Біблія - Невідомий Автор
Яким законом? Законом справ? Ні, законом віри.
28 Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без справ Закону.
29 Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для інших народів? Так, і для них,
30 бо є один тільки Бог, що оправдає обрізання з віри й необрізання через віру.
31 Тож чи не нищимо ми Закон вірою? Зовсім ні, навпаки, зміцнюємо його.
До римлян 4
1 Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш батько за тілом?
2 Бо коли Авраам виправдався справами, то він має похвалу, та не в Бога.
3 Що бо Писання каже? Повірив Авраам Богові і це йому зараховано в праведність.
4 А платня виконавцеві не рахується з милості, а з обов'язку.
5 А тому, хто не виконує, а вірить в того, хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
6 Як і Давид називає щасливою людину, якій рахує Бог праведність без справ:
7 Щасливі, кому пробачено беззаконня і кому прикриті гріхи.
8 Щаслива людина, якій Господь не порахує гріха!
9 Чи ж це щастя з обрізання чи з необрізання? Бо кажемо, що віра зарахована Авраамові в праведність.
10 Як же зарахована? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, а в необрізанні!
11 І прийняв він ознаку обрізання, печать праведності через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути батьком усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм зараховано праведність,
12 і батьком обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш батько Авраам.
13 Бо обітницю Авраамові чи його нащадкам, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, а праведністю віри.
14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й понівечилася обітниця.
15 Бо Закон породжує гнів, де ж нема Закону, нема й переступу.
16 Через це з віри, щоб було з милості, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що батько всім нам,
17 як написано: Батьком багатьох народів я поставив тебе, перед Богом, якому він вірив, який оживляє мертвих і називає неіснуюче існуючим.
18 Не маючи підстав, але сподіваючись вірив, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Такі численні будуть нащадки твої!
19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, будучи майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу,
20 і не мав сумніву в обітницю Божу через невірство, але зміцнився в вірі і віддав славу Богові,
21 і був зовсім певний, що він має силу виконати те, що обіцяв.
22 Тому й зараховано це йому в праведність.
23 Та не написано тільки про нього одного, що зараховано йому,
24 а за нас, порахується й нам, що віримо в того, хто воскресив з мертвих Ісуса, Пана нашого,
25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.
До римлян 5
1 Отож, виправдавшись вірою, майте мир з Богом через Пана нашого Ісуса Христа,
2 через якого ми вірою отримали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо і хвалимося сподіванням слави Божої.
3 І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість,
4 а терпеливість досвід, а досвід сподівання,
5 а сподівання не осоромлять, бо любов Божа вилилася в наші серця святим духом, даним нам.
6 Бо Христос, коли ми були ще слабкі, своєї пори помер за нечестивих.
7 Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться померти.
8 А Бог доводить свою любов до нас тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
9 Тож тим більше врятуємося ним від гніву тепер, коли кров'ю його ми оправдані.
10 Бо коли ми, будучи ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина його, то тим більше, примирившись, врятуємося життям його.
11 І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Пана нашого Ісуса Христа, що через нього отримали ми тепер примирення.
12 Тому то, як через одну людину ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть на всіх людей через те, що всі згрішили.
13 Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли нема Закону.
14 Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього.
15 Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більше благодать Божа й дар через благодать однієї людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох.
16 І дар не такий, як те, що сталося від одного, що згрішив, бо суд за один гріх на осуд, а дар благодаті на виправдання від багатьох гріхів.
17 Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведності, запанують у житті через одного Ісуса Христа.
18 Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність одного прийшло виправдання для життя на всіх людей.
19 Бо як через непослух однієї людини багато стали грішними, так і через послух однієї багато стануть праведними.
20 Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать,
21 щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Паном нашим.
До римлян 6
1 Що ж скажемо? Залишимося в гріху, щоб благодать примножилася? Зовсім ні!
2 Ми, що померли для гріха, як ще будемо жити в ньому?
3 Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть його христилися?
4 Отож, ми поховані з ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос з мертвих славою Батька, так щоб і ми стали ходити в оновленні життя.
5 Бо коли ми з'єдналися подобою смерті його, то з'єднаємося і подобою воскресіння,
6 знаючи те, що наша попередня особа розп'ята з ним, щоб знищилося тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха,
7 бо хто помер, той звільнився від гріха!
8 А коли ми померли з Христом, то віримо, що й жити з ним будемо,
9 знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не помре, смерть над ним не владна вже більше!
10 Бо що помер він, то один раз помер для гріха, а що живе, то для Бога живе.
11 Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Панові нашому.
12 То ж хай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам слухати його пожадливостей,
13 і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедності, а віддавайте себе Богові, як ожилих з мертвих, а члени ваші — Богові за знаряддя праведності.
14 Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю.
15 Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні!
16 Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби, або гріха на смерть, або послуху на праведність?
17 Тож дяка Богові, що ви, будучи рабами гріха, від серця послухали того роду науки, якому ви себе віддали.
18 А звільнившись від гріха, стали рабами праведності.
19 Через неміч вашого тіла, кажу вам словами зрозумілими. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведності на освячення.
20 Бо коли були ви рабами гріха, то були вільні від праведності.
21 Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитеся тепер, бо кінець їх то смерть.
22 А тепер, звільнившись від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець — життя вічне.
23 Бо платня за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Панові нашому!
До римлян 7
1 Чи ви, брати, не знаєте, бо кажу тим, хто знає Закон, що Закон панує над людиною, поки вона живе?
2 Бо одружена жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом, а коли помре чоловік, вона звільняється Законом від чоловіка.
3 Тому-то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане жінкою іншому чоловікові, а коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону і не буде перелюбницею, якщо стане за жінкою іншому чоловікові.
4 Так, брати мої, і ви померли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, який воскрес з мертвих, щоб приносити плід Богові.
5 Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерті.
6 А тепер ми звільнилися від Закону, померши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам оновленням духа, а не старістю букви.
7 Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не дізнався про гріх, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливості, коли б Закон не наказував: Не жадай.
8 Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
10 а я помер і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене і нею вмертвив.
12 Тому-то Закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра.
13 Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх збільшився через заповідь.
14 Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх.
15 Бо що я виконую, не розумію. Я бо роблю не те, чого прагну, а що ненавиджу, те я роблю.
16 А коли роблю те, чого я не прагну, то погоджуюся з Законом, що він добрий,
17 а тому вже не я це виконую, а гріх, що живе в мені.
18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моєму, добре, бо бажання маю, але щоб зробити добре, того не знаходжу.
19 Бо не роблю я доброго, чого прагну, а лихе, чого не прагну, це роблю.
20 Коли ж я роблю те, чого не бажаю, то вже не я це роблю, а гріх, що живе в мені.
21 Тож знаходжу в собі правило, коли прагну робити добро, виявляється лихе, що лежить у мені.
22 Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішньою людиною,
23 та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.
24 Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерті?
25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Пана нашого. Тому я й сам служу розумом Закону Божому, але тілом закону гріховному...
До римлян 8
1 Тож нема тепер жодного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом,
2 бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерті.
3 Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
4 щоб виконалося виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.
5 Бо ті, хто ходять за тілом, думають про тілесне, а хто ходить за духом думає про духовне.
6 Бо думка тілесна, то смерть, а думка духовна — життя та мир,
7 думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Закону Божому, та й не може.
8 І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові.
9 А ви не в тілі, а в дусі, бо дух Божий живе в вас.
