Біблія - Невідомий Автор
Не бійся їх, щоб я не нагнав жаху на тебе перед ними!
18 Бо я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідними мурами проти всієї цієї землі, проти царів Юди, проти його князів, проти його священиків та проти народу цієї землі.
19 І будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе, бо я з тобою, — каже Господь, — щоб тебе захищати!
Єремiя 2
1 І було мені слово Господнє:
2 Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, промовляючи: Так каже Господь: Я згадав тобі ласку юнацтва твого, ту любов, коли ти наречена була та за мною ходила в пустелі, в землі незасіяній.
3 Ізраїль, то святість для Господа, початок врожаю його. Всі, що їли його, завинили, лихо прийде на них, — каже Господь.
4 Послухайте слова Господнього, оселе Якова та всі роди оселі Ізраїля!
5 Так промовляє Господь: Яку кривду знайшли батьки ваші в мені, що вони віддалилися від мене й пішли за марнотою, і самі стали марнотою?
6 І не запитали вони: де Господь, що нас вивів з Єгипетського краю, що провадив він нас по пустелі, по рівнинах та пагорбах , по краю сухому та темному, по краю, що в ньому ніхто не ходив, і де не жила людина?
7 І впровадив я вас до родючого краю, щоб споживати плоди його та добро. І ви прибули й опоганили землю мою, і зробили гидотою спадщину мою...
8 Священики не розповідали: Де Господь? А ті, хто тримають закон, не знали мене, пастирі відпали від мене, а пророки Ваалом пророкували та за тими пішли, хто вам не допоможе...
9 Тому судитися буду ще з вами, — каже Господь, — і з синами синів ваших буду судитися!
10 Перейдіть острови хіттеян, і побачте, і до Кедару пошліть, та пригляньтеся добре й побачте, чи було там таке, як оце?
11 Чи змінив хоч який народ богів, хоч не боги й вони? А народ мій змінив свою славу на те, що не приносить користі!...
12 Здивуйтеся цим, небеса, і затремтіть, і злякайтеся над міру, — каже Господь!
13 Бо дві речі лихі мій народ зробив: покинули мене, джерело живої води, щоб собі викопати водозбори, водозбори діряві, що води не тримають.
14 Чи Ізраїль мій раб? Чи він теж кріпак, народжений в оселі? Чому ж здобиччю він став?
15 На нього ревуть левчуки, видають голос свій, і його край обернули в пустелю, спалили міста його, так що обезлюдніли вони...
16 Також сини Мемфісу й Тахпенесу на черепі паслися в тебе.
17 Чи ж не тому це тобі сталося, що покинув ти Господа, Бога свого, що провадив тебе по дорозі?
18 І тепер, що тобі до дороги в Єгипет? Щоб пити воду з Шіхору? І що тобі до дороги в Ашшур? Щоб пити воду з Ріки?
19 Хай карає тебе твоє зло, і зрада твоя хай буде докором тобі, і знай, що лихе та гірке це, що кинув ти Господа, Бога свого, і страху мого над тобою нема, — каже Господь, Бог Саваот.
20 Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону, ярмо своє, порвала свої віжки й сказала: Не буду служити! Бо на кожному пагорбі високому, і під кожним зеленим деревом ти клалася повією...
21 А я ж посадив був тебе виноградом добірним, весь він насіння правдиве! І як ти стала мені чужою здичавілою лозою?
22 Тому хоч би ти й помилася лугом і мила багато собі зажила б, проте плямою буде вина твоя перед обличчям моїм, — каже Господь Бог!
23 Як же ти зможеш сказати: Я не опоганилася, за Ваалами я не ходила? Подивися на дорогу свою в долині, чого ти наробила, пустотлива верблюдко, що блукаєш дорогами своїми!
24 Ти як дика віслючка, яка до пустелі звикла, що вітер вдихає в жаданні своєї душі, хто заверне її в час її хтивості? Усі, хто шукають її, не змучаться, знайдуть у місяці її!
