Біблія - Невідомий Автор
І промовивши це, розпустив він громаду.
Апостоли 20
1 А як бунт стих, то Павло скликав учнів, і підбадьоривши та попрощавшись з ними, зібрався йти в Македонію.
2 Перейшовши ж ті краї та підбадьоривши їх багатьма словами, прибув до Еллади,
3 і прожив там три місяці. А як він надумав був відплисти в Сірію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він вирішив повертатися через Македонію.
4 Разом з ним пішли Сопатер Піррів з Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, дерв'янин Гай, Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.
5 Вони відбули першими і чекали на нас в Троаді.
6 А ми відпливли з Филипів по святах Опрісноків і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили.
7 А першого дня в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.
8 А в горішній кімнаті, де зібралися ми, було багато світильників.
9 Юнак же один, на ім'я Євтих, сидів на вікні. І заснув він, бо задовго Павло промовляв, і сонний похитнувся, і впав додолу з третього поверху, і підняли його мертвого...
10 Зійшов же Павло та до нього припав, і обнявши його, сказав: Заспокойтеся, бо душа його в ньому!
11 А повернувшись, він хліб переломив і спожив, і ще довго промовляв, а вдосвіта, пішов.
12 А хлопця живим привели і всі зраділи.
13 А ми вперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так звелів, сам бажаючи пішки піти.
14 А коли він з нами зустрівся в Ассі, то ми разом прибули в Мітілену.
15 І відпливши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного вже були в Мілеті.
16 Бо Павло побажав минути Ефес, щоб не баритися в Азії, бо він квапився встигнути в Єрусалим на день П'ятдесятниці.
17 А з Мілету послав до Ефесу і покликав пресвітерів церкви.
18 І як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як з першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами весь час перебував,
19 і служив Панові нашому з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,
20 як нічого корисного я не минув, щоб його вам повідомити й навчити вас прилюдно і в оселях.
21 І я свідчив юдеям та грекам, щоб вони перед Богом покаялися, та повірили в Пана нашого Ісуса Христа.
22 І ось тепер, побуджений духом, подаюсь я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною трапиться,
23 тільки дух святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...
24 Але я ні про що не турбуюся, і своє життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я отримав від Пана Ісуса, щоб засвідчити новину ласки Божої.
25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи царство Боже...
26 Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крові всіх,
27 бо я не ухилявся об'являти вам усю волю Божу!
28 Пильнуйте себе та всієї отари, в якій святий дух вас поставив єпископами, щоб пасти церкву Божу, яку власною кров'ю набув він.
29 Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...
30 Із вас самих навіть постануть ті, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...
31 Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безупинно навчав зі слізьми ось уже три роки.
32 А тепер доручаю вас Богові та слову ласки його, який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.
33 Ні срібла, ні золота, ні чийогось одягу я не бажав...
34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зі мною.
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба допомагати слабким, та пам'ятати слова Пана Ісуса, бо він сам сказав: Краще давати, ніж брати!
36 Сказавши це, він навколішки впав, та й з ними всіма помолився.
37 І плакали всі, і припадали на Павлову шию, і його цілували...
38 А найтяжче вони сумували через слово, яке він сказав, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.
Апостоли 21
1 А як ми розлучилися з ними й відпливли, то прибули в Кос, а другого дня до Родосу, а звідти в Патару.
2 І знайшли корабля, що плив у Фінікію, увійшли та й попливли.
3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліворуч його та й попливли в Сірію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель мав розвантажитися.
4 І знайшовши учнів, перебули тут сім день. Вони через духа казали Павлові, щоб до Єрусалиму не йшов.
5 Коли ми від них виходили, то всі з жінками й дітьми проводили нас аж за місто. І ставши навколішки, помолилися на березі.
6 І попрощавшись один з одним, ми зійшли на корабель, а вони повернулися назад до осель своїх.
7 А ми після Тиру, пристали до Птолемаїди, і братів привітавши, один день перебули в них.
8 А назавтра в дорогу ми вибралися і прийшли в Кесарію. І ввійшли до господи одного з семи, проповідника Пилипа і залишилися в нього.
9 Він мав чотири дочки в дівоцтві, що пророкували.
10 І коли ми пробули багато днів у них, то прибув з Юдеї якийсь пророк на ім'я Агав.
11 І прийшов він до нас, взяв Павлового пояса, і зв'язавши свої руки та ноги, сказав: Так каже дух святий: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї господаря цього пояса і видадуть в руки поган...
12 Як почули ж це, то благали ми та тамтешні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.
13 А Павло відповів: Що робите ви, плачучи та серце мені розриваючи? Бо за ім'я Пана нашого Ісуса я готовий не тільки зв'язаним бути, а й померти в Єрусалимі!
14 І не змогли ми його вмовити, і сказали: Хай буде з волі Бога!
