Біблія - Невідомий Автор
Кожен, хто буде проходити ним, дивуватиметься та хитатиме головою своєю...
17 Мов вітер зі сходу, розвію я їх перед ворогом. Потилицю, а не обличчя я їм покажу в день їхнього лиха!
18 І сказали вони: Ходімо, обміркуймо свої наміри на Єремію, бо не згинув закон у священика, і порада в мудрого, і слово в пророка. Ходімо, і вразимо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова його!
19 Послухай мене, о мій Господе, і почуй голос моїх супротивників!
20 Хіба личить на добро злом відповідати? Бо яму копають вони для моєї душі... Згадай же, що перед обличчям твоїм я стояв, щоб добре про них промовляти, щоб гнів твій від них відвернути!
21 Тому їхніх синів віддай голодові і міццю меча викинь їх з краю, і бодай жінки їхні дітей втратили та вдовами стали, а їхні чоловіки хай помруть від мору, юнаки їхні хай будуть побиті мечем на війні!
22 Хай лунає крик з їхніх осель, бо орду ти зненацька спровадиш на них, бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки ставили...
23 А ти, Господе, знаєш їхній намір, щоб убити мене, не пробач їм провин, а гріха їхнього перед обличчям своїм не зітри, і хай перед тобою спіткнуться вони, зроби їм це в час гніву твого!
Єремiя 19
1 Господь сказав так: Іди, і купиш у гончара глиняного глечика, і візьми собі із старших народу та із священиків.
2 І вийдеш до долини Бен-Гінном, що при вході до Череп'яної брами, і будеш там виголошувати ті слова, що тобі я їх скажу.
3 І скажеш: Послухайте слова Господнього, царі Юди та мешканці Єрусалиму! Так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось я лихо наведу на це місце, так що всякому, хто почує про нього, задзвенить в його вухах!
4 Це за те, що вони залишили мене, і зробили чужим оце місце, і кадили у ньому для інших богів, що не знали їх ані вони, ні батьки їхні, ані юдейські царі, і кров'ю невинних наповнили місце це,
5 і пагорби побудували Ваалові, щоб палити дітей своїх на вогні цілопалення для Ваала, чого не казав я і не велів, і що на серце мені не приходило!
6 Тому наступають ось дні, — каже Господь, — що не буде вже кликатися місце це Тофет і долина Бен-Гінном, а тільки долина Вбивства.
7 І знищу на місці цьому задуми Юдині та Єрусалиму, і впадуть вони від меча перед їхніми ворогами та від руки тих, хто шукає їхньої душі, і дам трупи їхні на стерво для птаства небесного та для земної звірини...
8 І зроблю це місце в жахливе видовище, кожен, хто буде проходити ним, з подивом присвисне, побачивши всі його біди...
9 І зроблю, що вони будуть їсти тіла синів своїх і тіла дочок своїх, і тіла один одного їсти вони будуть в облозі та в утиску, яким будуть тиснути їх вороги їхні та ті, хто буде шукати їхню душу...
10 І розіб'єш глечика на очах тих людей, що ходять з тобою,
11 та й скажеш до них: Так промовляє Господь Саваот: Отак розіб'ю я народ цей та місто це, як розбивається посуд глиняний, що вже не відновиш його, і будуть ховати у Тофеті через брак місця для поховань...
12 Так зроблю цьому місцю, — каже Господь, — та мешканцям його, щоб зробити це місто, як Тофет...
13 І стануть оселі Єрусалиму та оселі царів Юди, як місце те Тофет, нечисті всі ті оселі, що кадили на їхніх дахах усім небесним світилам, та лили жертви литі для інших богів!
14 І прийшов Єремія з Тофету, куди посилав його Господь пророкувати, і став на подвір'ї Господньої оселі, і сказав до всього народу:
15 Так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось спроваджу на це місто і на всі інші міста усе те лихо, про яке я попереджав був, бо зробили вони свою шию твердою, щоб не слухати моїх слів!
Єремiя 20
1 І почув священик Пашхур, Іммерів син, що був старшим наглядачем Господньої оселі, Єремію, що пророкував ці слова.
2 І Пашхур побив пророка Єремію, і посадив його до в'язниці, що була в горішній брамі Веніяминовій, що в Господньому храмі...
3 А наступного дня вивів Пашхур Єремію з в'язниці і той промовив до нього: Не Пашхур Господь дав ім'я тобі, а Магор-Міссавів.
4 Бо так промовляє Господь: Ось я зроблю тебе жахом для тебе самого та для всіх твоїх приятелів, і вони попадають від меча ворогів своїх, а очі твої будуть бачити це. А всього Юду віддам у руку царя вавілонського, і він пожене їх до Вавілону, і поб'є їх мечем.
