Біблія - Невідомий Автор
І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив він їм.
33 А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І ті кинулися з кручі до озера, і потонули.
34 Пастухи ж, як побачили те, що сталося, втекли, та в місті й по селах розповіли.
35 І вийшли побачити, що сталося. І знайшли Ісуса й того чоловіка, що демони вийшли з нього, що сидів при ногах Ісусових одягнутий та при розумі, і полякалися...
36 Свідки ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.
37 І весь народ Гадаринського краю став благати його, щоб пішов він від них, великий бо страх огорнув їх. Він же до човна ввійшов і повернувся.
38 А той чоловік, що демони вийшли з нього, став благати його, щоб бути при ньому. Та він відпустив його, кажучи:
39 Повернися до помешкання свого і розкажи, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по всьому місту розповідав, що зробив для нього Ісус!
40 А коли повернувся Ісус, то люди його прийняли, бо всі чекали його.
41 Аж ось прийшов чоловік, на ім'я Яір, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати його завітати до помешкання його.
42 Бо він мав одиначку дочку двадцяти років, що помирала вона. А коли він ішов, натовп тиснув його.
43 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, і ніхто вилікувати не міг її,
44 підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу його, і тієї миті зупинилася їй кровотеча!
45 А Ісус запитав: Хто доторкнувся до мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро сказав: Вчителю, то народ біля тебе он товпиться й тисне.
46 Ісус же промовив: Доторкнувся хтось до мене, бо я відчув, як сила вийшла з мене...
47 А жінка, побачивши, що вона не втаїлася, трясучись, підійшла та й упала перед ним, і зізналася перед усіма людьми, чому доторкнулася до нього, і як тієї ж миті одужала.
48 Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра врятувала тебе, іди з миром собі!
49 Як він ще промовляв, приходить ось від старших синагоги один та й каже: Дочка твоя померла, не турбуй же Вчителя!
50 Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайся, тільки вір, і буде врятована вона.
51 Прийшовши ж до будинку, не дозволив він нікому з собою ввійти, крім Петра, Івана, Якова, батька дівчати та матері.
52 А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не померла вона, а спить!
53 І глузували з нього, бо знали, що померла вона.
54 А він узяв за руку її та й сказав: Дівчатко, вставай!
55 І повернувся їй дух, і миті тієї вона ожила... І він звелів нагодувати її.
56 І здивувалися батьки її. А він наказав їм нікому не розповідати, що сталося.
Вiд Луки 9
1 І скликав він дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і зцілювати недуги.
2 І послав їх проповідувати царство Боже та зцілювати хворих.
3 І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ані хліба, ані срібла, ані змінного одягу.
4 І в яку оселю ввійдете, залишайтеся там, і звідти відходьте в дорогу.
5 А як хто вас не прийме, то виходячи з міста того, обтрусіть з ніг ваших порох на свідчення проти них.
6 І вийшли вони, та й ходили по селах, проповідуючи добру новину та всюди зцілюючи.
7 А Ірод тетрарх почув про все, що сталося було, і вагався, бо дехто казали, що це Іван з мертвих воскрес,
8 а інші, що то Ілля з'явився, а ще інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
9 Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову, хто ж цей, що я чую про нього речі такі? І він намагався побачити його.
10 А коли повернулися апостоли, вони розповіли йому, що зробили. І щоб усамітнитися, він повів їх у місце відлюдне, біля міста Віфсаіда.
11 А як люди довідалися, то пішли вслід за ним. І він їх прийняв, і розповідав їм про Боже царство, та зцілював тих, хто потребував цього.
12 А коли стало вечоріти, то дванадцятеро підійшли та й сказали йому: Відпусти вже людей, хай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо тут місце безлюдне!
13 А він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відповіли: Нема в нас більше, як п'ятеро хліба й дві риби. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього.
14 Бо було їх близько п'яти тисяч. І сказав він до учнів своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятдесят.
15 І зробили так, і всіх їх розсадили.
16 І він узяв п'ять хлібів та дві риби, поглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб роздали народові.
17 І всі їли й наситилися! А з решток назбирали дванадцять кошиків...
18 І як насамоті він молився, з ним учні були. І запитав він їх: За кого мене люди вважають?
19 Вони ж відповіли: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один з давніх пророків.
20 А він запитав їх: А ви за кого мене вважаєте? Петро ж відповів: За Христа Божого!
21 Він же їм звелів не розповідати нікому про це.
22 І сказав він: Синові Людському треба багато страждати, і його відцураються старшини, і старші священики, і книжники, і буде вбитий він, але третього дня воскресне!
23 А до всіх він промовив: Коли хоче хто йти вслід за мною, хай зречеться самого себе, візьме свого хреста та й несе його щоденно зі мною.
24 Бо хто хоче душу свою зберегти, той позбудеться її, а хто заради мене позбудитеться душі своєї, той її збереже.
25 Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але занапастить себе?
26 Бо хто буде мене та моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі своїй, і Батьковій, і святих ангелів.
