Біблія - Невідомий Автор
А Петро відвів його вбік, і став заперечувати.
33 А він обернувся, поглянув на учнів своїх та й Петрові з докором сказав: Відступись, Сатано, від мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!
34 І він покликав народ і своїх учнів, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за мною, хай зречеться самого себе та візьме свого хреста і йде за мною!
35 Бо хто хоче душу свою зберегти, той втратить її, а хто втратить душу свою заради мене та доброї новини, той її збереже.
36 Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але душу свою занапастить?
37 Або що взамін дасть людина за душу свою?
38 Бо хто буде мене та моєї науки соромитися в роді цьому перелюбному та грішному, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі свого Батька з ангелами святими.
Вiд Марка 9
1 І сказав він до них: Поправді кажу вам, що деякі з присутніх тут не скуштують смерті, аж поки не побачать царства Божого, що прийшло воно в силі.
2 А через шість день взяв Ісус Петра, Якова та Івана і привів їх на гору високу. І він змінився перед ними.
3 І став одяг його яскраво білим, як сніг, якого відбілювачем неможливо так вибілити на землі!
4 І з'явився їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.
5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Вчителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три намети: для тебе один, один для Мойсея і один для Іллі...
6 Бо налякавшись, не знав, що казати.
7 Та хмара ось їх оповила, і голос почувся з хмари: Це Син мій улюблений, його слухайте!
8 І роздивившись, вони вже нікого поруч не бачили, окрім самого Ісуса.
9 А коли з гори сходили, він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський з мертвих воскресне.
10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючись, що то є воскреснути з мертвих.
11 І вони запитали його: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перше прийти?
12 А він відповів їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, все приготує. Чому ж про Людського Сина написано, що мусить багато він витерпіти, і буде зневажений?
13 Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому все, що забажали, як про нього написано...
14 А коли повернулися до учнів, біля них було безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.
15 І весь натовп, як побачив його, наполохався з дива, і назустріч побіг, і став вітати його.
16 І запитав він їх: Про що сперечаєтеся з ними?
17 І йому відповів один з натовпу: Вчителю, привів я до тебе ось сина свого, що духа німого він має.
18 І той де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.
19 А він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду я з вами? Доки вас я терпітиму? Приведіть до мене його!
20 І до нього того привели. І як тільки побачив його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...
21 І він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: З дитинства.
22 І часто кидав він ним і у вогонь, і до води, щоб його знищити. Але коли можеш що ти, то змилуйся над нами і допоможи нам!
23 Ісус же йому відповів: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірить, все можливе!
24 Тут батько хлоп'яти із слізьми закричав і сказав: Вірю, Пане, допоможи невірству моєму!
25 А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові наказав: Дух німий і глухий, тобі я наказую, вийди з нього і більше в нього не входь!
26 І закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато стали казати, що помер він...
27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.
28 Коли ж він до хати прийшов, то учні запитали його: Чому ми не могли його вигнати?
29 А він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.
30 І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А він не бажав, щоб довідався хто.
31 Бо він своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони його вб'ють, але вбитий, воскресне він третього дня!
32 Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялися його запитати.
33 І прибули вони в Капернаум. А як був він у будинку, то їх запитав: Про що міркували в дорозі?
34 І мовчали вони, сперечалися бо поміж себе в дорозі, хто найбільший.
35 А як сів, то покликав він дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, хай буде найменшим з усіх і слуга всім!
36 І взяв він дитину, і поставив її серед них. І обнявши її, він промовив до них:
37 Коли хто в ім'я моє прийме одне з дітей таких, той приймає мене. Хто ж приймає мене, не мене він приймає, а того, хто послав мене!
38 Обізвався до нього Іван: Вчителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє ім'ям твоїм демонів. І ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.
39 А Ісус відповів: Не забороняйте йому, бо нема такого, що ім'ям моїм чудо зробив би, і зміг би потім лихословити мене.
40 Хто бо не проти нас, той за нас!
41 І коли хто напоїть вас кухлем води в ім'я моє заради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не втратить своєї нагороди!
42 Хто ж стане каменем спотикання для одного з цих малих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море!
43 І коли рука твоя зваблює тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до вогню невгасимого,
44 де їхній черв'як не вмирає і не гасне вогонь.
45 І коли нога твоя зваблює тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до вогню невгасимого,
46 де їхній червяк не вмирає і не гасне вогонь.