5 І дам все багатство цього міста та весь його здобуток, і всі коштовності його, і всі скарби юдейських царів у руку їхніх ворогів, і вони пограбують їх, і поведуть їх до Вавілону...
6 А ти, Пашхуре, та всі мешканці оселі твоєї підете до полону. І прийдеш ти до Вавілону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої приятелі, яким ти неправдиво пророкував.
7 Обдурив мене, Господе, і був я обдуреним, ти взяв міццю своєю мене й переміг! Я став посміховиськом і щодня всі глузують з мене...
8 Бо тільки я зачну промовляти, то мушу кричати: Насилля! Грабунок! І через це стало слово Господнє мені щодня за ганьбу та наругу...
9 І я був сказав: Не буду його згадувати, і не буду вже і'ям його промовляти! І стало це в серці моєму, як вогонь той палючий, обпікаючи все нутро моє, і я змучився тримати його в собі і більше не можу терпіти!
10 Я чув звідусіль численні обмови на мене: Давайте донесемо на нього! Кожна людина, яка в мирі зі мною, чатує падіння мого та каже: Може підступом здолаємо його і помстимося!
11 Та зі мною Господь, немов мужній лицар, тому переслідувачі мої спіткнуться та не переможуть! Будуть дуже вони посоромлені, бо не пощастить їм, вічний сором їм буде, який не забудеться!
12 А Господь Саваот випробовує праведного, бачить нирки та серце. Хай над ними побачу я помсту твою, бо тобі я відкрив свою справу судову!
13 Співайте пісні Господові, усі хваліть Господа, бо рятує він душу вбогого від руки супостата!
14 Проклятий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благословенний не буде!
15 Проклята та людина, яка сповістила мого батька, промовляючи: Народився тобі хлопчик. — І тим справді потішив його!
16 І бодай сталося їй, немов тим містам, що Господь зруйнував і не пошкодував їх, і хай чує вона тривожні крики вранці і гомін війни пополудні,
17 за те, що в утробі мене не забив, і тоді була б стала мені моя мати за могилу мою, а утроба її вагітною навіки була б!...
18 Чого то з утроби я вийшов, щоб бачити клопіт та скорботу, і чого закінчую в соромі дні мої?...
Єремiя 21
1 Слово, що було до Єремії від Господа, коли цар Седекія послав був до нього Пашхура, сина Малкійїного, та священика Цефанію, сина Маасеїного, сказати:
2 Звернися, за нас до Господа, бо Навуходоносор, цар вавілонський, воює проти нас. Може Господь зробить нам одне з чудес його і той відійде від нас!
3 І сказав Єремія до них: Так скажіть до Седекії:
4 Так промовляє Господь, Бог Ізраїлів: Ось я на вас поверну мечі, що в вашій руці, що ви воюєте ними поза муром з вавілонським царем та з халдеями, які облягають вас, і зберу їх до середини цього міста.
5 І буду я воювати з вами сильною витягнутою рукою, в гніві і в люті, і з великим завзяттям!
6 І вражу мешканців цього міста, і людину, і худобу, від великої моровиці вимруть вони!
7 А потому — каже Господь — я віддам Седекію, Юдиного царя, і його рабів, і народ, і врятованих у цьому місті від моровиці, від меча та від голоду в руку Навуходоносора, царя вавілонського, та в руку ворогів їхніх, що шукають їхньої душі, і він вдарить їх вістрям меча, не змилується над ними й не змилосердиться, і не матиме жалю!
8 А цьому народові скажеш: Так промовляє Господь: Ось я даю перед вами дорогу життя й дорогу смерті.
9 Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, і від голоду та моровиці. А той, хто перейде до халдеїв, що вас облягають, буде жити, і стане йому душа його за здобич.
10 Бо я повернув обличчя своє на це місто на лихо, а не на добро, — каже Господь, — воно буде дане в руку царя вавілонського, а він спалить його вогнем!...
11 А оселі царя Юди скажи так: Послухайте слова Господнього:
12 Оселе Давидова, отак промовляє Господь: Вже вранці виносьте судовий вирок і рятуйте пограбованого від руки грабіжника, щоб не вийшла мою лють, немов той вогонь, і щоб вона не запалала за лихі ваші вчинки, і не буде кому погасити!
13 Ось я проти тебе, мешканко долини, о скеле рівнини, — каже Господь, — на вас, що промовляєте: Хто прийде на нас і хто ввійде в помешкання наші?
