Біблія - Невідомий Автор
І промовив Господь: Ось я цього виска покладу посеред народу мого, Ізраїля, вже більше йому не пробачу!
9 І опустіють жертовні пагорби Ісакові, і поруйновані будуть святині Ізраїлеві, і я стану з мечем на оселю Єровоамову.
10 І послав Амація, священик Бет-Елу, до Єровоама, царя Ізраїлевого, кажучи: Амос змовляється на тебе серед оселі Ізраїлевої, не може земля вже терпіти всіх його слів!
11 Бо так каже Амос: Єровоам помре від меча, а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі!
12 І сказав Амація до Амоса: Провидцю, іди, втікай собі до Юдиного краю, і їж там хліб, і там пророкуй.
13 А в Бет-Елі вже більше не будеш пророкувати, бо він оселя царя та святиня царства.
14 І відповів Амос Амації: Я не пророк, і не син я пророків, я пастух та порав фіги дикі.
15 І взяв мене Господь від отари, і промовив до мене Господь: Іди, пророкуй моєму народові Ізраїлеві!
16 А тепер послухай Господнього слова: Ти кажеш: Не будеш пророкувати на Ізраїля, і не будеш проповідувати на Ісакову оселю.
17 Тому так каже Господь: Твоя жінка в місті буде розпусна і сини твої та дочки твої попадають від меча, і земля твоя буде поділена мірничим шнуром, і ти помреш на нечистій землі, а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі!
Амос 8
1 Господь Бог вчинив, що я бачив таке: Ось кошик доспілих плодів.
2 І запитав він: Що бачиш, Амосе? А я відповів: Кошик доспілих плодів. І сказав до мене Господь: Доспів кінець моєму народові Ізраїлеві, уже більше йому не пробачу!
3 І того дня замість пісень буде стогін у храмі, — каже Господь Бог, — буде трупів багато, бо ворог на кожному місці накидає їх!
4 Послухайте це, ви, що тиснете бідного, і що прагнете винищити всіх убогих з землі,
5 кажучи: Коли то мине новомісяччя, щоб нам збіжжя продати? І субота, щоб нам відчинити комори з зерном? Щоб зменшити ефу, і щоб шекля побільшити, і щоб обважувати,
6 щоб купувати за срібло нужденних, а вбогого за взуття, і продавати висівки?
7 Господь присягнув славою Якова: Не забуду ніколи усіх їхніх вчинків!
8 Чи не затрясеться від цього земля, і всі мешканці її не впадуть у жалобу? Вся вона захвилюється, мов той Ніл, і скаламутиться та осяде знов, немов річка Єгипту.
9 І станеться в день той, — каже Господь Бог, — вчиню захід сонця опівдні, і на землі серед світлого дня настане темрява.
10 І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні в голосіння, і на всі стегна спроваджу верету, а на всяку голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові, кінець же отого, немов гіркий день!
11 Ось дні настають, — промовляє Господь Бог, — і голод пошлю я на землю, не голод на хліб, і не спрагу на воду, а спрагу почути Господні слова!
12 І будуть ходити від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа, та не знайдуть його!
13 Того дня будуть мліти від спраги вродливі дівчата та хлопці,
14 що клянуться гріхом самарійським та кажуть: Як живий твій Бог, Дане, і як жива дорога до Беер-Шеви! Та вони всі попадають, і більше не встануть...
Амос 9
1 Я бачив Господа, що стояв над жертовником, і він сказав: Удар но по маковиці цих воріт, щоб затряслися пороги, я потрощу їм голови, а їхню решту поб'ю я мечем. Ніхто не втече з них і ніхто не врятується!
2 Якщо б закопалися вони до шеолу, то й звідти рука моя їх дістане, і якщо б піднялися на небо, то й звідти їх скину!
3 А якщо б поховалися вони на верховині Кармелу, там знайду й заберу їх, а якщо на дні моря вони поховаються від очей моїх, то й там я гадюці звелю, і вона покусає їх!
4 А якщо їх вороги поженуть у полон, то й там накажу я мечеві і він їх поб'є, і на них я зверну своє око на лихе, а не на добре.
5 Бо коли Господь Бог Саваот доторкнеться землі, то розтане вона, і в жалобу впадуть всі мешканці її. І вся вона скаламутиться, немов той Ніл, і мов річка Єгипту осядеться.
6 Він будує на небі палаци свої, а свій небосхил заклав над землею, воду морську він кличе, і виливає її на поверхню землі, Господь йому ім'я!
7 Хіба ж ви, Ізраїлеві сини, мені не такі, як сини Етіопії? — каже Господь. Хіба ж не Ізраїля вивів я з Єгипту, а филистимлян з Кафтору чи Арама з Кіру?
8 Ось очі Господа Бога на грішне це царство, і з поверхні землі його винищу, та винищуючи, не знищу оселі Якова, — каже Господь.
9 Бо ось я звелів, і серед народів усіх пересію оселю Ізраїля, як пересівається решетом зерно, і жодна зернина не випаде на землю!
10 Впадуть усі грішні народу мого від меча, що кажуть: Не досягне до нас і не зустріне оце нас нещастя!
11 Того дня я підведу розвалену Давидову халупу, поправлю в ній проломи, і відновлю руїни її, і відбудую її, як за днів стародавніх,
12 щоб решту Едому посіли вони, і всі ті народи, що в них кликалося моє ім'я, — каже Господь, який робить оце.
13 Ось дні настають, — промовляє Господь, — і орач із женцем зустрінуться, а чавильник винограду з сіячем, і гори закрапають виноградним соком, а всі узгір'я добром потечуть.
