Біблія - Невідомий Автор
Не будуть вони зібрані, і не будуть поховані, і гноєм стануть вони на поверхні землі!
3 І смерть буде кращою від життя для решти, що залишаться від лихого цього роду, по всіх цих місцях, куди я їх вигнав, — каже Господь Саваот.
4 І скажеш до них: Так промовляє Господь: Хіба падають і не встають? Хіба хто збочить з дороги, то вже не повертається?
5 Чому так уперто збочує цей народ єрусалимський? Міцно вхопилися вони за брехню, не хочуть повернутися.
6 Я уважно прислухався, але нема нікого, хто б каявся у своєму лукавстві, промовляючи: Що я зробив? Кожен з них повертається до звичної дороги, мов той кінь, що рветься до бою...
7 Навіть бусол у небі знає свою пору, а горлиця, ластівка та журавель пильнують часу прильоту свого, а народ мій не розпізнає часу Господнього суду!...
8 Як ви можете казати: Ми мудрі і з нами Господній закон? Коли брехливе перо писак перетворило його на брехню!
9 Осоромилися ці мудреці, збентежилися й були схоплені. Ось вони слово Господнє відкинули, що ж за мудрість ще мають вони?
10 Тому їхніх жінок віддам іншим, а їхні поля — загарбникам, бо вони від малого та аж до великого усі віддалися користолюбству, від пророка та аж до священика вчиняють неправдиво!...
11 І легкодушно лікують нещастя народу мого, промовляючи: Мир, мир, а миру нема!
12 Соромилися б отакі гидоти коїти. Але вони сорому ніякого не мають, не знають навіть, як то червоніти. Тому й попадають між тими, що впадуть. Під час відвідин їхніх вони спотикнуться, — каже Господь...
13 Зберу їх дощенту, — каже Господь, — як ягоди на виноградній лозі, як фіги на фіговому дереві, а їхнє листя пов'яне, і пошлю їм таких, що все заберуть...
14 Пощо ми сидимо? Збирайтеся та підемо в твердинні міста та й згинемо там, бо Господь, Бог наш, вчинив, що ми згинемо, і напоїв нас водою отруєною, бо ми Господові згрішили...
15 Ми миру чекали, та нема добра, часу зцілення, а ось жах!
16 Чути фиркання коней його аж від Дану, від сили іржання його жеребців вся земля затремтіла! І прийдуть вони, й пожеруть усю землю з усім, що на ній, місто й тих, хто мешкає в ньому...
17 Бо ось я пошлю проти вас тих вужів та гадюк, що не діє на них заклинання, і вони вас кусатимуть, — каже Господь!
18 Яка моя втіха у смутку? Болить мені серце моє...
19 Ось голосіння дочки мого народу з далекого краю: Чи Господь не в Сіоні? Чи не в ньому його Цар? Нащо мене розгнівали своїми бовванами, тими чужими марнотами?
20 Минули жнива, скінчилося літо, а ми не врятовані...
21 Пригнічений я через нещастя доньки народу мого, холоне нутро моє...
22 Хіба нема бальзаму в Гілеаді? Хіба ж нема там лікаря? Чому ж не лікується донька народу мого?
23 Ой, коли б голова моя стала водою, а око моє за джерело сльози, то я плакав би вдень та вночі над побитими доньки народу мого!...
Єремiя 9
1 Ой, коли б у пустелі прихисток для подорожніх я мав, тоді б я покинув народ свій, і пішов би від них, бо вони перелюбники всі, зібрання зрадників!
2 Вони напинають свого язика, немов лука свого, для брехні, міцніють вони на землі не для правди, бо від лиха до лиха йдуть і не знають мене, — каже Господь!
3 Остерігайтеся ближнього і не покладайтеся на брата, кожен бо брат лукавить і приятель кожен розносить наклеп!
4 Один одного зводять і правди не кажуть, пристосували свого язика для брехні, не втомлюєтеся коїти лихо!
