Біблія - Невідомий Автор
І за звичаєм своїм він прийшов дня суботнього до синагоги та став, щоб читати.
17 І подали йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж книгу, він знайшов місце, де було написано так:
18 На мені дух Господній, бо мене він помазав, щоб добру новину звіщати вбогим. Послав він мене проповідувати полоненим визволення, а сліпим прозріння, відпустити на волю мучених,
19 щоб проповідувати рік прихильності Господньої.
20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі були звернуті на нього.
21 І сказав він до них: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!
22 І всі схвально дивувалися словам благодаті, що линули з вуст його. І казали вони: Чи ж то він не син Йосипів?
23 Він же промовив до них: Ви мені конче скажете приказку: Лікарю, вилікуй самого себе! Зробити те й тут, у вітчизні своїй, що сталося чули ми в Капернаумі.
24 І сказав він: Поправді кажу вам, що жодого пророка не шанують у вітчизні своїй.
25 Та правдиво кажу вам: Багато вдов перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,
26 а Ілля не до жодної з них не був посланий, тільки в Сарепту сидонську до овдовілої жінки.
27 І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жоден з них не очистився, окрім сіріянина Неємана.
28 І всі в синагозі, почувши це, переповнилися гнівом.
29 І вставши, вони його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було збудоване, щоб скинути додолу його...
30 Але він пройшовши серед них, віддалився.
31 І прийшов він у Капернаум галілейський, і там їх навчав по суботах.
32 І дивувалися науці його, бо слово його було владне.
33 І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом:
34 Що тобі до нас, назарянине Ісусе? Ти прийшов знищити нас. Я знаю тебе, що ти, Божий Святий...
35 А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовчи, і вийди з нього! І демон, кинувши того на землю, вийшов з нього, йому не нашкодивши.
36 І всіх жах огорнув, і запитували вони один одного: Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?...
37 І розповсюджувалася чутка про нього по всьому краю.
38 А як вийшов він із синагоги, увійшов до помешкання Симона. Теща ж Симонова в гарячці лежала. І просили за неї його.
39 І ставши над нею, він втихомирив гарячку, і вона полишила її. І вставши, теща їм прислуговувала.
40 Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до нього приводили їх. Він же клав свої руки на кожного з них, та їх зцілював.
41 І з багатьох виходили демони та кричали: Ти Син Божий! Та він їм забороняв розповідати про те, що Христос він.
42 Коли ж настав день, він вийшов і подався до відлюдного місця. А люди шукали його. І знайшовши, просили його, щоб він був з ними.
43 Він же промовив до них: І іншим містам я маю звіщати добру новину про Боже царство, бо на те мене послано.
44 І він проповідував по синагогах Галілеї.
Вiд Луки 5
1 І як навчав він біля озера Генісаретського, натовп став тиснути на нього, щоб почути слово Боже.
2 І побачив він два човни, що стояли край берега. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода.
3 І він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від берега. І сівши, він навчав народ з човна.
4 А коли перестав навчати, промовив до Симона: Попливи на глибину, і закинь свій невід.
5 А Симон сказав йому у відповідь: Наставнику, цілу ніч ми рибалили, і не вловили нічого, та за словом твоїм закину невода.
6 Та закинувши невода, вони багато риби набрали і їхній невід почав рватися...
7 І гукали вони до товаришів, що були в іншому човні, щоб прийшли на допомогу їм. Ті допомогли, і наповнили обидва човни, аж стали вони тонути.
8 А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Пане, залиш мене, бо я грішна людина!
9 Налякалися вони цим дивом, що вловили вони так багато риби, і він і всі, хто з ним був,
10 також Яков та Іван, сини Зеведеєві, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайся, тепер ти будеш ловити людей!
11 І вони витягли на землю човни, кинули все, та й пішли вслід за ним.
12 А як він перебував в одному з міст, один чоловік, весь вкритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав його, кажучи: Пане, ти міг би очистити мене, якби тільки забажав цього!
13 А він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Я маю таке бажання, будь чистий! І враз з нього проказа зійшла...
14 І звелів він йому не казати нікому про це. А йти до священика і принести за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм.
15 А чутка про нього ще більше поширювалася, і багато народу приходило слухати та зцілюватися від нього з недугів своїх.
16 Він же усамітнювався й молився.
17 І одного з днів, коли він навчав, сиділи фарисеї й книжники, що посходилися з усіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була зцілювати їх,
18 і ось люди на ношах принесли немічного чоловіка, і намагалися внести його, і перед ним покласти.
19 Не знайшовши ж кудою пронести його через великий натовп, злізли на будинок, і крізь стелю спустили з ношами його на середину перед Ісуса.
20 І побачивши їхню віру, сказав він йому: Чоловіче, пробачаються тобі гріхи твої!
21 А книжники та фарисеї міркували й казали: Хто ж цей, що зневажає Бога? Хто може пробачати гріхи, окрім Бога самого?...
