Біблія - Невідомий Автор

І скажуть вони: Лихо нам, бо спустошені будемо ми!...

14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї?

15 Бо голос доносить з Дану й звіщає винищення з Єфремових гір...

16 Пригадайте народам оце, сповістіть ось про Єрусалим: Приходять з далекого краю його облягати, і здіймають свій галас на юдейські міста!

17 Як сторожа полів, навколо оточать його, бо він мені був неслухняний, — каже Господь!

18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили. Це лихо твоє гірке, бо дістане воно аж до серця тебе...

19 Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискає мені, і тріпоче мені моє серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, сигнал війни!

20 Лихо за лихом надходить, вся бо земля поруйнована буде, раптово спустошені будуть намети мої і миттю розірвані завіси їхні...

21 Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми?

22 Тому, що народ мій безглуздий, він не знає мене. Вони нерозумні сини й нерозважні вони, мудрі вони на лихе, та не вміють вчиняти добра!

23 Дивлюся на землю, а там порожнеча та пустка, і небо світла не дає!

24 Дивлюся на гори, а вони трусяться, і всі пагорби хитаються!

25 Дивлюся, аж ось нема вже людини, і порозліталося все птаство небесне.

26 Дивлюся, аж ось край родючий пустелею став, а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум'я гніву його...

27 Бо Господь так сказав: Спустошенням стане весь край, та вщент я його не знищу!

28 І буде в жалобі земля через це, і затьмаряться небеса, бо я зроблю, що задумав, і не пошкодую, і не відступлюся від того...

29 Від гамору вершників та стрільців побіжить усе місто, втечуть у гущавини й злізуть на скелі... Всі міста покинуті, і нема нікого, хто мешкав би в них...

30 А ти, зруйнована, дочко Сіону, що будеш робити? Хоч ти одягаєш себе в кармазин, хоч прикрасишся золотою оздобою, хоч очі свої підмалюєш фарбою, та даремно готуєшся, обридили тобою коханці твої, на життя твоє зазіхають вони!

31 Бо чую я крик, немов породіллі, чую стогін, неначе жінки, що вперше народжує, то голос Сіонської дочки. Вона стогне, заломлює руки свої та голосить: Ой, лихо мені, життя моє в руках убивць!...

Єремiя 5

1 Пройдіть по вулицях та майданах Єрусалиму і роздивіться навколо, може знайдете там людину, що за правом судить, що правди шукає, то я пробачу місту цьому!

2 Коли ж вони кажуть: Як живий Господь, — то справді клянуться неправдою.

3 Хіба ж очі твої не для правди, о Господе? Вразив ти їх, але їм не болить, понищив ти їх, та відмовилися взяти науку вони, обличчя свої зробили від скелі твердішими, відмовилися навернутися!

4 А я думав собі: Вони напевно люди прості і роблять безглуздо, бо не знають дороги Господньої, закону Бога свого.

5 Піду-но собі до вельможних і до них промовлятиму, бо знають дорогу Господню вони, закон Бога свого, та й вони усі разом зламали ярмо, а віжки порвали!

6 Тому лев їх б'є з лісу, нищить їх вовк степовий, пантера чигає на їхні міста. Кожен, хто вийде з них, пошматований буде, бо збільшилися їхні гріхи і їхні переступи численними стали!

7 Хіба через це я пробачу тобі? Твої діти мене полишили і присягають тим, хто не Бог. Я їх нагодував, а вони блукають і натовпом ходять до будинку повії,

8 волочаться, мов жеребці відгодовані, кожен ірже на жінку свого ближнього...

9 Чи ж оцього я не покараю? — каже Господь. — І хіба над народом, як цей, не помститься душа моя?

10 Вилазьте на мури його і руйнуйте, але не вщент! Усуньте підпори його, бо вони не для Господа,

11 бо зрадила мене оселя Ізраїлева та оселя Юди, — каже Господь.

12 Вони відцуралися Господа та промовляли: Нема його і лихо не прийде на нас, ні меча, ані голоду ми не побачимо!

13 А пророки стануть неначе вітер, нема в них слова Господнього, отак їм зроблено буде!

14 Тому так промовляє Господь Бог Саваот: За те, що кажете слово таке, ось я до вуст твоїх вкладу слово своє за вогонь і він пожере народ цей, як дрова!

15 Ось я приведу здалека народ на вас, о оселе Ізраїлева, — каже Господь, — це народ, стародавній, це люд, що мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що промовлятиме він.

16 Його сагайдак, як відкрита могила, усі вони люди хоробрі.

17 І він пожере твоє жниво та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну та худобу велику твою пожере, з'їсть твій виноградник й фігу твою, знищить мечем твердинні міста твої, на які ти сподіваєшся...

18 Та й за тих днів, — каже Господь, — я не винищу вас!

19 Як кажуть вони: За що Господь, Бог наш зробив нам усе це? — то ти скажеш до них: Як мене ви покинули, і служите в вашому краї богам чужим, так чужинцям служити ви будете в краї не вашому!...

20 Сповістіть в оселі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, — каже Господь.

21 Почуй же це, ти народе дурний, який має очі й не бачить, має вуха й не чує!

22 Чи мене ви боятися не будете, — каже Господь, — чи тремтіти не будете перед обличчям моїм? Мене, що пісок поклав за кордон для моря, за вічну межу, якої воно не перейде? Хоч повстануть, та не переможуть, і шумітимуть хвилі його, але не переступлять її!

23 А серце в народу цього неслухняне та непокірне, відпали вони та й пішли.