14 Бо я покараю вас згідно з ваших вчинків, — каже Господь, — і вогонь запалю в його лісі, і він пожере всі довкілля його!
Єремiя 22
1 Так промовляє Господь: Зійди в оселю Юдиного царя, і скажеш там оце слово:
2 Послухай Господнього слова, о царю юдейський, що сидиш на Давидовому троні, ти й раби твої та народ твій, що входите в брами оці.
3 Так промовляє Господь: Судіть справедливо, рятуйте пограбованого від руки гнобителя, чужинця, сироту та вдову не утискайте і не принижуйте, і крові невинної не проливайте на місці цьому!
4 Бо коли оце слово насправді ви виконаєте, то ходитимуть брамами оселі цієї царі, що будуть сидіти на троні Давидовому, що їздити будуть колісницями й кіньми, він і раб його та народ його.
5 А якщо не послухаєте оцих слів, то клянуся собою — каже Господь, — руїною стане оселя ця!
6 Бо так промовляє Господь про оселю царя Юди: Ти для мене Гілеад, вершина Лівану, та поправді кажу я, тебе перетворю на пустелю, на міста безлюдні!
7 І приготую на тебе вбивць озброєних, і вони твої кедри добірні зітнуть і вкинуть їх у вогонь!
8 І люди численні ходитимуть містом цим і будуть запитувати один до одного: Защо Господь зробив так цьому місту великому?
9 І скажуть: За те, що вони покинули заповіт Господа, Бога свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм.
10 Не плачте за померлим, і не шкодуйте за ним, але плакати плачте за тим, хто йде в полон, бо вже не повернеться, і не побачить землі, де він народився...
11 Бо так промовляє Господь до Шаллума, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосії, свого батька, що пішов з місця цього: Він сюди вже не повернеться!
12 Бо помре він у місці, куди його полонили, краю ж цього не побачить уже...
13 Лихо тому, хто несправедливістю свій будинок будує, а верхні кімнати — безправ'ям, хто використовує працю ближнього, а платні йому не дає,
14 що каже: Збудую собі будинок великий, і верхні кімнати широкі! І вікна собі повирубую, і обкладу кедриною, і пофарбую червоною фарбою.
15 Чи ти зацарюєш тому, що в кедрах ти мешкаєш? Чи ж твій батько не їв та не пив, коли справедливо судив він, і тоді було добре йому.
16 Тоді добре було, бо він розглядав справу нужденного й бідного! Чи не тому він так робив, що знав мене? — каже Господь.
17 Хіба твої очі не звернуті, а серце твоє не налаштоване тільки на користь свою, і щоб проливати кров невинну, і щоб пригнічувати та насилля вчиняти?...
18 Тому так промовляє Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: О мій брате! О сестро моя! Не будуть за ним голосити: О пане й величносте його!
19 Поховають його, немов того віслюка, волочачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму...
20 Зійди на Ліван і кричи, і в Башані свій голос подай, і кричи з Аваріму, бо понищені всі твої друзі...
21 Казав я тобі в час блага твого, але ти відповіла: Не слухатиму! Це дорога твоя від юнацтва твого, бо не слухала ти мого голосу...
22 Усіх твоїх пастирів буря розкидає, а коханці твої підуть до полону, справді, тоді осоромлена та принижена будеш за всі свої вчинки лихі!...
23 О ти, що сидиш на Лівані, що кублишся в кедрах, як ти будеш стогнати, як пологові болі на тебе спадуть!
24 Як живий я, — каже Господь, — коли б був Конія, син Єгоякимів, цар Юдин, каблучкою на правиці моїй, то я й звідти тебе зірву!
25 І дам я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоносора, царя вавілонського, і в руку халдеїв...
26 І кину тебе й твою матір, яка народила тебе, до іншого краю, де ви не народилися, і там ви помрете!
27 А до краю, куди вони прагнуть душею своєю повернутися, туди не повернуться!
28 Чи цей, Конія, це глиняний посуд, щербатий та зневажений? Хіба він домашнє начиння те непотрібне? Чом відкинуті він та нащадки його, та й спроваджені в землю, якої не знають?
29 О краю, мій краю, послухай Господнього слова:
30 Так промовляє Господь: Запишіть людину цю, як бездітного, якому не буде щастити у днях його, бо нікому з нащадків його вже не доведеться сидіти на троні Давидовому та панувати в Юді!
Єремiя 23
1 Лихо пастирям тим, що розгублюють та розганяють отару мого пасовиська, каже Господь!
2 Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, про пастирів тих, що пасуть мій народ: Ви за отарою моєю не наглядали, розпорошили їх і розігнали.