25 Стримуй ногу свою, щоб не бути їй босою, і від прагнення горло своє. А ти кажеш: Не сподівайся, бо я покохала чужинців і за ними піду...
26 Як для злодія сором, коли буде зловлений, так себе осоромила оселя Ізраїлева, вони та царі їхні, їхні князі, їхні священики та їхні пророки,
27 що кажуть до дерева: Ти батько мій, а до каменя: Ти мене породив. Бо до мене вони повернулися потилицею, а не обличчям, а за час свого лиха кажуть: Встань та врятуй нас!
28 А де ж твої боги, яких наробив ти собі? Хай встануть вони, якщо можуть врятувати тебе в час твого лиха, бо ж у тебе богів, скільки міст твоїх, Юдо!
29 Чого вам зі мною змагатися? Усі ви відпали від мене, — каже Господь.
30 Надармо я бив синів ваших, науки вони не взяли, а ваших пророків ваш меч поїв, неначе злий лев!
31 О ви, покоління, почуйте це слово Господнє: Чи пустелею був для Ізраїля я? Чи може землею великої темряви? Чому ж каже народ мій: Ми вільно буяємо, вже не прийдемо до тебе?
32 Чи панна забуде оздобу свою, наречена про стрічки свої? А народ мій про мене забув незчисленні вже дні!
33 Як ти вправно дорогу свою повела, щоб шукати кохання! Тому дороги свої призвичаїла ти до зла,
34 і навіть на полах одягу твого знаходиться кров душ убогих невинних, яких не зловила ти на гарячому,
35 ти кажеш: Невинна я, його гнів відвернувся від мене направду... Ось я буду змагатися з тобою за те, що ти кажеш: Я не грішила!
36 Як легковажно ти змінюєш дорогу свою. Ти осоромилася перед Єгиптом, як осоромилася перед Асірією!
37 І звідти ти вийдеш, заламуючи свої руки на своїй голові, бо відкинув Господь тих, на кого ти сподівалася, і не будеш ти мати в них успіху...
Єремiя 3
1 І було мені слово Господнє: Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, чи зможе вона знову бути йому за жінку? Чи ж не стане зовсім збезчещеною ця земля? Ти ж перелюб вчиняла з коханцями багатьма, і тобі повертатися до мене? — каже Господь.
2 Зведи свої очі на гори порожні й подивися, де перелюбу ти не вчинила? Ти для них по дорогах сиділа, немов той араб на пустелі, і збезчестився край твоєю розпустою та лихом твоїм!
3 І дощі були стримувані, і не було дощу пізнього, проте мала ти чоло повії, і втратила сором...
4 Чи ж кликати віднині не будеш до мене: Батьку мій, ти юнацтва мого провідник!
5 Чи він пам'ятатиме вічно про гнів, чи назавжди його стерегтиме? Так ти промовляєш, і далі вчиняєш лихе...
6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: Чи ти бачив, що зробила невірна дочка Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу гору, і під кожне зелене дерево, і вчиняла перелюб там...
7 Я думав: Як зробить вона все оце, то до мене повернеться, та вона не повернулася. І бачила це сестра її зрадниця, Юдея.
8 І побачила Юдея, що за все те, що перелюб вчиняла невірна дочка Ізраїлева, відпустив я її, і дав їй листа про розлучення. Та зрадлива сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і розпусною стала й вона...
9 І сталося від розголосу про перелюб її, збезчестила вона землю, бо перелюб вчиняла з каменем та з деревом.
10 І також при всьому цьому не повернулася до мене зрадлива сестра її, дочка Юди, усім своїм серцем, а тільки вдавала, — каже Господь...
11 І промовив до мене Господь: Невірна дочка Ізраїлева всправедливила душу свою більш від зрадливої дочки Юди.
12 Піди, і проголосиш слова ці на північ та й скажеш: Повернися, відступна дочко Ізраїлева! — каже Господь. Не зверну я свого обличчя у гніві на вас, бо я милостивий, — каже Господь, — і не буду повік стерегти свого гніву.
