Біблія - Невідомий Автор
Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!
12 І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.
13 І багато виганяли демонів, і оливою хворих багато намащували і зцілювали.
14 І почув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я його стало загальновідоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.
15 Інші запевняли, що Ілля він, а ще інші казали, що пророк, або як один із пророків.
16 А Ірод, почувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!
17 Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і до в'язниці кинув його, через Іродіяду, жінку брата свого Пилипа, бо він одружився був з нею.
18 А Іван казав Іродові: Не годиться мати жінку брата свого за жінку собі!
19 А Іродіяда озлобилася на нього, і виношувала думку, щоб смерть йому заподіяти, та не могла.
20 Бо Ірод боявся Івана, знаючи, що він людина праведна та свята, і захищав його. І його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.
21 Та трапилася нагода, коли в день народження Ірод справляв був бенкет вельможам своїм, тисячникам і галілейській старшині,
22 і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім з ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!
23 І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!
24 Вона ж вийшла і запитала матері своєї: Чого маю просити? А та сказала: Голови Івана Христителя...
25 І повернулася вона до царя, і просила: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!
26 І засмутився цар, але через прилюдну присягу, не міг їй відмовити.
27 І цар зараз послав вояка, і звелів йому принести Іванову голову.
28 І пішов він, і стяв у в'язниці Іванові голову, і приніс її на полумискові, і дівчині віддав, а вона віддала її своїй матері...
29 А коли його учні почули, то прийшли, і взяли його тіло, і до могили поклали його.
30 І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.
31 І сказав він до них: Підемо подалі від людей, та трохи спочинете. Бо багато народу приходило та відходило, що навіть не мали коли й поживитися.
32 І попливли вони човном подалі від людей.
33 І побачили їх, коли пливли, і багато їх пізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, випередивши їх.
34 І як вийшов Ісус, то побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І почав їх навчати.
35 І як минуло вже часу доволі, підійшли його учні до нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.
36 Відпусти їх, хай підуть в осади та села близькі і куплять собі чого їсти.
37 А він відповів їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відповіли йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?
38 А він їх запитав: Подивіться скільки маєте хліба? І подивилися вони, і сказали: П'ять хлібів та дві риби.
39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.
40 І розсілися рядами вони, по сто та по п'ятдесят.
41 І він узяв п'ять хлібів та дві риби, поглянув на небо, поблагословив, поламав ті хліби і дав учням, щоб клали перед ними, і дві риби на всіх поділив.
42 І всі їли й наїлися!
43 А з залишток назбирали дванадцять повних кошиків.
44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч з п'ять!
45 І звелів своїм учням до човна сідати, і без нього на той бік пливти до Віфсаїди, поки сам він відпустить народ.
46 І він їх відпустив, та й пішов помолитися на гору.
47 А як вечір настав, човен був серед моря, а він сам один на березі.
48 Коли ж він побачив, як вони на веслах мордуються проти зустрічного вітру, то о четвертій сторожі вночі пішов він морем до них, і вже їх минав.
49 А вони, як побачили, що йде він морем, подумали, що то мара, та закричали з переляку.
50 А він до них промовив: Не лякайтеся, це я!
51 І ввійшов він у човен до них, і вітер стих. А вони здивувалися дуже в собі,
52 бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.
53 Перепливши ж, вони пристали до берега в Генісаретській землі.
54 І як вони повиходили з човна, люди враз пізнали його,
55 і порозбігалися по всій тій околиці, і стали на ложах хворих приносити, де тільки почули були, що він є.
56 І куди тільки він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали хворих на майданах і благали його, щоб могли доторкнутися хоч краю одягу його. І хто тільки до нього доторкався, той був зцілений!
Вiд Марка 7
1 І зібралися до нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули з Єрусалиму,
2 і побачили, що деякі з учнів його їли хліб руками немитими.
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи звичаї старших, не їдять, як старанно не вимиють рук.
4 а повернувшись з базару, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб дотримуватися: миття чаш, глеків і мідного посуду.
5 І запитали його фарисеї та книжники: Чому учні твої не живуть за звичаями старших, а хліб споживають руками немитими?
6 А він їм відповів: Добре пророкував про вас, двоєдушних, Ісая, як написано: Оці люди вустами шанують мене, серце ж їхнє далеко від мене...
7 Та однак надаремне шанують мене, бо навчають наук людських заповідей.
8 Занехаявши заповідь Божу, звичаїв людських ви тримаєтеся: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.
9 І сказав він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти свої звичаї.
10 Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злословить на батька чи матір, хай смертю помре.
