Біблія - Невідомий Автор
І прибувши, вони пішли в синагогу юдейську.
11 Ці були шляхетніші за солунян і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували кожного дня, чи так воно є.
12 Багато з них тоді повірили, і немало шанованих грецьких жінок та чоловіків.
13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже слово й у Верії, прибули туди, і підбурювали там народ.
14 Тоді брати негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов, а Сила та Тимофій залишилися там.
15 А ті, що Павла випроводжали, провели його аж до Атен, а прийнявши наказ про Силу та Тимофія, щоб до нього повернулися якнайшвидше, відбули.
16 Як Павло ж їх чекав у Атенах, у ньому кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.
17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобоязними, і на базарі щоденно з зустрічними.
18 А дехто з філософів епікуреїв та стоїків сперечалися з ним. Одні казали: Що то хоче сказати оцей базіка? А інші: Здається, він проповідник чужих богів, бо він їм проповідував новину про Ісуса й воскресіння.
19 І взявши його, повели в Ареопаг та й казали: Чи можемо знати, що то є за наука нова, яку проповідуєш ти?
20 Бо чудне щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що то означати має?
21 А всі атеняни та захожі чужинці нічим іншим радше не займалися, як аби щось нове казати чи слухати.
22 Тоді Павло став посередині Ареопагу й промовив: Люди атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні.
23 Бо, проходячи та оглядаючи святощі ваші, я знайшов також жертовника, що на ньому написано: Незнаному Богові. Ось того, кого навмання ви шануєте, того я проповідую вам.
24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, будучи Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих,
25 і він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь він мав би потребу, бо сам дає всім життя і дихання, і все.
26 І весь людський рід він з одного створив, щоб заселити всю поверхню землі, і призначив окреслені часи й кордони мешкання їхнього,
27 щоб Бога шукали вони, чи його не відчують і не знайдуть, хоч він недалеко від кожного з нас.
28 Бо ми в ньому живемо, рухаємося та існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Навіть рід ми його!
29 Отож, будучи Божим тим родом, не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменя, твору мистецтва чи людської вигадки.
30 Не зважаючи ж Бог на часи невідомості, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися,
31 бо він визначив день, коли хоче судити по правді весь світ через людину, що його наперед він поставив, і в підтвердження для всіх, він воскресив його з мертвих.
32 Як почули ж вони про воскресіння мертвих, то одні глузувати стали, а інші казали: Про це будемо слухати тебе іншим разом...
33 Так вийшов Павло від них.
34 А деякі люди пристали до нього й повірили, серед них Діонисій Ареопагіт, жінка на ім'я Дамара та інші з ними.
Апостоли 18
1 Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту.
2 І знайшов він одного юдея, на ймення Акила, родом з Понту, що недавно прибув з Італії, та Прискиллу, його жінку, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов,
3 а що був він того ж ремесла, то в них залишився та працював, виробляючи намети.
4 І він щосуботи мав промову в синагозі, переконуючи юдеїв та греків.
5 А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався і свідчив юдеям, що Ісус і є Христос.
6 Як вони ж противилися та ображали, то він обтрусив одяг свій та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до інших народів.
7 І вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім'я Тита Юста, що був богобоязний, його ж будинок межував із синагогою.
8 А Крисп, старший синагоги, повірив у Пана нашого з усіма хатніми своїми і багато з коринтян, почувши, повірили й охристилися.
9 Вночі ж Пан сказав Павлові в видінні: Не бійся і промовляй безупинно,
10 ніхто не заподіє тобі лиха, бо я з тобою і маю в цьому місті багато людей.
11 І був він там рік і шість місяців, навчаючи в їх слова Божого.
12 А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла повстали всі юдеї, і на суд привели його,
13 кажучи: Він людей намовляє, щоб Богові честь віддавали не за Законом!
14 Як Павло ж хотів вуста відкрити, сказав Галліон до юдеїв: О юдеї, якби сталася кривда яка, або вчинок лихий, то я б справедливо вас вислухав.
15 Та коли суперечка йде про слово, ім'я й Закон ваш, то самі доглядайте за цим, я суддею цього бути не хочу.
16 І прогнав їх від суду.
17 Тоді всі схопили Состена, голову синагоги, та й перед судом його побили. Галліон же на те зовсім не зважав.
18 А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами і відплив у Сірію, а з ним Прискилла й Акила. Павло ж у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був.
19 І прибув він в Ефес, і там їх залишив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв з юдеями.
