Біблія - Невідомий Автор

Всі хвилі твої та буруни твої надо мною пройшли.

5 І сказав я: Я вигнаний від очей твоїх, проте ще побачу я храм твій святий.

6 Вода аж по душу мені дістає, безодня мене оточила, водорості на моїй голові!

7 Я зійшов аж до споду гори, а земля засуви закрила за мною навіки! Та піднімеш з ями життя моє, Господе, Боже ти мій!

8 Як у мені омлівала душа моя, Господа я згадав, і молитва моя ця до тебе долинула, до храму святого твого!

9 Ті, що тримаються марних божків, свого Милосердного кидають.

10 А я голосною подякою принесу тобі жертву, про що присягав я, те виконаю. Порятунок у Господа!

11 І Господь звелів рибі, і вона викинула Йону на берег.

Йона 3

1 І було Господнє слово до Йони вдруге таке:

2 Іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що я наказав був тобі!

3 І Йона пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто дуже велике, на три дні ходи.

4 І ходив Йона містом, на один день ходи, і проповідував промовляючи: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!

5 І ніневіяни повірили в Бога, і оголосили піст, і одягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого.

6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він підвівся з трону свого, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі.

7 І він звелів оголосити в Ніневії наказ царя та його вельмож, промовляючи: Хай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, хай вони не пасуться, і хай не п'ють води!

8 І хай покриваються веретами людина й та худоба, і хай кличуть до Бога, і хай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках.

9 Хто знає, може Бог обернеться і змилується, і відвернеться з запалу гніву свого, і ми не загинемо!

10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули від своєї лихої дороги, і пошкодував Бог щодо того лиха, про яке казав, що їм зробить, і не зробив.

Йона 4

1 І було це для Йони прикрістю великою, і він засмутився.

2 І молився він до Господа та й казав: О Господе, чи ж не це було моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що ти Бог милостивий, милосердий і довготерпеливий, і ти пошкодуєш за лихо, що жадав зробити.

3 А тепер, Господе, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть, ніж таке життя!

4 А Господь сказав: Чи слушно ти гнівається?

5 І вийшов Йона з міста, і сів на схід від міста, і поставив собі там куреня, і сів під ним у тіні, щоб бачити, що буде в місті.

6 І виростив Бог рицинового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, і щоб втішити його. І радів Йона від цього рицинового куща великою радістю.

7 А при сході зірниці другого дня звелів Бог черв'якові, і він підточив рицинового куща, і той усох.

8 І сталося, як сонце зійшло, то нагнав Бог східний гарячий вітер, і припекло сонце в голову Йоні, і він зомлів. І було в нього бажання померти, і він сказав: Краще мені смерть, ніж таке життя!

9 І промовив Бог до Йони: Чи слушно розгнівався ти за рициновий кущ? А той відповів: До смерті розлютився я!

10 І сказав Господь: Тобі шкода рицинового куща, над яким не працював, і не плекав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч загинув.

11 А я не пошкодував би Ніневію, це велике місто, що в ньому більше ста двадцяти тисяч люду, які не відрізняють праву руку від лівої, та численну худобу?

МИХЕЙМихей 1

1 Слово Господнє, що було до Михея з Морешету за днів Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів, яке він бачив на Самарію та Єрусалим.

2 Почуйте це, всі народи, послухай, ти земле та все, що на ній! і хай буде за свідка на вас Господь Бог, Господь з храму святого свого!

3 Бо Господь ось виходить з місця свого, і він сходить та ступає по висотах землі.

4 І розтоплюються гори під ним, і тануть долини, мов віск від вогню, мов ті води, що ллються з узбіччя.

5 Усе це за провини Якова, за гріхи оселі Ізраїля. Хто провина Якова, чи ж не Самарія? А хто гріх оселі Юдиної, чи ж не Єрусалим?

6 І зроблю Самарію руїною в полі, місцем для виноградників, і повикидаю в долину каміння її, і відкрию основи її.

