Біблія - Невідомий Автор

А наступного дня він пішов з Варнавою в Дервію.

21 І як повідомили добру новину тому місту, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, в Іконію та в Антіохію,

22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати у вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже царство.

23 І призначили їм пресвітерів по церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господові, в якого повірили.

24 Як вони ж перейшли Пісідію, то прибули в Памфілію.

25 і повідомивши Господнє слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,

26 а звідти попливли в Антіохію, де раніше були ласці Божій віддані на справу, що її й закінчили.

27 А прибувши та скликавши церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог з ними, і що відкрив двері віри іншим народам.

28 І перебували вони багато часу з учнями.

Апостоли 15

1 А дехто, що з Юдеї прийшли і навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то не врятуєтеся.

2 Коли ж у Павла та Варнави виникла суперечка чимала з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та ще хтось з них, пішли в справі цій до апостолів і старшин у Єрусалим.

3 Тож вони, відряджені церквою, йшли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення людей з інших народів, і дуже порадували тим братів.

4 Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті церквою, та апостолами, та старшинами, і вони розповіли, як багато вчинив Бог з ними.

5 Але дехто, що повірили з фарисейської секти, встали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб закон Мойсеєвий берегли.

6 І зібралися апостоли й старшини, щоб розглянути справу цю.

7 Як велика суперечка виникла, тоді Петро встав і промовив до них: Брати, ви знаєте, що з перших днів обрав Бог поміж нами мене, щоб інші народи почули слово доброї новини через вуста мої, та й повірили.

8 І засвідчив їм Бог знаючий серця, давши їм духа святого, як і нам,

9 і між нами та ними не зробив він жодної різниці, очистивши вірою їхні серця.

10 Отож, чого Бога тепер випробовуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші батьки, ані ми не здолали понести?

11 Та ми віримо, що врятуємося ласкою Пана Ісуса так само, як і вони.

12 І вся громада замовкла, і слухали уважно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!

13 Як замовкли ж вони, то Яків промовив: Брати, послухайте також мене.

14 Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб обрати люд з інших народів для ймення свого.

15 І це підтверджується словами пророків, як написано:

16 Потому повернуся, і відбудую занедбаний намет Давидовий, і відбудую руїни його, і наново поставлю,

17 щоб шукали Господа ті, що залишилися та всі народи, над якими ім'я моє кликано, каже Господь, що робить це все!

18 Господові відвіку відомі всі вчинки його.

19 Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,

20 але написати до них, щоб стримувалися від опоганення ідольського, від розпусти, задушеного і від крові.

21 Бо своїх проповідників має Мойсей по містах з давніх-давен і щосуботи читають його в синагогах.

22 Тоді постановили апостоли й старшини з усією церквою обрати людей з них і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсава, і Силу, провідників між братами,

23 написавши своїми руками оце: Апостоли й старшини брати до братів, що з інших народів в Антіохії, Сірії і Кілікії: Вітаємо вас!

24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручали, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

25 то ми зібравшись, одностайно постановили, щоб обраних братів послати до вас з улюбленими нашими Варнавою та Павлом,

26 людьми тими, що душі свої віддали за ім'я Пана нашого Ісуса Христа.

27 Тож ми Юду та Силу послали, що передадуть вам при зустрічі те саме.

28 Бо зволилося духові святому і нам, не обтяжувати вас, окрім цього необхідного:

29 стримуватися від ідольських жертв, крові, задушеного та від розпусти. Бережіться від того на добро. Бувайте здорові!...

30 Посланці ж прийшли в Антіохію, і зібравши народ, вручили листа.

31 А перечитавши, ті раділи від такого підбадьорення .

32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорювали та зміцняли братів.

33 А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав.

34 Але Сила побажав лишитися там, а Юда повернувся до Єрусалиму.

35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та проповідуючи разом з іншими багатьма слово Господнє.

36 А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми проповідували слово Господнє, як вони пробувають.

37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.

38 Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

39 І повстала незгода, і розлучилися вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і відплив до Кіпру.

40 А Павло обрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.

41 І проходив він Сірію та Кілікію, тамтешні зібрання зміцнюючи.

Апостоли 16

1 І прибув він у Дервію й Лістру. І там був там один учень, на ім'я Тимофій, син навернутої юдейки, а батько був грек.

2 Добре відгукувалися про нього брати, що були в Лістрі та в Іконії.

3 Павло ж мав бажання взяти його з собою, і взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих краях, бо всі знали про батька його, що був греком.

4 Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старшини.