14 І долю народу свого, Ізраїля, я поверну, і вони відбудують міста спустошені, і осядуть у них, і засадять вони виноградники, і питимуть з них вино, і порозводять садки, і будуть їсти їхні плоди.
15 І я посаджу їх на їхній землі, і не будуть їх більше виривати з їхньої землі, яку я їм дав, — каже Господь, Бог твій!
ОВДІЙОвдій 1
1 Видіння Овдія. Так сказав Господь Бог на Едом: Почули ми звістку від Господа, і посланий був між народів вісник, щоб сказати: Вставайте, піднімайтеся на війну проти нього!
2 Оце я малим зробив тебе між народами і ти надто зневажений.
3 Тебе гордість серця твого обдурила, тебе, що перебуваєш по рощілинах високих скель і кажеш у серці своєму: Хто скине на землю мене?
4 Якби ти піднявся, немов той орел, і якби ти кубло своє зробив поміж зорями, то й звідти я скину тебе, — каже Господь!
5 Якби до тебе злодії прийшли, чи нічні грабіжники, то як би вони тебе розорили! Чи ж вони не б вкрали лиш те, що бажали? І якби до тебе прийшли збирачі винограду, чи ж вони б не лишили бодай кілька грон?
6 Як старанно Ісав обшуканий, коли скарби його приховані були викриті!
7 Аж до кордону прогнали тебе, обдурять тебе твої всі союзники, переможуть тебе твої приятелі! Ті, що хліб твій їдять, пастку поставлять на тебе, нема в тому розуму!
8 Чи ж не станеться це того дня, — каже Господь, — і винищу я мудреців з Едому, а розум з гори Ісавової?
9 І настрашене буде лицарство твоє, о Темане, щоб був убитий кожен з Ісава.
10 Через насилля на Якова на брата твого сором покриє тебе, і ти витятий будеш навіки.
11 Того дня, коли став ти навпроти, того дня, як чужинці полонили були його військо, і коли в його брами ввійшли, і жереба кидали про Єрусалим, то й ти був, як один з них!
12 І тому не дивися на день свого брата, на день лиха його, і не тішся з Юдиних синів у день їхнього знищення, і не розкривай своїх вуст у день утиску.
13 І не входь до брами народу мого у день лиха його, і не приглядайся до зла його в день нещастя його, і не простягай своєї руки до багатства його цього дня!
14 І на роздоріжжі не стій, щоб вбивати його втікачів, і в день утиску не видавай його залишків!
15 Бо близький день Господній над усіма народами, як зробив ти, то так і тобі буде зроблено. Повернуться на твою голову вчинки твої!
16 Бо як ви пили на святій моїй горі, так народи всі завжди питимуть! І будуть пити вони, і будуть хлептати, і стануть вони, немов їх не було.
17 А на Сіоні буде порятунок, і буде святим він, і спадок свій уже посяде дім Яковів.
18 І оселя Якова стане вогнем, і оселя Йосипа стане полум'ям, а оселя Ісава — соломою, вони спалять його і пожеруть, і не залишиться нікого з роду Ісава, бо Господь це сказав.
19 І посядуть південні Ісавову гору, а мешканці долин филистимлян, і посядуть Єфремове поле та поле самарійське, а Веніямин — Ґілеад.
20 А полонені з Ізраїлевих синів заволодіють тим, що хананейське, аж до Цорфату, а єрусалимські вигнанці, що в Сефараді, посядуть міста південні.
21 І рятівники прийдуть на гору Сіон, щоб гору Ісава судити, і царство Господнє настане!
ЙОНАЙона 1
1 І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке:
2 Іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед обличчя моє.
3 І встав Йона, щоб утекти до Таршішу від Господнього обличчя. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав плату його, і ввійшов у нього, щоб відпливти на ньому до Таршішу від Господнього обличчя.
4 А Господь нагнав сильний вітер на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що розіб'є вона корабель.
5 І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити його. А Йона зійшов до дна корабля, ліг і заснув.
6 І підійшов до нього капітан корабля, та й сказав йому: Чого ти спиш? Вставай, звернися до Бога свого, може згадає цей Бог про нас, і ми не загинемо.
7 І сказали вони один до одного: Давайте киньмо жеребки, та й дізнаємося, через кого нам це лихо. І кинули вони жеребки, і впав жеребок на Йону.
8 І сказали до нього: Скажи ж, через що нам це лихо? Чим ти займається, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу?
9 І сказав він до них: Я єврей, і боюся я Господа, небесного Бога, що створив море та сушу.
10 І дізнавшись від нього, що він втікає від Господнього обличчя, налякалися дуже ті люди.
11 І вони сказали до нього: Що ми зробимо тобі, щоб втихомирилося море, щоб не втопило нас? Бо море бушувало все більше.
12 І сказав він до них: Візьміть мене, і киньте до моря, і втихомириться море перед вами, бо я знаю, що через мене ця велика буря.
13 І налягли ці люди на весла, щоб дістатися берега, та не могли, бо море бушувало все більше проти них.
14 І вони кликали до Господа: О Господе, хай же не загинемо ми за душу цієї людини, і не давай на нас невинної крові, бо робиш ти Господе, як бажаєш!
15 І підняли вони Йону, і кинули його в море, і втихомирився шторм.
16 І ще більше налякалися ці люди Господа, і приносили Господові жертви, і складали обітниці.
Йона 2
1 І звелів Господь великій рибі, щоб вона проковтнула Йону. І був Йона в середині цієї риби три дні та три ночі.
2 І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби,
3 та й казав: Я кликав з нещастя свого до Господа, і відповідь дав він мені, з нутра шеолу кричав я, і почув ти мій голос!
4 І ти кинув мене в глибочінь, у серце моря, і потоки оточили мене.