20 Як просили ж його залишитися в них довше, то він не погодився,
21 а попрощався й сказав: Повернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив з Ефесу.
22 І побувши до Кесарії, привітав їхнє зібрання та піднявся в Антіохію.
23 І пробувши там деякий час, він вибрався в подорож знову, за порядком проходячи через Галатський край та Фрігію, всіх учнів зміцняючи.
24 Один же юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, хороший промовець та сильний у Писанні, прибув до Ефесу.
25 Він був навчений шляху Господньому, і палаючи духом, промовляв і про Ісуса навчав, знаючи тільки Іванове хрищення.
26 І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли і докладніше розповіли йому про дорогу Божу.
27 А коли він побажав перейти до Ахаї, брати написали до учнів прохання, щоб його прийняли. А прибувши, допомагав він багато тим, хто повірив благодаттю,
28 бо він грунтовно переконував юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус і є Христос.
Апостоли 19
1 І коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу і знайшов деяких учнів,
2 та запитав їх: Чи маєте ви духа святого, як повірили? А вони відповіли йому: Та ми навіть не чули, що є дух святий!
3 І він запитав: Тож у що ви христилися? Вони ж відповіли: В Іванове хрищення.
4 Тоді сказав Павло: Тож Іван христив хрищенням на покаяння, кажучи людям, щоб вірили в того, хто прийде по ньому, цебто в Ісуса.
5 Як почули ж оце, то христилися вони в ім'я Пана Ісуса.
6 А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них дух святий і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!
7 А всіх їх було душ з дванадцять.
8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він сміливо, три місяці про Боже царство навчаючи та переконуючи.
9 А коли опиралися дехто й не вірили та шлях Господній лихословили перед народом, то він їх покинув і відділив учнів, а сам щодня проповідував у школі одного Тирана.
10 Це ж два роки продовжувалося, так що всі, хто мешкали в Азії, юдеї та греки, слухали слово Пана нашого.
11 І Бог чуда вчинив надзвичайні руками Павловими,
12 так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.
13 Дехто з мандрівних ворожбитів юдейських почали кликати ім'я Пана Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, якого Павло проповідує!
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського першого священика Скеви.
15 Відповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса і знаю Павла, а ви хто такі?
16 І накинувся на них чоловік, що в ньому злий дух був, і здолав їх обох, і втекли вони з хати голі та поранені.
17 І це стало відоме юдеям та грекам, усім, що в Ефесі мешкають, і острах напав на всіх їх, і славилося ім'я Пана Ісуса.
18 І багато з тих, що повірили, приходили, визнаючи та відкриваючи вчинки свої.
19 І багато з тих, що займалися чарами, приносили книги свої та й перед усіма палили. І порахували ціну їхню, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.
20 Так могутньо росло та зміцнювалося Боже слово!
21 А після цього, Павло в дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й податися в Єрусалим, і сказав: Як побуду я там, треба мені побачити Рим.
22 Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам залишався якийсь час в Азії.
23 І того часу чималий стався там бунт за шлях Господній.
24 Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив маленькі срібні Артемідині храми, та ремісникам заробіток чималий давав,
25 зібрав він їх і ще інших подібних ремісників, та й промовив: Ви знаєте, що з цього ремесла заробіток ми маємо.
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багато народу, кажучи, ніби то не боги, що руками зроблені.
27 Нам загрожує не тільки занепад ремесла, а й те, що храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.
28 Почувши ж це, вони переповнилися гнівом, та й стали кричати: Артеміда ефеська велика!
29 І місто наповнилося заколотниками. І кинулися всі до театру, схопивши Павлових супутників, македонян Гая та Аристарха.
30 Павло ж бажав увійти до народу, та учні його не пустили.
31 Також дехто з азійських старших, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не йшов до театру.
32 І збори бурхливі були, бо всі щось викрикували, і багато з них навіть не знали, заради чого зібралися.
33 А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і бажав виправдатися перед народом.
34 А коли дізналися, що юдей він, то стали вигукувати в один голос, і годин зо дві вигукували: Артеміда ефеська велика!
35 А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Люди ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес, то храмовий доглядач Артеміди великої та її образу, що з неба впав?
36 І це беззаперечно, тому маєте бути спокійними, і не робити необачно нічого.
37 А ви ж привели цих людей, що ні храму не обікрали, ні вашої богині не зневажили.
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то є суди й проконсули, один одного хай позивають.
39 А коли чогось іншого домагаєтеся, то те вирішиться на законному зібранні.
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній бунт оскаржити можуть, і нема жодної причини на виправдання цього зборища.