5 А церкви зміцнювалися в вірі і збільшувалися числом.

6 А що дух святий їм не звелів звіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через Галатський край.

7 Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив дух Ісусовий.

8 І вони минувши Мізію, прибули до Троади.

9 І Павлові з'явилося видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його прийти в Македонію на допомогу!

10 Як побачив він це видіння, то вирішив піти в Македонію, зрозумівши, що Бог їх покликав проповідувати там добру новину.

11 Тож відпливши з Троади, прибули прямо в Самотракію, а другого дня до Неаполя,

12 звідтіля ж у Филипи, що є головним містом в тій частині Македонії. І пробули там кілька днів.

13 Дня ж суботнього вийшли з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і посідавши, розмовляли з жінками, що посходилися.

14 Прислухалася й жінка одна на ім'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб зважати на те, що Павло казав.

15 А коли охристилася вона й оселя її, то наполегливо благала їх, кажучи: Якщо ви визнали, що вірна я Господові, то перебудьте в моїй господі.

16 І як вони йшли на молитву, то зустріли служницю одну, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.

17 Вона йшла слідком за Павлом та братами і вигукувала: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам розповідають про дорогу порятунку!

18 І багато днів вона це робила. І обурився Павло, і обернувшись, промовив до духа: В ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

19 А пани її, побачивши, що сподіватися на прибуток не доведеться, то схопили Павла та Силу і потягли їх на базарний майдан до очільників.

20 Коли ж їх привели, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

21 і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати та виконувати.

22 І натовп піднявся на них. А очільники здерли одяг з них і звеліли їх різками шмагати.

23 І завдавши багато їм ран, посадили до в'язниці, наказавши в'язничному вартовому, щоб їх пильно стеріг.

24 Отримавши такий наказ, той кинув їх до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

25 А північної пори Павло й Сила молилися і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.

26 І тут розпочався великий землетрус, аж основи в'язничні були захиталися! І враз повідчинялися всі двері, а кайдани з усіх спали...

27 Як прокинувся ж вартовий в'язничний і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча, маючи на меті позбутися життя, бо думав, що ув'язнені втекли.

28 А Павло загукав голосно: Не роби собі нічого лихого, бо всі ми ось тут!

29 Попросивши світла, вскочив він тремтячий до в'язниці та припав до Павла та до Сили.

30 І вивів їх звідти й запитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб врятуватися?

31 А вони відповіли: Вір у Пана Ісуса, і будеш врятований ти сам та всі хатні твої.

32 І слово Господнє проповідували йому та й усім, хто був у господі його.

33 І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та всі хатні його.

34 І він їх запровадив до господи своєї, і поживу поставив, і радів з усіма хатніми своїм, що повірив у Бога.

35 А коли настав день, то прислали очільники слуг з наказом відпусти тих людей!

36 І передав той в'язничний вартовий слова ці Павлові, що прислали очільники і відпустив їх з миром

37 А Павло відповів їм: Нас, не засуджених римлян, різками шмагали прилюдно і посадили до в'язниці, а тепер нас таємно виводять? Хай вони самі прийдуть, та й виведуть!

38 Ці ж слова слуги донесли очільникам. А ті налякалися, почувши, що римляни вони.

39 І прийшли перепросити їх, а вивівши, благали, щоб ті з міста пішли.

40 І вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, підбадьорили їх та й пішли.

Апостоли 17

1 Як вони перейшли Амфіполь й Аполлонію, то прийшли до Солуня, де була синагога юдейська.

2 І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов, і доводив їм три суботи Писання,

3 доказуючи та доводячи, що мусив Христос постраждати й воскреснути з мертвих, і що той Ісус — Христос, про якого я вам проповідую.

4 І повірили дехто з них і до Павла та до Сили пристали, безліч побожних із греків та немало із шляхетних жінок.

5 А невірні юдеї були запалилися заздрістю, і якихось негідних людей назбирали на вулицях, вчинили збіговисько та й підбурювали мешканців того міста, а набігши на хату Ясонову, шукали апостолів, щоб до натовпу вивести їх.

6 А як їх не знайшли, потягли до очільників міста Ясона та декого з братів, викрикуючи: Ті, що світ зворохобили, і сюди ось вони прийшли!

7 А Ясон їх у себе прийняв. Вони всі противляться наказам кесаря, кажучи, ніби інший є цар Ісус...

8 І вони зворохобили народ та очільників міста, що слухали це.

9 Але, взявши поруку з Ясона та з інших, вони їх відпустили.

10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Верії.