47 І коли твоє око тебе зваблює, вийми його: краще тобі однооким увійти в царство Боже, ніж з обома очима бути вкинутому до геєнни вогненної,
48 де їхній черв'як не помирає, і не гасне вогонь!
49 Бо посолиться кожен вогнем, і кожна жертва посолиться сіллю.
50 Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим виправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!
Вiд Марка 10
1 І вийшовши звідти, він прийшов у Юдею, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до нього, і знову він навчав їх за звичаєм своїм.
2 І підійшли фарисеї й запитали, його випробовуючи: Чи дозволено чоловікові жінку свою відпустити?
3 А він відповів їм: Що Мойсей заповів вам?
4 Вони ж сказали: Мойсей заповів написати листа розлучного та й відпустити.
5 Ісус же промовив до них: То за ваше жорстокосердя він вам написав цю заповідь.
6 Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх.
7 Покине тому чоловік свого батька та матір,
8 і стануть обоє вони одним тілом, тим то нема вже двох, а одне тіло.
9 Тож, що Бог спарував, людина хай не розлучує!
10 А вдома про це учні знову запитали його.
11 І він їм відповів: Хто жінку відпустить свою, та одружиться з іншою, той вчинить перелюб з нею.
12 І коли жінка покине свого чоловіка, і одружиться з іншим, то вчинить перелюб вона.
13 Тоді принесли діток до нього, щоб він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.
14 А коли побачив це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Не бороніть їм приносити діток до мене, бо таких царство Боже!
15 Поправді кажу вам: Хто Божого царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде.
16 І він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.
17 І коли вирушав він у дорогу, то підійшов один, упав перед ним на коліна і запитав його: Вчителю добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?
18 Ісус же йому відповів: Чого кличеш мене добрим? Ніхто не є добрий, окрім Бога самого.
19 Знаєш заповіді: Не вбивай, не вчиняй перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір.
20 А він відповів Йому: Вчителю, це все виконав я ще змалку.
21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю і промовив йому: Одного бракує тобі. Іди, розпродай, що маєш, вбогим роздай і матимеш скарб на небі! Потому приходь та йди вслід за мною, взявши хреста.
22 А він засмутився тим словом, і пішов зажурений, бо великі маєтки він мав!
23 І поглянув довкола Ісус, та й сказав своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в царство Боже!
24 І учні здивувалися від слів його. А Ісус знову каже до них: Діти мої, як тяжко отим, хто сподівається на багатство, увійти в царство Боже!
25 Верблюдові легше пройти через вушко голки, ніж багатому в Боже царство ввійти!
26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: Хто ж тоді може врятуватися?
27 Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!
28 А Петро став казати йому: От усе ми покинули, та й пішли за тобою слідом.
29 Ісус відповів: Поправді кажу вам: Нема такого, щоб полишив помешкання своє, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля заради мене та доброї новини,
30 і не отримав би в сто разів більше зараз, в час переслідувань, будинків, братів, сестер, матерів, дітей і полів, а в світі наступному вічне життя.
31 І багато з перших стануть останніми, а останні першими.
32 Йшли вони дорогою до Єрусалиму. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувалися, а ті, що йшли вслід за ним, боялися. І, взявши дванадцятьох, почав їм розповідати, що з ним статися має:
33 Оце в Єрусалим ми йдемо. Старшим священикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть його, і поганам його видадуть,
34 і глузувати будуть з нього, і будуть плювати на нього, і будуть його бичувати, і вб'ють, але третього дня він воскресне!
35 І підходять до нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть йому: Вчителю, у нас є прохання до тебе.
36 А він їх запитав: Чого ж бажаєте, щоб я вам зробив?
37 Вони ж відповіли йому: Дай нам, щоб у славі твоїй ми сиділи праворуч і ліворуч від тебе!
38 А Ісус сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що я її п'ю, і христитися хрищенням, що я ним хрищуся?
39 Вони відповіли йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що я ним хрищусь, ви охриститеся.
40 А сидіти праворуч мене та ліворуч не моє це давати, а кому вготовано.
41 Як почули ж це десятеро, то обурилися на Якова та на Івана.
42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
43 Не так буде між вами, але хто з вас бажає бути великим, хай буде він вам за слугу.
44 А хто з вас бажає бути першим, хай буде всім за раба.
45 Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили йому, а щоб послужити, і душу свою дати на викуп за багатьох.
46 І прийшли вони в Єрихон.