11 А ви кажете: Коли скаже хто батькові чи матері: Все, чим би ви могли скористатися в мене — це корван (дар Богові),
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
13 порушуючи Боже слово вашим звичаєм, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.
14 І він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте мене всі, і зрозумійте!
15 Нема нічого назовні людини, що, входячи в неї, могло б опоганити її, що ж із неї виходить, те людину опоганює.
16 Коли має хто вуха, щоб слухати, хай слухає!
17 А коли від народу ввійшов він до оселі, тоді учні його запитали в нього про приповість.
18 І він їм відповів: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить ззовні в людину, не може опоганити її?
19 Бо не входить до серця їй, а до живота, і виходить назовні, тому всяка їжа чиста.
20 А далі сказав він: Що з людини виходить, те людину опоганює.
21 Бо зсередини, з людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіжки, вбивства,
22 перелюби, здирство, лукавство, підступ, сором, завидюще око, лихослів'я, гордощі, нерозсудливість.
23 Усе лихе виходить зсередини і людину опоганює!
24 І встав він, і звідти пішов до околиці Тиру й Сидону. І не бажаючи, щоб хто довідався, увійшов до оселі, та не міг утаїтися.
25 Жінка ж одна, якої дочка мала духа нечистого, почула про нього, і враз прийшла, та й припала до ніг йому.
26 А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати його, щоб з дочки її демона вигнав.
27 А він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути цуценятам!
28 А вона йому в відповідь каже: Так, Пане! Але навіть цуценята їдять під столом від дитячих кришок...
29 І він їй сказав: Іди, за слово це, демон вийшов з твоєї дочки!
30 А коли вона до помешкання свого повернулася, то знайшла, що дочка на постілі лежала, а демон вийшов з неї.
31 І вийшов він знов з околиці Тиру й Сидону, і подався шляхом на Сидон до моря Галілейського, через околиці Десятимістя.
32 І приводять до нього глухонімого, і благають його, щоб руку на нього поклав.
33 І став він з ним осторонь, і вклав пальці свої йому в вуха, і сплюнувши, доторкнувся його язика.
34 І на небо поглянувши, він зітхнув і промовив до нього: Еффата (Відкрийся)!
35 І став він чути, і став промовляти виразно!
36 А він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.
37 І дуже всі дивувалися та казали: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим розмовляти!
Вiд Марка 8
1 Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав він учнів своїх та й промовив до них:
2 Шкода мені тих людей, що вже три дні зі мною знаходяться, та їсти не мають чого.
3 А коли відпущу їх голодних до їхніх осель, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку.
4 І відповіли йому його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустелі?
5 А він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.
6 Тоді він народу звелів на землі посідати. І взявши семеро хліба, віддавши подяку, він поламав і дав учням своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.
7 І мали вони трохи риби, і він їх поблагословив, і роздати звелів також рибу.
8 І всі їли й наїлися, а з решток сім кошиків назбирали...
9 А людей було тисяч з чотири!
10 І сів він до човна з своїми учнями та й прибув у Далманутську землю.
11 І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з ним, випробовуючи, вимагали від нього ознаки з неба.
12 А він тяжко зітхнув у і промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!
13 І покинув він їх, сів знову до човна, і на той бік відбув.
14 І забули вони взяти хліба і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.
15 А він їм наказував: Стережіться фарисейської розчини й розчини Іродової!
16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.
17 А Ісус, знаючи те, запитав їх: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє зачерствілим?
18 Маючи очі, не бачите і маючи вуха, не чуєте? І не пам'ятаєте,
19 коли п'ять хлібів я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошиків з решток ви зібрали? Вони кажуть до нього: Дванадцять.
20 А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з решок ви зібрали? І відповідають: Сім.
21 І сказав він до них: Ви ще не розумієте?...
22 І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до нього сліпого, і благають його, щоб доторкнувся до нього.
23 І взяв він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і запитав його, чи що бачить.
24 І поглянувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...
25 Потім знов він поклав свої руки на очі йому і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!
26 І послав він до помешкання його й наказав: До села не заходь і нікому в селі не розповідай!
27 Потому пішов Ісус та учні його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі запитав своїх учнів: За кого мене люди вважають?
28 Вони ж відповіли йому: Одні за Івана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за одного з пророків.
29 І він запитав їх: А ви за кого мене маєте? Петро йому в відповідь каже: Ти Христос!
30 І він заборонив їм, щоб нікому про нього вони не казали!
31 І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і його відцураються старшини і старші священики, і книжники, і він буде вбитий, але третього дня він воскресне.
32 І те слово казав він відкрито.