22 Ісус же знаючи думки їхні, промовив у відповідь їм: Про що міркуєте ви в серцях ваших?
23 Що легше сказати: Пробачаються тобі гріхи твої, чи сказати: Вставай та й ходи?
24 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі пробачати гріхи, тож каже він хворому: Кажу я тобі: Вставай, візьми ноші свої, та й іди до оселі своєї!
25 І той враз устав перед ними, і взявши те, на чому лежав, пішов до свого помешкання, прославляючи Бога.
26 І всіх жах огорнув, і славили Бога вони. І переповнилися страхом, промовляючи: Дивні речі сьогодні ми бачили!...
27 Після цього ж він вийшов, і побачив митника, на ім'я Левій, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за мною!
28 І кинувши все, той устав і пішов услід за ним.
29 І справив Левій у своєму помешканні велику гостину для нього. І був натовп великий митників та інших, що сиділи з ним за столом.
30 Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на нього, та учням його казали: Чому з митниками та з грішниками ви їсте та п'єте?
31 А Ісус відповів їм: Лікаря не потребують здорові, а слабі.
32 Не прийшов я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних.
33 Вони ж відповіли йому: Чому учні Іванові та фарисеїв часто постять та моляться, а твої споживають та п'ють?
34 Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий?
35 Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді вони й постити будуть...
36 І він навів їм декілька прикладів: Ніхто не вирізає латки з нового одягу для старого, бо порве і новий одяг і старому латка не підійде.
37 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, бо прорве вино молоде бурдюки та розіллється і бурдюки пропадуть.
38 Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків.
39 І ніхто, п'ючи старе вино, молодого не бажатиме, бо скаже: Старе краще!
Вiд Луки 6
1 І як він переходив ланами в суботу, його учні зривали колоски та їли, розтерши руками.
2 А деякі з фарисеїв сказали: Чому робите те, чого не годиться робити в суботу?
3 І промовив Ісус їм у відповідь: Хіба ви не читали того, що зробив був Давид і ті, хто були з ним, коли зголодніли?
4 Як він увійшов був до Божої оселі, і взявши хліби показні, яких їсти можна було тільки священикам, споживав сам і дав тим, хто був з ним?
5 І сказав він до них: Син Людський Пан і суботі!
6 І як іншої суботи зайшов він до синагоги й навчав, був там чоловік, що правиця йому була всохла.
7 А книжники та фарисеї слідкували за ним, чи в суботу того він не зцілить, щоб звинуватити його.
8 А він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися і стань посередині! Той підвівся і став.
9 Ісус же промовив до них: Запитаю я вас: Що годиться в суботу робити добре, чи робити лихе, душу врятувати, чи знищити?
10 І поглянувши на всіх їх, сказав чоловікові: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала здорова!
11 А вони переповнилися люттю, і один з одним змовлялися, що робити з Ісусом?...
12 І після того він вийшов на гору молитися, і перебував цілу ніч у молитві до Бога.
13 А коли настав день, покликав він учнів своїх, обрав з них Дванадцятьох і назвав їх апостолами:
14 Симона, якого Петром він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія,
15 Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, якого кличуть Зилотом,
16 Юду Якового і Юду Іскаріота, що зрадником став.
17 Зійшовши з ними в долину, він зупинився на рівнині, і там окрім його учнів було безліч людей з усієї Юдеї і з Єрусалиму, і з приморського Тиру, і з Сидону,
18 що посходилися послухати його та зцілитися з недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, і вони зцілювалися.
19 Весь же народ намагався бодай доторкнутися до нього, бо від нього виходила сила, і всіх зцілювала.
20 А він, поглянувши на учнів своїх, сказав: Щасливі вбогі, царство Боже бо ваше.
21 Щасливі голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Щасливі засмучені зараз, бо втішені будете.
22 Щасливі ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять ім'я ваше за Людського Сина.
23 Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само робили пророкам батьки їхні.
24 Лихо ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте.
25 Лихо вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Лихо вам, що тепер втішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати.
26 Лихо вам, як усі люди про вас казатимуть добре, бо так само робили фальшивим пророкам батьки їхні!
27 А вам, хто слухає, кажу я: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас.
28 Благословляйте тих, хто вас проклинає і моліться за тих, хто кривдить вас.
29 Якщо, хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а якщо, хто прагне плаща твого взяти, віддай йому і сорочку.
30 І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай.
31 І як бажаєте, щоб вам люди робили, так само робіть їм і ви.
32 А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.
33 І коли добре робити тим, хто добро робить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.
34 А коли позичаєте тим, що сподіваєтеся мати й від них, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб отримати стільки ж.
35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не чекаючи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо він до невдячних і злих!
36 Будьте ж милосердні, як і Батько ваш милосердний!
37 Також не судіть, щоб не суджено й вас, і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено, пробачайте, то пробачать і вам.
38 Давайте, то дадуть вам мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою.
