Біблія - Невідомий Автор
Скільки ж більше за птахів ви варті!
25 Хто ж із вас, коли журиться, додати зможе до зросту свого бодай ліктя одного?
26 Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?
27 Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але кажу вам, що й сам Соломон в усій славі своїй не одягався так, як одна з них!
28 І коли он траву, що сьогодні на полі, а завтра до печі вкидається, Бог так одягає, скільки ж краще одягне він вас, маловірні!
29 І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.
30 Бо всього цього й люди світу цього шукають, Батько ж ваш знає, чого вам потрібно.
31 Шукайте ж його царства, а це вам додасться!
32 Не лякайся, чередо мала, бо сподобалося Батькові вашому дати вам царство.
33 Продавайте статки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить.
34 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!
35 Хай підперезані будуть вам стегна, а світильники ваші запалені!
36 І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли повернеться він з весілля й постукає, відчинити негайно йому.
37 Щасливі раби ті, що пан, коли прийде, та знайде, що пильнують вони! Поправді кажу вам: підпережеться він і їх посадовить, і підійшовши, буде їм слугувати.
38 І коли прийде о другій чи о третій сторожі, та знайде так само, щасливі вони!
39 Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би і свого б дому не дав підкопати.
40 Тому будьте готові і ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!
41 Запитав же Петро: Пане, чи до нас кажеш приповіть цю, чи до всіх?
42 А Пан відповів: Хто ж тоді вірний і мудрий урядник, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати поживу визначену своєчасно?
43 Щасливий той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!
44 Поправді кажу вам, що над усім маєтком своїм він поставить його.
45 А коли раб той скаже у серці своєму: Забариться пан мій прийти, і почне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися,
46 то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його навпіл, і визначить долю йому з невірними!
47 А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував і не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий.
48 Хто ж не знав, а вчинив гідне покарання, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато доручено, від того ще більше жадатимуть.
49 Я прийшов розпалити вогонь на землі, і як я прагну, щоб він уже запалав!
50 Я ж маю христитися хрищенням, і як я мучуся, поки те станеться!
51 Чи ви думаєте, що прийшов я мир дати на землю? Ні, кажу вам, не мир, а поділ!
52 Віднині бо п'ятеро в оселі одній поділені будуть, троє проти двох, і двоє проти трьох.
53 Стане батько проти сина, а син проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха проти невістки своєї, а невістка проти свекрухи!...
54 Промовив же він і до народу: Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете зараз: Буде дощ, так і буває.
55 А коли віє вітер південний, то кажете: Буде спека, і буває.
56 Двоєдушні, погоду розпізнати ви вмієте, чого ж не розпізнаєте часу цього?
57 Чого ж і самі по собі ви не судите, що справедливе?
58 Бо коли до уряду ти йдеш зі своїм супротивником, пильнуй залагодити ще по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе.
59 По правді кажу тобі: Не вийдеш звідти, поки не віддаси й останнього шеляга!
Вiд Луки 13
1 Того часу прийшли були дехто, та й розповіли йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був з їхніми жертвами.
2 Ісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що ці постраждалі галілеяни, грішніші були від усіх галілеян?
3 Ні, кажу вам. Та коли не покаєтеся, то загинете всі так!
4 Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилася була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більше за всіх, що в Єрусалимі живуть?
5 Ні, кажу вам. Та коли не покаєтеся, то загинете всі так!
6 І Він розповів цю приповість: Один чоловік у своєму винограднику посадив фігове дерево.
І прийшов він збирати з нього плоди, але не знайшов їх.
7 І сказав винареві: Оце третій рік нема плоду на цьому дереві, зрубай його, нащо й землю марнує воно?
8 А той у відповідь каже: Залиш його, пане, ще й на цей рік, я його обкопаю і обкладу гноєм,
9 Може наступного року вродить воно, а як ні, то зрубаєш його.
10 І навчав він в одній з синагог у суботу.
11 І там була одна жінка, що вісімнадцять років, що тримав її дух у недузі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатися.
12 А Ісус, як побачив її, то покликав до себе. І сказав їй: Жінко, звільнена ти від недуги своєї.
13 І він руки на неї поклав, і вона враз випросталася, і стала славити Бога!
