Біблія - Невідомий Автор
Бо написано: Вражу пастиря і розпорошаться вівці отари.
32 По воскресінні ж своєму я перед вас піду в Галілею.
33 А Петро сказав йому: Якби й була непевність в усіх щодо тебе, я буду непохитним завжди.
34 Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від мене...
35 Сказав до нього Петро: Коли б мені навіть померти з тобою, я не відречуся від тебе! Так сказали й усі учні.
36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевості на ім'я Гефсиманія, і каже до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.
37 І взявши Петра і двох синів Зеведеєвих пішов, стривожений і засмучений.
38 І сказав він до них: Оповита сумом смертельним душа моя! Залишайтеся тут, і попильнуйте зі мною...
39 І пройшовши трохи далі, впав він долілиць, та молився й благав: Батьку мій, коли можна, хай омине ця чаша мене... Та проте, не як я хочу, а як ти...
40 І повернувшись до учнів, знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зі мною?...
41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти непевність, бадьорий бо дух, але немічне тіло.
42 Відійшовши ще вдруге, він молився й благав: Батьку мій, як ця чаша не може минути мене, щоб не пити її, хай станеться воля твоя!
43 І прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо важкими стали повіки очей їхніх.
44 І залишивши їх, і пішов помолитися втретє, те саме слово мовлячи.
45 Потому приходить до учнів і їм каже: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилася, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...
46 Вставайте, ходімо, ось наблизився мій зрадник!
47 І коли він іще промовляв, ось прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним люду багато від старших священиків і старшин народу з мечами та киями.
48 А зрадник його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то він, беріть його.
49 І він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Вчителю! І поцілував його.
50 Ісус же йому сказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді підійшли та схопили Ісуса.
51 А один з тих, що з Ісусом були, вихопив меча свого, рубонув слугу одного із старших священиків і відтяв йому вухо.
52 Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча, бо всі, хто візьме меча, від меча й загинуть.
53 Чи ти думаєш, що не можу ублагати свого Батька, щоб він дав мені зараз більше дванадцяти легіонів ангелів?
54 Але як має збутися Писання, де сказано, що так статися мусить?
55 Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти мене! Я щоденно в храмі сидів і навчав, і мене не взяли ви.
56 Це ж сталося все, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили його й повтікали...
57 А вони схопили Ісуса, і повели до першосвященика Каяфи, де зібралися книжники й старшини.
58 Петро ж здалека йшов услід за ним аж до двору першосвященика, і ввійшовши всередину, сів зі сторожою, щоб бачити кінець.
59 А старші священики та весь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти йому,
60 і не знаходили, хоч свідків неправдивих багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє і сказали:
61 Він казав: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.
62 Тоді першосвященик устав і до нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать проти тебе?
63 Ісус же мовчав. І першосвященик сказав йому: Заприсягаю тебе живим Богом, щоб нам ти сказав, чи Христос ти, Син Божий?
64 Промовив до нього Ісус: Ти сказав це... І я кажу вам: Відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!
65 Тоді першосвященик роздер одяг свій та й сказав: Він зневажив Бога! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви щойно чули його слова, що зневажають Бога!
66 Як вам здається? Вони ж відповіли: Має померти!
67 Тоді стали плювати на обличчя йому, та бити по щоках його, інші ж киями били,
68 і казали: Відгадуй, Христе, хто вдарив тебе?...
69 А Петро сидів на подвір'ї. І підійшла до нього служниця одна та й сказала: І ти був з галілеянином Ісусом!
70 А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш...
71 А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала присутнім там людям: Оцей був з назарянином Ісусом!
72 І він знову відрікся та став присягати: Не знаю цього чоловіка!...
73 Трохи згодом хтось з присутніх сказав Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.
74 Тоді він став клястися та божитися: Не знаю цього чоловіка! І заспівав півень миті тієї...
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від мене. І вийшовши звідти, він гірко заплакав...
Вiд Матвiя 27
1 А коли настав ранок, усі старші священики й старшини народу зібрали нараду проти Ісуса, щоб йому заподіяти смерть.
2 І зв'язавши його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.
3 Тоді Юда, що видав його, як побачив, що його засудили, розкаявся, і повернув тридцять срібняків старшим священикам і старшинам,
4 та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відповіли: А нам що до того? Дивись собі сам...
5 І кинувши в храм срібняки, пішов та й повісився...
6 А старші священики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до скарбниці церковної, бо це заплата за кров.
7 А порадившись, купили на них поле гончарське, щоб мандрівників ховати,
8 чому й кличуть те поле полем крові аж до сьогодні.
9 Тоді справдилося те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, платню, в яку оцінили його сини Ізраїлеві,
10 і дали їх за поле гончарське, як Господь наказав був мені.
11 Ісус же став перед намісником. І намісник його запитав: Чи ти цар юдейський? Ісус же йому відповів: Ти кажеш.