27 Правду кажу вам, що деякі з отут присутніх не скуштують смерті, аж поки не побачать царства Божого.
28 І днів за вісім після цього, взяв він Петра, Івана і Якова, та й пішов молитися на гору.
29 І коли він молився, то обличчя його змінилося, а одяг його став сліпучо-білим.
30 І ось двоє людей з ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,
31 що з'явилися в славі, і розповідали про кінець його, що в Єрусалимі з ним трапиться.
32 А Петро та присутні з ним заснули, а як проснулися, бачили славу його й обох чоловіків, що стояли поруч нього.
33 І як розлучалися вони, то промовив Петро до Ісуса: Вчителю, добре нам бути тут! Поставмо ж тут три намети: для тебе одного, для Мойсея одного, і одного для Іллі! Він не розумів, що казав...
34 А як він сказав це, то хмара їх огорнула і вони полякалися.
35 І почувся голос з хмари, який промовляв: Це Син мій улюблений, його слухайте!
36 А коли цей голос лунав, Ісус залишився сам. А вони нікому нічого про те не розповідали.
37 А наступного дня, як зійшли з гори, зустрів його натовп великий.
38 І закричав один чоловік з натовпу: Вчителю, благаю тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!
39 Дух хапає його, і він кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І вимучивши, він відпускає його.
40 І учнів твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.
41 А Ісус відповів: О роде невірний і розбещений, доки буду я ще терпіти вас? Приведи свого сина сюди!
42 А як той підходив, демон кинув сина його та затряс. Та Ісус пригрозив тому духу нечистому, і зцілив дитину, і віддав її батькові.
43 І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувалися всьому, що робив Ісус, він промовив до учнів своїх:
44 Вкладіть до вух своїх ці слова: Людський Син буде виданий людям до рук...
45 Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули вони, та боялися його запитати про ці слова.
46 І сперечалися вони, хто б найбільший з них був?
47 А Ісус, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її біля себе.
48 І промовив до них: Як хто прийме оцю дитину в ім'я моє, мене він приймає, а як хто мене прийме, приймає того, хто послав мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!
49 А Іван сказав: Вчителю, ми бачили одного чоловіка, що ім'ям твоїм демонів виганяв, і заборонили йому, бо він з нами не ходить.
50 Ісус же йому відповів: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!
51 І коли дні його сходження в небо наближалися, він постановив піти в Єрусалим.
52 І послав перед собою посланців. І пішли вони, та й прибули до села самарійського, щоб ночівлю йому приготувати.
53 А ті не прийняли його, бо він був налаштований іти до Єрусалиму.
54 Як побачили ж те учні Яків та Іван, то сказали: Пане, якщо бажаєш, то ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.
55 А він повернувся до них і з докором сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.
56 Бо Син Людський прийшов не нищити душі людські, а рятувати! І пішли вони в інше село.
57 І як дорогою йшли, сказав до нього один: Я піду за тобою, хоч би куди ти пішов.
58 Ісус же йому відповів: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити!
59 І сказав він одному: Іди за мною. А той відповів: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.
60 Він же йому відповів: Залиш мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай царство Боже.
61 А ще один сказав: Пане, я піду за тобою, та дозволь мені спочатку попрощатися з хатніми своїми.
62 Ісус же промовив до нього: Той, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, негідний Божого царства!
Вiд Луки 10
1 Після того призначив Пан і інших сімдесят, і послав їх по двох перед себе до кожного міста та місця, куди сам мав іти.
2 І промовив до них: Жниво велике, та працівників мало. Тож благайте Господаря жнива, щоб працівників вислав на жниво своє.
3 Ідіть! Оце посилаю я вас, як ягнят між вовків.
4 Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандалів, і не вітайте в дорозі нікого.
5 Як до оселі ж якої ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир оселі цій!
6 І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас повернеться.
7 Залишайтеся там, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї платні. Не ходіть від оселі до оселі.
8 А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.
9 Зцілюйте хворих, що в ньому, промовляйте до них: Наблизилося царство Боже до вас!
10 А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
11 Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас з вашого міста. Та знайте, що наблизилося царство Боже!
12 Кажу вам: Того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!
13 Лихо тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!
14 Але на суді легше буде Тиру й Сидону, як вам...
15 А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до пекла ти зійдеш!
16 Хто слухає вас мене слухає, хто ж зневажає вами, зневажає мною, хто ж зневажає мною, зневажає тим, хто послав мене.
17 Повернувшись, ті сімдесят казали радіючи: Пане, навіть демони коряться нам у ім'я твоє!
18 Він же промовив до них: Я бачив Сатану, що з неба падав, немов блискавка.
19 Ось я владу вам дав наступати на зміїв і скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.
20 Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, а тіштеся, що ваші імена записані в небі!
21 Того часу Ісус звеселився був духом святим і промовив: Прославляю тебе, Батьку, Господе неба й землі, що приховав ти це від мудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.