5 Серед брехні твоє пробування, через брехню не бажають знати мене, — каже Господь.
6 Тому так промовляє Господь Саваот: Ось я їх перетоплюю та випробовую, бо що маю вчинити я заради дочки свого народу?
7 Їхній язик смертоносна стріла, що промовляє брехню. Вустами своїми каже ближньому про мир, а в нутрі своєму готує засідку...
8 Чи ж за це я їх не покараю? — каже Господь. — Хіба ж над народом, як цей, не помститься душа моя?
9 Я плач та ридання здійму над оцими горами, і спів жалобний — понад степовими лугами, вони бо попалені так, що ними не ходить ніхто, і ревіння худоби не чути. Розлетілося птаство небесне, розбіглися всі звірі! Нема нікого.
10 І я Єрусалим на руїни віддам, на мешкання шакалів, а юдейські міста на спустошення дам, і не буде мешканця в них!
11 Хто такий мудрий, щоб зрозумів би оце, і до кого Господні вуста промовляли, щоб виявить те, за що згинув цей край, за що спалений він, як пустеля, і що нею не ходить ніхто?
12 А Господь відповів: За те, що вони покинули закон мій, що я дав перед ними, і не слухали мого голосу, і не ходили за тим законом,
13 а ходили за впертістю серця свого й за Ваалами, що навчили про них їхні батьки...
14 Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось я цей народ полином нагодую й водою отруйною їх напою!
15 І розпорошу я їх серед народів, яких ні вони, ні батьки їхні не знали, і пошлю я за ними меча, аж поки не винищу їх!
16 Так промовляє Господь Саваот: Покличте вмілих голосільниць, і хай вони прийдуть!
17 І хай поквапляться, і хай заспівають жалобну пісню, і хай наші очі зайдуться сльозою, а з наших повік вода хай тече!
18 Бо почується голос жалобного співу з Сіону: Як ми спустошені, як осоромлені!... Бо ми покинули свій край, бо покинули місце свого пробування...
19 Тож почуйте, жінки, слово Господа, і хай ваше ухо візьме слово вуст його, і навчіть дочок ваших жалобного співу, й одна одну жалобної пісні!
20 Бо смерть увійшла в наші вікна, до наших палат увійшла, щоб вирізати дітей з вулиці, і з майданів юнаків...
21 Кажи так: Так промовляє Господь: І нападає людських трупів, мов гною на полі, і мов тих снопів за женцем, і не буде кому зібрати!...
22 Так промовляє Господь: Хай не хвалиться мудрий своїю мудрістю, і хай не хвалиться лицар своєю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться!
23 Бо хто буде хвалитися, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає мене, що я то Господь, який на землі вчиняє милість, правосуддя та правду, бо в цьому моє вподобання, — каже Господь!
24 Ось дні наступають, — каже Господь, — і я навідаю всіх обрізаних та необрізаних,
25 Єгипет та Юду, Едом та Аммонових синів, Моав та всіх, хто волосся довкола стриже, хто мешкає в пустелі, бо всі оці люди необрізані, а вся оселя Ізраїлева необрізана серцем!...
Єремiя 10
1 Послухайте слова того, що вам каже Господь, о оселе Ізраїлева!
2 Так промовляє Господь: Не навчайтеся доріг цих народів і небесних ознак не лякайтеся, бо тільки поганські народи лякаються їх!
3 Бо устави народів марнота вони, божок бо це дерево, зрубане в лісі, і це справа рук майстра!
4 Сріблом та злотом їх прикрашають, цвяхами прикріплюють їх, щоб вони не хиталися.
5 Вони безмовні, як опудало на городі, і носять їх, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не зроблять лихого, і зробити добро їм не під силу!
6 Такого, як ти, нема, Господе: Ти великий і велике могутнє ім'я твоє!
