняли якоря і попливли край Кріту.
14 Але незабаром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклідон.
15 А коли корабель був підхоплений і не міг противитися вітрові, то йому віддалися ми й понеслися.
16 І пливли ми повз острівець Клавду, насилу стримуючи шлюпку.
17 Коли ж її витягли, то допоміжними засобами обв'язали корабля. А боявчись, щоб не сісти на мілину на Сірті, спустили вітрила, і так нас носило.
18 А коли почала буря нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватися,
19 а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.
20 А коли довгі дні не з'являлося ні сонце, ні зорі, і буря все більше на нас напирала, то останнє сподівання на порятунок ми втратили...
21 А як довго не їли, то Павло став тоді серед них і промовив: О люди, треба було мене послухати та не відпливати від Кріту, і не було б нам такої шкоди.
22 А тепер вас благаю триматися в дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.
23 Бо ночі цієї з'явився мені ангел Бога, якому належу й якому служу,
24 та й сказав: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе.
25 Тому тримайтеся в дусі, люди, бо я вірю Богові, що станеться так, як було мені сказано.
26 І ми мусимо наткнутися на острів якийсь.
27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носилися по Адріатичому морю, то десь опівночі стали здогадуватися моряки, що наближаються до якоїсь землі.
28 І змірявши глибину, виявили двадцять сажнів. А відпливши трохи, зміряли вдруге, і було п'ятнадцять сажнів.
29 І боячись, щоб не натрапити нам на скелясті місця, ми кинули чотири якори з корми, і благали, щоб настав день.
30 А коли моряки намагалися втекти з корабля, і човна спускали до моря, вдаючи, ніби бажають кинути з носа якора,
31 то сказав Павло сотникові й воякам: Як вони в кораблі не залишаться, то врятуватися ви не зможете!
32 Тоді вояки перерізали канати в човна і той упав у море.
33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: Чотирнадцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
34 Тому благаю вас їжу прийняти, адже це на порятунок вам буде, бо жодному з вас не спаде з голови й волосина!
35 А промовивши це, взяв хліб та подякував Богові перед усіма, і поламавши, став їсти.
36 Тоді всі піднеслися в дусі, стали поживу приймати.
37 А було нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.
38 І як наїлися вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе затоку якусь там угледіли, що берега плаского мала, до якого й вирішили підпливти кораблем.
40 Підняли тоді якорі і кинули до моря, і розв'язали стерна, і вітрило мале за вітром поставили, та й попрямували до берега.
41 Та ось ми натрапили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинився на мілкому: ніс загруз і став нерухомий, а корма розбивалася силою хвиль...
42 Вояки ж були змовилися вбити в'язнів, щоб котрийсь не втік.
43 Але сотник, бажаючи врятувати Павла, заборонив їм і звелів усім тим, хто плавати вміє, щоб стрибали з корабля та пливли до берега,
44 а хто не вміє, ті на дошках, чи на чому іншому добиралися до берега. І таким чином сталося, що всі вибралися на землю!
Апостоли 28
1 А коли врятувалися ми, то дізналися, що то острів Мальта.
2 Тубільці ж зустріли нас доброзичливо, запалили вогонь, бо йшов дощ та було холодно і прийняли нас усіх.
3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на вогонь, змія вискочила через жар, і почепилася на руку йому...
4 Як тубільці ж угледіли, що змія почепилася на руку йому, почали казати один одному: Мабуть цей чоловік душогуб, що йому врятованому від шторму, помста жити не дозволила!
5 Він струснув ту змію у вогонь і ніякої шкоди не зазнав!
6 А вони сподівалися, що він спухне або миттю впаде мертвий. Коли ж довго чекали того та побачили, що ніякого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог...
7 Поруч того місця, знаходилися земля урядника острова, на ім'я Публія, він гостинно прийняв нас на три дні.
8 І сталося, що Публіїв батько лежав, хворий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і руки на нього поклавши, зцілив його.
9 Як же це трапилося, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та зцілювалися.
10 Вони нас вшанували великими почестями, а як ми від'їзджали, понакладали, чого було треба.
11 А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував.
12 І як ми припливли в Сіракузи, пробули там три дні.
13 А звідти, пливучи понад берегом, прибули ми до Регії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путеолі,
14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали на сім день залишитися в них.