12 Коли ж старші священики й старшини його звинувачували, він нічого на те не відповідав.
13 Тоді каже до нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на тебе свідчать?
14 А він ні на одне слово йому не відповів, так що намісник був дуже здивований.
15 Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони.
16 Був тоді в'язень відомий, що кликали Вараввою.
17 І як зібралися вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив, Варавву, чи Ісуса, що кличуть Христосом?
18 Бо він знав, що його через заздрощі видали.
19 Коли ж він сидів на суддівському місці, його жінка прислала сказати йому: Нічого не май з отим праведником, бо сьогодні уві сні я натерпілася через нього...
20 А старші священики й старшини підмовили народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.
21 Намісник тоді сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відповіли: Варавву.
22 Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що кличуть Христос? Усі закричали: Хай розп'ятий буде!...
23 А намісник запитав: Яке ж зло він зробив? Вони ж почали ще сильніше кричати: Хай розп'ятий буде!
24 І як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший розростається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові його! Самі ви побачите...
25 А весь народ кричав: На нас його кров і на наших дітях!...
26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, відшмагавши, він видав, щоб розп'ятий був.
27 Тоді то намісникові вояки привели Ісуса до преторію, зібравши на нього весь відділ.
28 І роздягнувши його, багряницю одягли на нього.
29 І сплівши з тернини вінка, поклали йому на голову, а тростину в правицю його. І навколішки падаючи перед ним, сміялися з нього й казали: Радій, царю юдейський!
30 І плюючи на нього, хапали тростину, та й по голові його били...
31 А коли назнущалися з нього, зняли з нього плаща і одягнули в одяг його. І повели його на розп'яття.
32 А виходячи, зустріли одного кірінеянина на ймення Симон, його змусили нести для нього хреста.
33 І прибувши на місце, що зветься Голгофа, себто Череповище,
34 дали йому пити вина, з гіркотою змішаного, та покуштувавши, він пити не став.
35 А розп'явши його, вони поділили одяг його, кинувши жереба.
36 І посідавши, стерегли його там.
37 І напис провини його помістили над його головою: Це Ісус, цар юдейський.
38 Тоді розп'ято з ним двох розбійників, одного праворуч, а іншого ліворуч.
39 А хто обіч проходив, лихословив його та головою своєю хитав,
40 і казав: Ти, що храм руйнуєш та за три дні будуєш, врятуй самого себе! Коли ти Божий Син, то зійди з хреста!
41 Так само ж і старші священики з книжниками та старшинами, глузуючи, казали:
42 Він інших рятував, а самого себе не може врятувати! Коли цар він Ізраїлів, хай зійде тепер з хреста, і ми повіримо йому!
43 Сподівався він на Бога, хай той його тепер визволить, якщо він до вподоби йому. Бо він казав: Я Син Божий...
44 Також глузували з нього й розбійники, що з ним були розп'яті.
45 А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталася по всій землі!
46 А близько дев'ятої години скрикнув Ісус гучно, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? себто: Боже мій, Боже мій, нащо мене ти покинув?...
47 Дехто з тих, що стояли там, це почули й казали, що він кличе Іллю.
48 А один з них побіг, взяв губку, і змочивши її оцтом, настромив на тростину й давав йому пити.
49 Інші казали: Чекай-но, побачимо, чи прийде Ілля визволяти його.
50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, і духа віддав...
51 І ось завіса у храмі роздерлася навпіл від верху аж додолу, і земля затряслася, і почали розпадатися скелі,
52 і відкрилися могили, і вставало багато тіл спочилих святих,
53 а з могил вийшовши, по його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьом з'явилися.
54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетрус побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!
55 Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і йому прислуговували.
56 Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова й Йосипа та мати синів Зеведеєвих.
57 А коли настав вечір, то прийшов чоловік багатий з Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.
58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат звелів тоді видати.
59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,
60 і поклав його в печеру нову свою, що був висік у скелі. До входу могильного привалив він великого каменя, та й відійшов.
61 Була там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи проти могили.
62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися старші священики та фарисеї,
63 і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що брехун отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях я воскресну.
64 Звели ж могилу стерегти аж до третього дня, щоб учні його не прийшли, та й не вкрали його, і не сказали народові: Він з мертвих воскрес! І буде остання брехня гірша за першу...
65 Відповів їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте.
66 І вони відійшли, і запечатавши каменя, біля могили сторожу поставили.
Вiд Матвiя 28
1 Як минула субота, на світанку першого дня в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити могилу.
2 І стався великий землетрус, бо зійшов з неба ангел Господній, і приступивши, відвалив від могили каменя, та й сів на ньому.
3 Його ж постать була, як та блискавка, а одяг його був білий, як сніг.
4 І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва.
5 А ангел промовив до жінок: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте.
6 Нема його тут, бо воскрес, як сказав.