7 І потовчені будуть усі її ідоли, всі ж дарунки її за розпусту будуть попалені у вогні, і всіх бовванів її я віддам на знищення. Бо зібрала вона від платні за розпусту, і на платню за розпусту це повернеться.

8 Над оцим голоситиму я та ридатиму, ходитиму босий і голий, плакати буду, немов ті шакали, і буду тужити, як страуси!

9 Бо рани її незагойні, бо це аж до Юди прийшло, воно досягло аж до брами народу мого, аж до Єрусалиму.

10 Цього не оголошуйте в Ґаті, і плакати не плачте, качайтеся в поросі в Бет-Леафрі.

11 Іди мешканко Шафіру, гола й осоромлена, вже бо не вийде мешканка Цаанану, голосіння Бет-Гаецелу не дасть вам зупинитися в ньому.

12 Бо мешканка Мароту чекала добра, та до єрусалимської брами зійшло оце лихо від Господа.

13 Запряжи баскі коні до воза, мешканко Лахішу! Ти початок гріха для доньки Сіону, бо знайшлися серед тебе провини Ізраїлеві,

14 тому то даси розлучні листи на Морешет-Ґат. Оселі Ахзіва були оманою для Ізраїлевих царів.

15 Приведу тобі ще спадкоємця я, о мешканко Мареші, Аж по Адуллам прийде слава Ізраїля.

16 Зроби собі лисину та пострижися за синів своїх любих, пошир свою лисину, мов у орла, бо пішли на вигнання від тебе вони!

Михей 2

1 Лихо тим, що задумують кривду і на ложах своїх вчиняють лихе! На світанку виконують це, бо їхня рука має силу.

2 Якщо поля жадають, то беруть вони, а зажадають будинків, то заберуть. І вони обдурюють чоловіка та домашніх його і забирають спадок його.

3 Тому так промовляє Господь: Ось я задумав на цей рід лихе, що ший своїх з нього не визволите, і ходити не будете гордо, бо це час лихий.

4 Того дня проголосять на вас приповість, і співатимуть пісню жалобну, промовляючи: Сталося! До пня спустошені ми. Частку мого народу він віддає іншим народам! Наше поле поділене буде чужинцями,

5 тому в тебе не буде нікого, хто кидав би шнура мірничого, як жеребка на Господньому зібранні.

6 Не проповідуйте, та вони проповідують! Хай нам не проповідують, не досягне нас ганьба.

7 Оселя Якова промовляє: Хіба у Господа терпець урвався? Хіба такі його вчинки? Хіба добра не роблять слова його тому, хто ходить правдиво?

8 Ще вчора були ви народом моїм, тепер же стаєте за ворога, ви з одягом верхнім і сорочку стягуєте, як здобич з тих, хто ходить безпечно, що й гадки про війну не мають.

9 Жінок мого народу з їхніх осель виганяєте, ви відбираєте у дітей славу мою навіки.

10 Встаньте і йдіть геть, бо це не край спочинку. Через нечистоту, що вас руйнує болюче.

11 Коли б людина, ведена вітром і брехнею, набрехала, промовляючи: Буду тобі проповідувати про вино та про напій п'янкий, то була б вона любим пророком цьому народові.

12 Конче зберу тебе всього, о Якове, конче згромаджу залишок Ізраїлів, разом поставлю його, як отару в Боцрі, як ту череду на пасовиську, і буде чутно багатолюдний гомін його!

13 Перед ними піде той, хто зробить пролом, і вони продеруться через нього та пройдуть брамою й вийдуть з неї. І піде їхній цар перед ними, а Господь на чолі їх!

Михей 3

1 А я сказав: Послухайте ж, голови Якова та старші оселі Ізраїля, чи ж не вам знати право?

2 Добро ви ненавидите та любите лихе, ви шкіру здираєте з народу, а їхнє тіло з кісток їхніх.

3 Ви рештки народу мого їсте та стягаєте з них їхню шкіру, а їхні кістки ламаєте, і січете, немов до горняти, неначе м'ясо в казан.

4 Вони тоді кликати будуть до Господа, та він відповіді їм не дасть, і заховає обличчя своє того часу від них, коли будуть робити лихі свої вчинки.

5 Так промовляє Господь на пророків, що вводять народ мій в розпусту, що зубами своїми гризуть та кричать: Мир! А на того, хто їм не дає що до рота, на нього святую війну оголошують.

6 Тому буде вам ніч, щоб не стало видіння, і стемніє вам, щоб не чарувати. І над тими пророками сонце зайде, і над ними потемніє день.

7 І осоромлені будуть такі провидці, і будуть розчаровані чарівники, і всі вони свої вуста закриють, бо не буде їм Божої відповіді.

8 А я повний сили й Господнього духа, і правди й відваги, щоб повідомити Якову про переступ його, а Ізраїлеві про його гріх.

9 Почуйте ж це, голови оселі Якова та старші оселі Ізраїля, які нехтують справедливістю, а все рівне викривлюють,

10 вони кров'ю будують Сіон, а кривдою Єрусалим.

11 Його голови судять за хабар, і навчають за плату його ті священики, і за срібло ворожать пророки його, хоч на Господа вони опираються, кажучи: Хіба не Господь серед нас? Лихо не прийде на нас!

12 О так, через вас Сіон буде на поле зораний, а Єрусалим перетвориться на руїни, а гора храмова вкриється лісом...

Михей 4

1 Та буде наприкінці днів, гора оселі Господньої міцно поставлена буде вершиною гір, і піднесена буде вона понад узгір'я, і будуть народи до неї пливти.

2 І скажуть численні народи: Ходімо, і вийдімо на гору Господню та до оселі Якова, і він буде навчати доріг своїх нас, і ми будемо ходити стежками його. Бо вийде Закон із Сіону, а слово Господнє з Єрусалиму.

3 І він буде судити численні племена, і розсуджувати буде народи міцні та далекі. І вони перекують мечі свої на лемеші, а списи свої на серпи. Не підніме меча народ на народ, і більше не будуть навчатися воювати!

4 І буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґою, і не буде того, хто б страшив, бо вустами Господа Саваота це сказано.

5 Усі бо народи ходитимуть кожен ім'ям свого бога, а ми будемо ходити Ім'ям Господа, нашого Бога, на віки віків!

6 Того дня, — каже Господь, — зберу докупи кульгаве і розпорошене, і те, що на нього навів коли лихо.

7 І зроблю я залишок кульгавого та вигнанців потужним народом, і зацарює навіки над ними Господь на горі Сіон!

8 А ти, башто череди, пагорб доньки Сіону, повернеться до тебе попереднє панування, царювання для доньки Єрусалиму.

9 Тепер нащо здіймаєш ти крик? Чи в тебе нема царя? Чи ж загинув твій радник, що ти корчишся, мов породілля?

10 Вийся та корчся, о дочко Сіону, немов породілля, бо тепер вийдеш з міста та перебуватимеш у полі, і прийдеш аж до Вавілону. Та будеш ти там врятована, там Господь тебе викупить з рук твоїх ворогів!

11 А зараз зібралися на тебе численні народи, промовляючи: Хай він зневажений буде, і хай наше око побачить нещастя Сіону!

12 Та не знають вони Господніх думок, і не розуміють порад його, бо він їх зібрав, як до клуні снопи.

13 Ставай та молоти, дочко Сіону, бо я ріг твій залізом зроблю, а копита твої зроблю міддю, і ти розпорошиш численні народи та посвятиш для Господа несправедливий їхній зиск, а їхнє багатство Володарю всієї землі.

14 І опережися тепер, дочко валом! Облогу вчинили на нас, тростиною б'ють по щоці Ізраїлевого суддю...

Михей 5

1 А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, з тебе мені вийде той, що буде володарем в Ізраїлі, що віддавна постав він, від днів віковічних.

2 Тому він їх видасть до часу, аж поки ота не народить, що має народити, а решта братів його повернеться до Ізраїлевих синів.

3 І встане, і буде він пасти Господньою силою, величчю ймення Господа Бога свого.