13 Тільки визнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і мого голосу ви не почули, — каже Господь.
14 Поверніться, діти невірні, — каже Господь, — бо я вам господар, та візьму вас по одному з міста, а з роду по два, і вас поведу до Сіону!
15 І дам пастирів вам згідно з серцем своїм, і вони будуть пасти вас умінням та розумом.
16 І буде, коли ви розмножитеся та розплодитеся на землі за цих днів, — каже Господь, — не скажуть уже: Ковчег заповіту Господнього. І він вже не прийде на серце, і його пам'ятати не будуть, і більше не буде він зроблений...
17 Того часу назвуть Єрусалим: Господній престол, і до нього, до Єрусалиму, зібрані будуть народи усі заради ймення Господнього, і більше не підуть вони за впертістю серця лихого свого...
18 Тими днями оселя Юдина з оселею Ізраїля підуть і разом прибудуть з північного краю до краю, що вашим батькам на спадок я дав.
19 І я був подумав: Як поставлю тебе я посеред синів і дам тобі край пожаданий, найкращу спадщину народів? І я думав: Ви будете кликати мене: Мій Батьку, і не відвернетеся від мене.
20 Справді, як зраджує жінка свого чоловіка, так ви мене зрадили, оселе Ізраїлева! — каже Господь.
21 Чути голос на лисих горах, плач благальний синів Ізраїлевих, вони бо викривили дорогу свою, забули про Господа, Бога свого:
22 Поверніться, невірні сини, бунтівне ваше серце я вилікую! Ось прийшли ми до тебе, бо ти Господь, Бог наш!
23 Насправді, неправда ті пагорби та гомін по горах. Насправді, в Господі, Богові нашому, порятунок Ізраїлю!
24 А той сором пожер працю наших батьків від нашої молодості, їхню худобу дрібну й їхню худобу велику, синів їхніх та їхніх дочок.
25 Лежимо ми у соромі нашому, і нас покриває ця неслава, бо ми грішили проти Господа, Бога нашого, ми й батьки наші, від нашої молодості й до сьогодні, і не слухали голосу Господа, нашого Бога!...
Єремiя 4
1 Якщо ти, Ізраїлю, повернешся, — каже Господь, — до мене ти повернешся, і якщо ти відкинеш з-перед обличчя мого гидоти свої, то не будеш тинятися!
2 І якщо ти присягнеш "Як живий Господь" правдою й правом та справедливістю, то будуть ним благословлятися народи, і хвалитися ним будуть.
3 Бо так каже Господь Юді та Єрусалиму: Оріть собі на цілині і не сійте в тернину!
4 Обрізуйтеся Господові, усуньте з ваших сердець крайню плоть, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той вогонь, моя лють, і не запалала вона через лихі ваші вчинки, і не буде кому погасити!
5 Оповістіть у Юдеї та в Єрусалимі, промовляючи: Засурміть у сурму в краю! Кричіть гучним голосом та промовляйте: Зберіться та підемо до міст до твердинних!
6 Поставте прапор в напрямку Сіону, покваптеся, не зупиняйтеся, бо з півночі лихо приведу, і велике нещастя...
7 Лев виходить з своєї гущавини, і той, хто нищить народи, вирушає з місця свого, щоб твій край перетворити на руїну, і спустошені будуть міста твої, і стануть безлюдними!...
8 Отож, підпережіться веретами, плачте та голосіть, бо лють Господнього гніву від нас не відвернеться!
9 І в день той, — каже Господь, — згине розум царя і розум князів, і жахнуться священники, а пророки здивуються.
10 І скажуть: О Господе, Боже, справді обдурений дуже народ цей та Єрусалим, коли сказано: Буде вам мир, а меч шукає душі!...
11 Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: Ось вітер палючий з лисих гір на пустелі, на дорозі дочки мого люду, не на просіювання і не на очищення він!
12 Та вітер сильніший від цього прибуде мені, і над ними я винесу вирок...
13 Ось він прийде, як хмари, як буря його колісниці, від орлів швидші коні його.