14 І сказав до народу старший синагоги, обурений, що Ісус зцілив у суботу: Є шість днів, коли працювати належить, приходьте тоді та зцілюйтеся, а не дня суботнього.
15 А Пан промовив до нього: Двоєдушний, хіба ж не відв'язує кожен з вас у суботу свого вола чи віслюка від ясел, і не веде напоїти?
16 Чи ж цю дочку Авраамову, яку Сатана був зв'язав ось вісімнадцять років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?
17 А як він казав це, осоромилися всі його супротивники. І тішився весь народ всіма славними вчинками, які він робив!
18 Він же промовив: До чого подібне царство Боже, і до чого його прирівняю?
19 Подібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своєму саду. І воно виросло, і деревом стало, і кублилось птаство небесне на гілках його.
20 І знову сказав він: З чим порівняю я Боже царство?
21 Подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки борошна, аж поки все вкисне.
22 І навчав він по містах та селах, йдучи до Єрусалиму.
23 І звернувся до нього один: Пане, хіба буде мало врятованих? А він відповів:
24 Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато будуть намагатися ввійти, та не зможуть!
25 Як устане Господар та двері замкне, ви стоятимете знадвору, та стукати в двері будете.
26 Тоді скажете ви: Ми їли й пили перед тобою і на вулицях наших навчав ти...
27 А він вам відповість: Кажу вам, не знаю я, звідки ви. Відійдіть від мене всі неправдиві!
28 Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, Ісака, Якова та пророків усіх в царстві Божому, а себе ж вигнаних геть...
29 І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в царстві Божому засядуть!
30 І є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!
31 Тієї години підійшли фарисеї і сказали йому: Іди звідси, бо Ірод хоче вбити тебе...
32 А він сказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Сьогодні та завтра демонів я виганяю і зцілюю, а третього дня закінчу.
33 Одначе, мені треба йти сьогодні і завтра, і часу найближчого, бо не може бути вбитий пророк поза Єрусалимом.
34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз я прагнув зібрати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не бажали!
35 Ось ваша оселя залишається порожньою для вас! Кажу бо я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, хто йде в Господнє ім'я!
Вiд Луки 14
1 І сталося, що він у суботу ввійшов був до господи одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони спостерігали за ним.
2 І перед ним був один чоловік, хворий на водянку.
3 Ісус же сказав до законників та фарисеїв: Чи годиться в суботу зцілювати чи ні?
4 Вони ж мовчали. А він, доторкнувшись, зцілив його та відпустив...
5 І сказав він до них: Коли віслюк або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне його дня суботнього?
6 І вони не могли відповісти на це.
7 А як він побачив, що вони собі перші місця обирали, то сказав до запрошених приповість:
8 Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних,
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти з соромом станеш займати місце останнє...
10 Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними.
11 Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокорюється той піднесеться.
12 А тому, хто його був покликав, сказав він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі.
13 А як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
14 і будеш щасливий, бо не мають вони чим віддячити тобі, і буде тобі нагорода за воскресіння праведних!
15 Як почув це один з отих, що сиділи з ним при столі, то до нього сказав: Щасливий, хто хліб споживатиме в Божому царстві!
16 Він же промовив до нього: Один чоловік влаштував був велику вечерю і запросив багатьох.
17 І послав він свого раба, коли настав час вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все приготовано.
18 І почали всі відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я і маю піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!
19 А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!
20 І інший сказав: Одружився ось я і через те я не можу прибути.
21 І повернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівався господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на провулки міські і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.
22 І згодом раб повідомив: Пане, зробив так, як звелів ти, та місця є ще.
23 І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився будинок мій.
24 Кажу бо я вам, що жоден з запрошених не скуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!
25 Ішло ж з ним багато людей. І звернувся він до них:
26 Коли хто приходить до мене, і не зненавидить свого батька та матері, і жінки, і дітей, і братів, і сестер, і своєї душі, той не може бути учнем моїм!
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за мною, той не може бути учнем моїм!
28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не порахує, чи має потрібне на виконання,
29 бо коли покладе він основу, але докінчити не зможе, всі, хто побачить, стали б глузувати з нього,
30 промовляючи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не зміг...
31 Або який цар, ідучи на війну проти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможний він з десятьма тисячами зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
32 Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посланців до нього та й просить про мир.
33 Так ото й кожен з вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем моїм.
34 Сіль добра річ.