7 Хто не буде боятися тебе, Царю народів? Бо тобі це належить, бо між усіма мудрецями народів і в усьому їхньому царстві нема такого, як ти!
8 Вони стали всі дурні й безглузді, бо марна наука дерева!
9 Срібна бляха з Таршішу привезена, злото — з Офіру, блакить та пурпур — їхній одяг, усе це вмілими майстрами зроблене.
10 А Господь Бог правдивий, він Бог живий та Цар вічний! Від гніву його затрясеться земля, і не знесуть його гніву народи.
11 Отак їм скажіть: Боги, що неба й землі не створювали, згинуть із землі та з-під неба цього!
12 Своєю він силою землю створив, своєю премудрістю міцно всесвіт поставив, і небо напнув своїм розумом.
13 Коли видасть свій голос, то води шумлять у небі, з кінців землі здіймає він хмари. Він з блискавками створює дощ і виводить вітер зі своїх сховищ.
14 І кожен виявляється дурним невігласом, ливар свого боввана соромиться, бо вилитий ним ідол, омана то, нема в ньому духа!...
15 Марнота вони, вони праця на сміх, в час відвідин їх вони згинуть!
16 Не така, як оці, частка Якова, бо він усе створив, а Ізраїль плем'я спадку його, Господь Саваот його ймення!
17 Забери з землі свій товар, ти, що сидиш у облозі!
18 Бо Господь каже так: Ось цього разу я кину мешканців цієї землі, мов із пращі, і притисну їх так, щоб вони зрозуміли...
19 Ой, лихо мені від нещастя мого, моя рана болюча! А я казав: Це моя хвороба, і мені її зносити.
20 Намет мій спустошено і розірвані всі мотузки його. Розійшлися мої діти від мене й нема їх, нема вже кому розтягнути намет мій та повісити завіси його...
21 Бо пастирі стали безглузді, і вони не зверталися до Господа, тому не щастило їм, і розпорошена вся їхня отара...
22 Послухайте звістку: Ось насувається гуркіт великий з північного краю, щоб юдейські міста перетворити на пустку, на помешкання шакалів...
23 Знаю, Господе, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини скеровувати свої кроки.
24 Карай мене, Господе, тільки за справедливістю, але не гнівом своїм, щоб не знищити мене!
25 Вилий лють свою на народи, що не знають тебе, та на роди, що ймення твого не кликали, що знищили Якова, зжерли його і помешкання його спустошили!...
Єремiя 11
1 Слово, що було до Єремії від Господа:
2 Послухайте слів заповіту цього, і будеш їх промовляти до юдеїв і мешканців Єрусалиму,
3 і скажеш їм: Так каже Господь, Бог Ізраїлів: Проклята та людина, що не слухає слів заповіту цього,
4 що його склав був я з вашими батьками того дня, коли їх виводив з Єгипетського краю, з горна залізного, промовляючи: Слухайтеся мого голосу, і робіть усе те, що я заповім вам, і будете ви народом моїм, а я буду вам Богом,
5 щоб я виконав присягу ту, якою я вашим батькам присягав дати їм край, що тече молоком, як сьогодні! А я відповів: Амінь, Господе!
6 І сказав до мене Господь: Виголошуй оці всі слова по юдейських містах та на вулицях Єрусалиму, промовляючи: Слухайте слів заповіту цього, і виконуйте їх!
7 Бо направду попередив я ваших батьків того дня, як виводив їх з Єгипетського краю, і повсякчас нагадував, кажучи: Слухайте мого голосу!
8 Та не слухали й не прихиляли вони свого вуха, і кожен ходив за впертістю лихого серця свого... І я спровадив на них усі слова заповіту цього, що я наказав був виконувати, вони ж не виконували.
9 І промовив до мене Господь: Навіть змова постала між юдеями та між мешканцями Єрусалиму!
10 Повернулися вони до гріхів своїх давніх батьків, що слухати моїх слів не бажали, і пішли за богами чужими, щоб їм служити.
