Біблія - Невідомий Автор

І діти повстануть проти батьків, і їм смерть заподіють.

13 І за ім'я моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде врятований!

14 Коли ж ви побачите ту огиду спустошення, що про неї звіщав пророк Даниило, яка настане там, де не слід, (хто читає, хай розуміє) тоді ті, хто в Юдеї, хай в гори втікають.

15 І хто на покрівлі, хай той не сходить, і хай не входить узяти щось з помешкання свого.

16 І хто на полі, хай назад не повертається взяти одяг свій.

17 Лихо ж вагітним і тим, хто годує грудьми, у ті дні!

18 Моліться, щоб не трапилося це зимою!

19 Будуть бо ті дні такою скорботою, що її не було від створення світу, що його Бог створив, аж досі, і не буде.

20 І коли б Господь не вкоротив був тих днів, не врятувалася б ніяка людина. Але заради тих, кого обрав, вкоротив він ті дні.

21 Тоді ж, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут, ото там, не вірте.

22 Бо повстануть христи неправдиві та неправдиві пророки і будуть вчиняти ознаки та чуда, щоб звабити, як зможуть, і обраних.

23 Але ви пильнуйте! Я повідомив вам усе наперед.

24 За тих днів, по скорботі отій, сонце затьмариться і місяць не дасть свого світла.

25 і зорі спадатимуть з неба, і сили небесні порушаться...

26 І побачать тоді Сина Людського, що йтиме хмарами з великою потугою й славою.

27 І тоді він пошле ангелів і зберуть його обраних від вітрів чотирьох, від краю землі до краю неба.

28 Від дерева ж фігового навчіться прикладу: коли гілки його вже розпукуються, і з'являється листя, то знаєте, що близько літо.

29 Так і ви, коли тільки побачите, що діється це, то знайте, що близько, під дверима.

30 Поправді кажу вам, за цього покоління все це станеться!

31 Небо й земля зникнуть, але не зникнуть слова мої!

32 Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні ангели на небі, ні Син, тільки Батько.

33 Пильнуйте й моліться, бо не знаєте, коли час той настане!

34 Як той чоловік, що від'їхав, і залишив свою господу рабам своїм доглядати, і кожному завдання дав, а воротареві звелів пильнувати.

35 Тож пильнуйте, не знаєте бо, коли повернеться пан господи: вечірнього часу, чи опівночі, чи як півні співатимуть, чи вранці.

36 Щоб вас не застав, що спите, коли повернеться він зненацька.

37 А що вам я кажу, те всім я кажу: Пильнуйте!

Вiд Марка 14

1 За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А старші священики й книжники стали шукати, як би схопити його та вбити.

2 Вони казали: Тільки не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталася.

3 Коли ж Ісус був у Віфанії, в оселі Симона, хворого на проказу, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову йому!

4 А дехто обурювалися між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро?

5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати. І нарікали на неї.

6 Ісус же сказав: Залиште її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий вчинок зробила мені.

7 Бо вбогих ви маєте завжди з собою і коли буде бажання, зможете їм робити добро, мене ж не завжди ви маєте.

8 Що могла, те зробила вона, заздалегідь намастила моє тіло на похорон...

9 Поправді кажу вам, де тільки ця добра новина проповідувана буде по всьому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

10 Юда ж Іскаріот, один з дванадцятьох, подався до старших священиків, щоб їм його видати.

11 А вони, як почули, зраділи і пообіцяли йому срібняків за те дати. І він став підшукувати слушного часу, щоб їм видати його.

12 А першого дня Опрісноків, коли приноситься пасхальна жертва, запитали учні його: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми тобі пасху спожити?

13 І посилає він двох з учнів своїх, і каже до них: Підете до міста і зустріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним.

14 І там, куди він увійде, скажіть до господаря того помешкання: Вчитель запитує, де кімната, в якій він споживатиме пасху з учнями своїми?

15 І він вам покаже готову вистелену велику вітальню, там приготуйте для нас.

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як він їм казав, і розпочали вони пасху готувати.

17 А коли настав вечір, він прийшов з дванадцятьма.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з вас, який споживає зі мною, видасть мене...

19 Вони засмутилися, і кожен запитував його: Чи не я?

20 А він їм сказав: Один з дванадцятьох, що в миску вмочає зі мною...

21 Людський Син справді йде, як про нього написано, але горе тій людині, що видасть Людського Сина! Було б краще їй, коли б вона не народилася!...

22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, поблагословив, поламав і дав їм, кажучи: Прийміть, споживайте, це тіло моє!

23 Потім узяв він чашу, подякував, подав їм і вони пили з неї всі.

24 І промовив до них: Це кров моя нового заповіту, що за багатьох проливається.

25 Поправді кажу вам, що віднині не питиму я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в царстві Божому!

26 А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.

27 Промовив тоді їм Ісус: Цієї ночі буде серед вас непевність, як написано: Вражу пастиря, і розпорошаться вівці!