15 А після цих днів приготувалися ми, та до Єрусалиму вирушили.
16 А з нами пішли й деякі учні з Кесарії, ведучи якогось кіпріянина Мнасона, давнього учня, що ми в нього зупинитися мали.
17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас гостинно.
18 А другого дня Павло з нами подався до Якова. І всі старшини посходилися.
19 Привітавши ж їх, розповів він докладно, що Бог через служіння його вчинив між поганами.
20 Як вони ж це почули, то славили Бога, а до нього промовили: Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв повірило, і всі вони ревні захисники Закону!
21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між інших народів, навчаєш відступлення від Мойсея, промовляючи, щоб дітей не обрізували й не трималися звичаїв.
22 Що ж робити? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.
23 Зроби як ми радимо тобі. Ми маємо чотирьох людей, що обітницю склали на себе.
24 Візьми їх, та й з ними очистіться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І знають усі, що сказане їм про тебе — неправда, та й сам ти Закон пильнуєш.
25 А про тих з поган, що повірили, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертв, крові, задушеного та від розпусти.
26 Тоді взяв Павло отих людей і назавтра очистився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, і за кожного з них була жертва принесена.
27 А коли ті сім день закінчитися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбурили весь народ та схопили його,
28 вигукуючи: Ізраїльський люде, рятуйте! Це людина ота, що проти народу й Закону та місця цього всіх усюди навчає!... А до того привів у храм греків і споганив це місце святе!
29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина, і думали, що Павло то його ввів у храм.
30 І захвилювалося все місто, і позбігалися люди. І схопивши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинили...
31 Коли ж надумали вбити його, то до полкового тисяцького дійшла звістка, що весь Єрусалим збунтувався!
32 І він зараз узяв вояків та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.
33 А тисяцький наказав схопити його і двома ланцюгами зв'язати та допитувати став: хто такий він і що він зробив?
34 Але з натовпу викрикували то одне, то інше. І не змігши довідатися нічого певного через шум, він звелів відпровадити його до фортеці.
35 А коли він дійшов до сходів, то трапилося, що мусили нести його вояки із-за великого натовпу людського,
36 бо безліч народу йшла слідком та кричала: Геть його!
37 А коли Павло входив до фортеці, то тисяцького запитав: Чи можна мені щось сказати тобі? А той відповів: То ти розмовляєш грецькою?
38 Чи не той ти єгиптянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і вивів до пустелі чотири тисячі опришків?
39 А Павло відповів: Я юдей із Тарсу, громадянин відомого міста в Кілікії. Благаю тебе, дозволь мені до народу промовити!
40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах і дав знака рукою народові. А як тиша настала, промовив єврейською мовою:
Апостоли 22
1 Брати й батьки! Послухайте тепер виправдання мого перед вами!
2 Як почули ж вони, що до них він промовляє єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він сказав:
3 Я юдей, що народився в кілікійському Тарсі, а вчився у цьому місті, біля ніг Гамаліїла навчений докладно виконувати Закон батьків, ревний до Бога, як і всі ви сьогодні.
4 Переслідував я аж до смерті прибічників цього шляху і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,
5 як засвідчить про мене першосвященик та вся старшина. Я від них був узяв навіть листи на братів і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв'язати й привести до Єрусалиму для кари.
6 І як у дорозі я був, опівдні наближаючись до Дамаску, то мене осяяло світло велике з неба!
7 І я повалився на землю, і голос почув, що мені казав: Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?
8 А я запитав: Хто ти, Пане? А він мені відповів: Я назарянин Ісус, що його переслідуєш ти...
9 А ті, що зі мною були, бачили світло, але не чули вони того голосу, що мені казав.
10 А я запитав: Що я, Пане, маю робити? Пан же мені сказав: Вставай та йди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити.
11 А від яскравості світла того незрячим я став... І ті, що були зі мною, за руку мене повели, і до Дамаску прибув я.
12 А один чоловік Ананій, в Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,
13 до мене прибув, і ставши, промовив мені: Савле брате, стань зрячим! І я миті тієї побачив його...
14 І сказав він до мене: Бог батьків наших обрав тебе, щоб ти волю його зрозумів і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із вуст його.
15 Бо будеш ти свідком йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!
16 А тепер не гайся? Вставай, охристися і обмий гріхи свої, покликавши ім'я його!
17 І як повернувся я в Єрусалим та молився в храмі, то побачив видіння,
18 і побачив того, що до мене сказав: Поквапся вийти з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про мене...
19 А я відповів: Самі вони, Пане, знають, що я до в'язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірив у тебе.
20 А коли лилася кров твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одяг убивць його охороняв...
21 Але він до мене промовив: Іди, бо пошлю я далеко тебе, до інших народів!
22 І аж до слова цього його слухали.
