Біблія - Невідомий Автор
І ось так прибули ми до Риму.
15 А звідти брати, почувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та підбадьорився.
16 А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно з вояком, що його охороняв.
17 І по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Брати! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв батьківських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян.
18 Вони мене вислухали та й хотіли відпустити, бо ж провини смертельної ні однієї в мені не було.
19 Та юдеї противилися, тому змушений був я пристати на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь звинуватити.
20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за сподівання Ізраїлеве я закутий в кайдани...
21 А вони відповіли йому: Не отримали ми ні листів з Юдеї про тебе, ні жоден з братів не прийшов, і не повідомив чого лихого про тебе.
22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь противляться.
23 А в призначений день дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Боже царство свідчив, і переконував їх про Ісуса законом Мойсея й Пророками.
24 І одні вірили в те, про що він казав, а інші не вірили.
25 Вони між собою не дійшли згоди були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре сказав дух святий батькам нашим через пророка Ісаю,
26 Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите!
27 Зачерствіло бо серце людей цих, погано чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутися, щоб я їх зцілив!
28 Тож хай для вас буде відоме, що послано Божий порятунок оце до народів і почують вони!
29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, сперечаючись між собою.
30 Цілих два роки Павло пробув у найнятому будинку, приймаючи всіх, хто приходив до нього,
31 і проповідуючи Боже царство, та з відвагою повною безперешкодно навчаючи про Пана Ісуса Христа!
ЛИСТ ПАВЛА ДО РИМЛЯНДо римлян 1
1 Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, обраний для доброї новини Божої,
2 яку він перед тим пообіцяв через своїх пророків у святих Писаннях,
3 про Сина свого, що тілом був з нащадків Давидових,
4 і об'явився Сином Божим у силі, за духом святості, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Пана нашого,
5 що через нього прийняли ми благодать і апостольство з вірою в ім'я його, на послух між усіма народами,
6 між якими й ви, покликані Ісуса Христа,
7 усім, хто знаходиться в Римі, улюбленим Божим, обраним святим, благодать вам та мир від Бога, Батька нашого і Пана Ісуса Христа!
8 Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша проповідується по всьому світові.
9 Бо свідок мені Бог, якому служу духом своїм у проповідуванні звістки його сина, що я завжди згадую про вас
10 і в молитвах своїх прошу, щоб воля Божа сприяла мені прийти до вас.
11 Бо прагну вас бачити, щоб передати вам який дар духовний для зміцнення вас,
12 цебто втішитися разом з вами спільною вірою вашою й моєю.
13 Знайте ж, брати, що багато раз мав я намір прийти до вас, але мав я перешкоди аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших народів.
14 А грекам і чужоземцям, мудрим і нерозумним — я боржник.
15 Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, проповідувати новину.
16 Бо я не соромлюся її, адже вона сила Божа на порятунок кожному, хто вірить, перше ж юдеєві, а потім грекові.
17 Правда бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою.
18 Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправедність людей, що правду тиснуть неправдою,
19 тому те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.
20 Бо його невидиме від створення світу, власне його вічна сила й Божество стають видимими в його творіннях. Так що нема їм виправдання,
21 бо, знаючи Бога, не прославляли його, як Бога і не дякували, а знікчемніли своїми думками і запаморочилося нерозумне їхнє серце.
22 Називаючи себе мудрими, стали дурнями,
23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини і птахів, і чотириногих, і гадів.
24 Тому й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславлювали тіла свої.
25 Вони Божу правду змінили на неправду, честь віддавали і служили створінню більше, як Творцеві, що благословенний навіки. Амінь.
26 Через це Бог і передав їх ганебній хтивості, і їхні жінки змінили природні інтимні стосунки на неприродні.
27 Так само й чоловіки, залишивши природні зносини з жіночою статтю, розпалилися пристрастю один до одного і сором вчиняли між собою. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхній розпусті.
28 А що вони не вважали за потрібне мати знання про Бога, то віддав їх Бог розуму хибному, щоб робили непристойне.
29 Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливості, злоби, повні заздрощів, убивств, суперечок, омани, лихих звичаїв,
30 обмовники, наклепники, богоненависники, нахабні, чванькуваті, зухвалі, винахідники зла, неслухняні батькам,
31 нерозумні, зрадники, без почуттів, немилостиві.
32 Вони знають присуд Божий, що ті, хто роблять таке, варті смерті, але вони не тільки самі так роблять, але й хвалять тих, хто робить таке.
До римлян 2
1 Ось тому без виправдання ти, кожна людино, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сама себе осуджуєш, адже робиш те саме, що осуджуєш, і ти.