28 По воскресінні ж своєму я перед вас прийду в Галілею.

29 І промовив до нього Петро: Хоч усі спіткнуться, та не я!

30 Ісус же йому сказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від мене!

31 А він ще дужче запевняв: Коли б мені й померти з тобою, я не відречуся тебе! Так же само сказали й усі...

32 І приходять вони до місцевості Гефсиманія, і каже він учням своїм: Посидьте тут, поки я помолюся.

33 І стривожений, пішов він, взявши з собою Петра, Якова та Івана...

34 І сказав він до них: Оповита смутком смертельним душа моя! Залишайтеся тут і пильнуйте!

35 І він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула його ця година.

36 І благав він: Авва-Батьку, тобі все можливе. Пронеси мимо мене цю чашу!... А проте, хай буде не чого хочу я, а чого хочеш ти...

37 І повернувся, і знайшов їх сплячими, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати?

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в непевність, бадьорий бо дух, але немічне тіло!

39 І знову пішов, і молився, те саме промовивши слово.

40 А повернувшись, знову знайшов їх, що спали, бо важкими їм стали повіки. І не знали вони, що йому відповісти...

41 І повернувся він втретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година, коли в руки грішникам видається Син Людський!...

42 Вставайте, ходімо, ось наблизився мій зрадник...

43 І як він ще промовляв, прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від старших священиків, книжників і старшин.

44 А зрадник його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то він, беріть його під надійну варту.

45 І підійшов він та й каже: Вчителю! І поцілував його...

46 Вони ж схопили його.

47 А один з тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба першосвященика, і відтяв йому вухо.

48 А Ісус їм промовив у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб взяти мене.

49 Я щодня був з вами в храмі, навчаючи, і мене не взяли ви. Але все це, щоб збулися Писання.

50 Тоді всі полишили його і втекли...

51 Один же юнак, загорнутий у покривало на голе тіло, йшов за ним. І його мали схопити.

52 Але він, покривало покинувши, втік голий.

53 А Ісуса вони повели до першосвященика. І зійшлися всі старші священики, старшини та книжники.

54 Петро ж на відстані йшов за ним до середини двору першосвященика. І сидів він з вартою, і грівся біля вогню.

55 А старші священики та весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб йому заподіяти смерть, і не знаходили.

56 Багато свідчили фальшиво на нього, але не співпадали їхні свідчення.

57 Тоді деякі вставали, і давали неправдиві свідчення проти нього й казали:

58 Ми чули, як він казав: Я зруйную цей храм рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний.

59 Але й ті свідчення не збігалися.

60 Тоді став на середині першосвященик, та й Ісуса запитав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти тебе?

61 Він же мовчав і нічого не відповідав. Першосвященик знову запитав його: Чи Христос ти, Син Благословенного?

62 А Ісус відповів: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

63 Роздер тоді першосвященик одяг свій та й сказав: На що нам ще свідки потрібні?

64 Ви чули цю зневагу Бога. Як ви думаєте? Вони ж усі присудили, що він має померти...

65 Тоді деякі стали плювати на нього, і закривати обличчя йому, і бити його та казати йому: Відгадай, хто вдарив! Варта теж його била по щоках...

66 А коли Петро був внизу на подвір'ї, приходить одна із служниць першосвященика,

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилася на нього та й каже: І ти був з назарянином Ісусом!

68 Він же відрікся, промовляючи: Не відаю і не розумію, що кажеш... І вийшов назовні. І заспівав тоді півень.

69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знову казати присутнім: Цей з них!

70 І він знову відрікся. Незабаром інші з присутніх казали Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама.

71 А він став присягати та божитися: Не знаю цього чоловіка, про якого кажете ви!

72 І заспівав півень миті тієї вдруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від мене. І кинувся він, та й заплакав...

Вiд Марка 15

1 А старші священики зі старшинами й книжниками, та весь синедріон, вранці порадившись, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.

2 А Пилат запитав його: Чи ти цар юдейський? А він йому у відповідь каже: Сам ти кажеш...

3 А старші священики настирливо його звинувачували.

4 Тоді Пилат знову його запитав: Ти нічого не відповідаєш? Дивися, як багато проти тебе свідчать!

5 А Ісус більше нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

6 На свято ж він їм відпускав був одного з в'язнів, котрого просили вони.

7 Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом з повстанцями, які за повстання вчинили були вбивство.

8 Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.

9 Пилат же сказав їм у відповідь: Якщо бажаєте, відпущу вам царя юдейського?

10 Бо він знав, що його через заздрощі видали старші священики.

11 А старші священики підмовили натовп, щоб радше відпустив їм Варавву.

12 Пилат же промовив знову їм у відповідь: А що ж я робитиму з тим, що його ви юдейським царем називаєте?

13 Вони ж стали кричати: Розіпни його!

14 Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив він? А вони ще гучніше кричали: Розіпни його!...

15 Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву.