Біблія - Невідомий Автор
А решту їх я дам під меча перед їхніми ворогами, — каже Господь...
10 Лихо мені, моя мати, що ти породила мене людиною сварливою та сутужною для всієї землі! Нікому я не позичав і ніхто мені не боргував, та всі проклинають мене...
11 І промовив Господь: Я справді підсилю на добре тебе, я справді вчиню, що проситиме ворог тебе за час лиха й утиску!
12 Чи можна зламати залізом, залізо з півночі й мідь?
13 Багатство твоє й твої скарби на здобич віддам, віддам не за гроші, а за гріхи твої всі, у всіх кордонах твоїх.
14 І вчиню, що ти будеш служити своїм ворогам у тому краї, якого не знаєш, бо мій гнів розпалився вогнем, і над вами палатиме він!
15 Ти, Господе, знаєш усе, згадай же мене і заступися за мене, і помстися над моїми переслідувачами! Ти загайний на гнів, не занапасти мене, знай, що сором носив я за тебе!
16 Як тільки слова твої надходили до мене, то я їх поїдав, і було слово твоє мені радістю та втіхою серця мого, бо кликалося ім'я твоє наді мною, о Господе, Боже Саваоте!
17 Не сидів я на зборах веселих та не радів, через руку твою я самотньо сидів, бо ти гнівом наповнив мене.
18 Чому біль мій став вічний, а рана моя незагойна? Чи справді ти станеш для мене непевним потоком, що води його висихають?
19 Тому так сказав Господь: Якщо ти навернешся, то поверну свою прихильність до тебе, і перед обличчям моїм станеш, а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як вуста мої. До тебе самі вони повернуться, а не ти до них!
20 І дам я тебе для цього народу за міцний мідний мур, і будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе, бо я буду з тобою, щоб захищати тебе, і щоб тебе рятувати, — каже Господь!
21 І врятую тебе з рук лихих, і з рук насильників тих тебе визволю!
Єремiя 16
1 І було слово Господнє до мене:
2 Не бери собі жінки і хай у тебе не буде ні синів, ні дочок у цій місцевосці.
3 Бо так промовляє Господь про синів і про дочок, що народжені тут, і про їхніх матерів та їхніх батьків, що дають їм життя на цій землі:
4 Від жахливих хвороб помруть вони, не будуть оплакувані, і не будуть поховані, гноєм стануть вони на поверхні землі... Від меча та від голоду згинуть вони, і стане їхній труп стервом птаству небесному й земній звірині...
5 Бо так промовляє Господь: Не заходь в оселю смутку і не ходи голосити, і не співчувай їм, бо від цього народу забрав я свій мир, — каже Господь, — ласку та милість.
6 І вимруть великі й малі в цій землі, не будуть поховані і голосити не будуть за ними, і не будуть робити нарізів, і не будуть робити собі лисини...
7 І не будуть ламати їм хліба в жалобі, щоб потішити їх над померлим, і не напоять їх келихом втіхи над батьком його й його матір'ю...
8 І до оселі бенкету не входь, щоб сидіти з ними та їсти й пити.
9 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось я зроблю, що зникне в цьому місці на ваших очах і в днях ваших голос радісний і голос веселий, голос молодого та голос молодої!
10 І буде, коли перекажеш народові цьому ці слова, то запитають тобе: За що Господь проголосив проти нас все велике це лихо? І яка вина наша, й який наш гріх, яким ми згрішили проти Господа, Бога нашого?
11 А ти скажеш до них: За те, що мене батьки ваші покинули, — каже Господь, — і пішли за іншими богами, і служили їм та вклонялися їм, а мене полишили й закон мій не виконували!
12 А ви робите гірше від ваших батьків, і кожен з вас ось іде за впертістю жорстокого серця свого, щоб мені не служити...
13 Тому викину вас з цього краю до краю, якого не знали ні ви, ні ваші батьки. І будете там богам іншим служити вдень та вночі, бо не дам я вам милості.
14 Тому наступають ось дні, — каже Господь, — і не будуть уже казати: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих з Єгипетського краю,
15 а тільки: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих з північного краю, і з усіх тих країв, куди був розпорошив їх... Та я їх поверну на їхню землю, яку я був дав батькам їхнім.
16 Оце я пошлю по численних рибалок, — каже Господь, — і виловлять їх, немов рибу, а потому пошлю по численних мисливців, і вони полюватимуть на них по всіх горах, і по всіх пагорбах, і по долинах.
17 Бо очі мої на всі їхні дороги. Вони не сховаються від мого обличчя, і не приховають провини свої від ока мого.
18 І найперше я їм надолужу подвійно за їхню провину й за гріх їхній, за те, що переповнили трупами гидот своїх край мій, і збезчестили спадок мій...
19 О Господе, сило моя та твердине моя і прихисток мій в день недолі! Прийдуть до тебе народи від кінців землі та й скажуть: Успадкували наші батьки лиш неправду й марноту, пожитку ж від них не було...
20 Чи зробить людина для себе богів, а вони не боги?
21 Тому ось я вчиню цього разу, що відчують вони мою руку та силу мою, і знатимуть, що ім'я моє — Господь!
Єремiя 17
1 Гріх Юдин написаний різцем залізним, алмазним вістрям він викарбуваний на таблиці їхнього серця, і на рогах жертовників їхніх.
2 На пам'ятку їхнім дітям про жертовники свої та Ашери при зеленому дереві, на високих пагорбах і про гору в полі.
3 Багатство твоє й твої скарби на здобич віддам, пагорби жертовні твої — за гріх по всіх кордонах твоїх.
4 І випустиш з рук свою спадщину, що я дав був тобі... І вчиню, що ти будеш служити своїм ворогам у краї, якого не знаєш, бо запалили вогнем ви гнів мій, і аж навіки палатиме він!
5 Так промовляє Господь: Проклята та людина, що сподівається на людину, і робить опорою своєю слабке тіло, а від Господа серце його відступає!
6 І вона буде, як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і пробуватиме в краї сухому в пустелі, у краї солоному та безлюдному...
7 Благословенна та людина, що покладається на Господа, що Господь — сподівання її!
8 І вона буде, як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння своє, і не боїться, як прийде спека, і його листя зелене, і в році посухи не буде журитися, і не перестане приносити плоду!
9 Людське серце найлукавіше над усе та невиліковне, хто може збагнути його?
10 Я Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки, щоб кожному дати згідно зі шляхом його, за плодом вчинків його.
11 Куріпка висиджує яйця, яких не принесла, це той, хто багатство набув неправдиво. Він втратить його в середині днів своїх, і стане дурним при своєму кінці...
12 Трон слави, високий від віку — місце нашої святині!
13 Сподівання Ізраїлеве, Господе, посоромлені будуть усі, хто тебе залишає! Ті, що тебе покидають, на піску будуть записані, бо вони покинули Господа, джерело живої води.
14 Зціли мене, Господе, і буду зцілений я, врятуй мене, і я буду врятований, бо ти слава моя!
15 Ось вони мені кажуть: Де слово Господнє? Хай воно прийде!
16 А я не ухилявся бути пастирем в тебе, не жадав дня лихого, ти це знаєш, що виходило з вуст моїх, те перед обличчям твоїм явне було.
17 Не будь ти для мене страхіттям, на день лихий ти прихисток мій!
18 Бодай осоромилися ті, хто мене переслідує, а я щоб не був осоромлений, хай будуть вони налякані, а я хай не буду, день лиха на них наведи та побий їх і ще раз побий!
19 Так сказав мені Господь: Іди, і станеш у брамі синів народу, що юдейські царі входять нею та нею виходять, та по всіх брамах Єрусалиму.
20 І скажеш до них: Послухайте слова Господнього, царі юдейські, вся Юдея і всі мешканці Єрусалиму, що входите брамами тими.
21 Так промовляє Господь: Стережіться за душі свої і не обтяжуйте себе тягарем за суботнього дня, і не носіть його брамами Єрусалиму.
22 І не носіть нічого з осель ваших суботнього дня, і не робіть нічого, і день суботній освятите, як я вашим батькам наказав був!
23 Та вони не послухали і вуха свого не схилили, стали впертими, щоб не слухати та не приймати науки.
24 І буде, якщо мене справді ви будете слухати, — каже Господь, — щоб нічого не носити брамами міста цього за суботнього дня, і щоб освятити день суботній, і щоб нічого не робити в цей день,
25 то ходитимуть брамами міста цього царі та князі, що будуть сидіти на троні Давидовому, що їздити будуть колісницями й кіньми, вони, їхні правителі, юдеї та мешканці Єрусалиму, і це місто стоятиме вічно!
26 І будуть приходити з Юдиних міст та з околиць Єрусалиму, і з краю Веніяминового, і з рівнини, і з гір, і з півдня, цілопалення й жертви приносити будуть, і жертву хлібну, і ладан, і будуть приносити жертву подяки до дому Господнього.
27 А якщо ви мене не послухаєте, щоб святити день суботній, і щоб нічого не носити, і щоб брамами Єрусалиму суботнього дня не ходити, то невгасимий вогонь підпалю в їхніх брамах, і він поїсть єрусалимські палати!
Єремiя 18
1 Оце слово, що було до Єремії від Господа:
2 Встань, і йди до помешкання гончара, і там почуєш слова мої.
3 І пішов я до помешкання гончара, і застав його за гончарним кругом.
4 І в руках гончара зіпсувалася посудина, яку він з глини робив. І він на свій смак зробив з неї іншу посудину.
5 І було мені слово Господнє:
6 Чи не міг би зробити і я вам, як гончар цей, оселе Ізраїлева? — каже Господь. — Ось як глина в руці гончара, так і ви в руці моїй, оселе Ізраїлева!
7 Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та знищити,
8 та коли цей народ, що про нього казав я, відвернеться від лиха свого, то я відверну те лихо, яке задумав заподіяти йому.
9 А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати й поставити,
10 та як він зробить лихе в моїх очах, щоб не слухати мого голосу, то пошкодую щодо того добра, яке мав зробити для нього.
11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму: Так промовляє Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую недобре на вас, поверніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і зробіть добрими дороги свої та свої вчинки!
12 Та вони відповіли: Шкода! Ми все ж будемо ходити за своїми думками, і кожен робитиме за впертістю серця свого.
13 Тому так промовляє Господь: Запитайте-но ви між народами, чи хто чув, як оце? Страшну річ вчинила та діва Ізраїлева!
14 Хіба зійде сніг з високої Ліванської скелі? Чи висохнуть гірські води холодні, Що течуть з чужих країв?
15 Бо про мене забув мій народ. Вони кадять марноті і через це вони спотикаються на шляху своєму, на давніх дорогах, щоб ходити стежками непевними,
16 щоб свій край зробити видовищем жахливим, посміховиськом вічним...