2 А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто робить таке.
3 Чи ти думаєш, людино, судячи тих, хто робить таке, а сама робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого?
4 Або погорджуєш багатством його доброти, лагідності та довготерпіння, не знаючи, що Божа доброта провадить тебе до покаяння?
5 Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'явлення справедливого суду Бога,
6 що кожному віддасть за його вчинками:
7 тим, хто витривалістю в добрих справах шукає слави і честі, і нетління — життя вічне,
8 а сварливим та тим, хто противиться правді, а кориться неправді — лють та гнів.
9 Недоля та утиск на всяку душу людини, хто вчиняє лихе, юдея ж перше та грека,
10 а слава і честь, і мир усякому, хто вчиняє добре, юдеєві ж перше та грекові.
11 Бо не дивиться Бог на обличчя!
12 Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом.
13 Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, а виконавці Закону виправдані будуть.
14 Адже коли погани, що не мають Закону, з природи роблять законне, вони, не маючи Закону, самі собі Закон,
15 що виявляють справу Закону, написану в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну,
16 дня, коли Бог, згідно з моїм благовістям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа.
17 Ось ти називаєшся юдеєм і опираєшся на Закон, і хвалишся Богом,
18 і знаєш волю його, і розумієш, що краще, навчившись із Закону,
19 і маєш певність, що ти провідник для сліпих, світло для тих, хто знаходиться в темряві,
20 вихователь нерозумним, вчитель дітям, що ти маєш зразок знання й правди в Законі.
21 Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш!
22 Наказуючи не вчиняти перелюбу, робиш перелюб! Гидуючи ідолами, робиш святотадство!
23 Ти, що хвалишся Законом, зневажаєш Бога переступом Закону!
24 Бо через вас зневажається Боже ім'я в поган, як написано.
25 Обрізання корисне, коли виконуєш Закон, а коли ти відступаєш від Закону, то обрізання твоє стало необрізанням.
26 Отож, коли необрізаний зберігає постанови Закону, то чи не порахується його необрізання за обрізання?
27 І необрізаний з природи, виконуючи Закон, чи не осудить тебе, відступника від Закону з Писанням і обрізанням?
28 Бо не той юдей, що є ним зовні і не то обрізання, що зовні на тілі,
29 а той, що є юдей потаємно, і обрізання серця — що за духом, а не за буквою Закону. Похвала йому не від людей, а від Бога.
До римлян 3
1 Отож, які переваги юдей, або яка користь від обрізання?
2 Багато, на всіх значеннях, а насамперед, що їм довірені були слова Божі.
3 Якщо ж деякі не повірили, то чи їхнє невірство знищить вірність Божу?
4 Зовсім ні! Бо ж Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: Щоб був ти виправданий у словах своїх і переміг, коли будеш судитися.
5 А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Як людина кажу.
6 Зовсім ні! Бо ж як Бог судитиме світ?
7 А коли Божа правда через мою неправду збільшилася на славу йому, то нащо судити ще й мене, як грішника?
8 І чи не так, як нас лають, і як деякі кажуть, ніби ми кажемо: Робімо лихе, щоб вийшло добре? Справедливий осуд на таких!
9 То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бо ж ми перед тим довели, що юдеї й греки усі під гріхом,
10 як написано: Нема праведного жодного,
11 нема, хто розумів би, нема, хто Бога б шукав,
12 усі відступили, стали всі водночас негідні, нема жодного доброчинця!
13 Їхнє горло — могила відкрита, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах,
14 вуста їхні повні прокляття й гіркоти!
15 Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,
16 руїна та злидні на їхніх дорогах,
17 а дороги миру вони не зрозуміли!
18 Нема страху Божого перед очима їхніми...
19 А ми знаємо, що все сказане в Законі, сказане до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі вуста, і щоб став весь світ винний Богові.
20 Бо жодне тіло справами Закону не виправдається перед ним, Законом бо гріх виявляється.
21 А тепер, без Закону, правда Божа з'явилася, про яку свідчать Закон і Пророки.
22 А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірить, бо різниці нема,
23 бо всі згрішили і позбавлені Божої слави,
24 але дарма виправдуються його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі,
25 що Його Бог дав у жертву примирення в крові його через віру, щоб виявити свою
правду через відпущення давніше вчинених гріхів,
26 за довготерпіння Божого, щоб виявити свою правду за теперішнього часу, щоб бути йому праведним, і виправдувати того, хто вірить в Ісуса.
27 Тож де те, чим хвалитися? Відмінене.