24 І не сказали вони в своєму серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який дає дощ, дощ ранній та пізній за часу його, стереже нам уставлені тижні для жнив.

25 Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи від вас стримали це добро.

26 Бо в народі моєму безбожники є, чигають вони, немов той птахолов, вони сітки розставили, хапають людей...

27 Як клітка, наповнена птахами, так будинки їхні повні брехні, тому звеличилися та збагатилися вони!

28 Потовстіли вони та погладшали, у злі переступили всякі межі, справедливо вони не судили сирітської справи, права бідного на суді не захищали, і щастить їм.

29 Чи ж цього я не покараю? — каже Господь. — І хіба над народом, як цей, не помститься душа моя?

30 Вражаюче та страшне сталося в цьому краї:

31 пророки віщують неправду, священики правлять як хочуть, а народу моєму це до вподоби! І що зробите ви, як кінець тому прийде?

Єремiя 6

1 Втікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму і засурміть в сурму у Текої, і прапор поставте у напрямку Бет-Гаккеру, бо з півночі грізно підноситься лихо та велике нещастя!

2 І викоріню я Сіонську дочку, вродливу та випещену.

3 Пастухи прийдуть до неї зі своїми чередами, напнуть намети навколо, кожен місце своє випасатиме.

4 Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Лихо нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!

5 Вставайте та підемо вночі і понищмо палати її!

6 Бо так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вал насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйнованим бути, в ньому повно насильства:

7 як витікає вода з джерела, так витікає з нього зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям моїм безперестанку хвороби та рани...

8 Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа моя не відвернулася від тебе, щоб тебе не вчинив я спустошенням, краєм безлюдним!

9 Так промовляє Господь Саваот: Конче зберуть вони залишки Ізраїля, мов виноградні рештки. Простягни свою руку, немов виноградар до грона!

10 До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє вони зневажають і не жадають його!

11 І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на юрбу юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий з насиченим днями,

12 і дістануться іншим будинки їхні, теж поля та жінки... Бо я руку свою простягну на мешканців цієї землі, — каже Господь.

13 Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду...

14 І рани народу мого легковажно лікують, промовляючи: Мир, мир, а миру нема!

15 Чи вам соромно за гидоти свої? Не соромно ані трохи, вони й соромитися не вміють... Тому спіткнуться і впадуть між упалими в часі, коли їх навідаю я, — каже Господь.

16 Так промовляє Господь: На дорогах зупиніться та погляньте, і запитайте про давні стежки, де добра дорога, то нею йдіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відповіли: Не підемо!

17 І я сторожів був поставив над вами, промовляючи: Прислухайтеся до голосу сурми! Та вони відповіли: Не будем прислухуватися!

18 Тому слухайте, люди, і знай, ти громадо, що станеться з ними.

19 Послухай, ти земле: Ось я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів моїх не прислухалися вони, а законом моїм зневажили!

20 Навіщо мені те кадило, що з Шеви приходить, запашна тростина з далекого краю? Цілопалення ваші не любі мені, ваші ж жертви мені не приємні!

21 Тому Господь каже так: Ось я дам спотикання цьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!

22 Так промовляє Господь: Ось приходить народ з північного краю, йде люд великий з кінців землі.

23 Лука та списа міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Всі як один вишикувані до бою, на тебе, о дочко Сіону!

24 Як почули ми звістку про нього, помліли нам руки, огорнули нас тривога та біль, немов у породіллі...

25 Не виходьте на поле й не ходіть дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!

26 Дочко народу мого, веретою підпережись та качайся в попелі! Справ жалобу, немов над одинаком своїм, голосіння гірке, бо прийде зненацька руйнівник на нас!

27 Я дав був тебе випробовувачем у народі моєму, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.

28 Вони всі відступники над відступниками, наклеп розносять, вони мідь та залізо, всі вони зіпсовані!...

29 Дмуть міхи, щоб олово вогнем пожерти, даремно перетоплював ливар, бо лихих не відділено...

30 Сріблом відкинутим названо їх, бо Господь їх відкинув.

Єремiя 7

1 Слово, що було до Єремії від Господа:

2 Стань у брамі Господньої оселі, і проголоси там слово це, промовляючи: Послухайте слово Господнє, весь Юдо, що ходите брамами цими вклонятися Господу.

3 Так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Виправте дороги свої й свої вчинки і я зроблю, що ви житимете на цьому місці!

4 Не сподівайтеся на слова неправдиві, щоб казати: Храм Господній, храм Господній, храм Господній отут!

5 Бо якщо ви насправді виправите ваші дороги та ваші вчинки, якщо один одному будете справді робити справедливо,

6 не будете тиснути чужинця, сироту та вдову, не будете лити невинної крові на місці цьому, і за іншими богами вслід не підете собі на лихо,

7 то зроблю, що ви пробуватимете на цьому місці, в краю, що його дав я вашим батькам, відвіку й до віку!

8 Ось ви сподіваєтеся на слова неправдиві, які не допоможуть:

9 Чи можна красти, вбивати й перелюб вчиняти, і присягати фальшиво, і кадити Ваалові, і ходити за іншими богами, яких ви не знаєте,

10 а потім ви приходити й ставати перед обличчям моїм у цій оселі, що зветься ім'ям моїм, і казати: Врятовані ми, щоб вчиняти гидоти всі ці?

11 Невже вертепом розбійників стала оселя ця, що ім'я моє кличеться в ній, на ваших очах? І я це бачу, — каже Господь...

12 Бо підіть-но до місця мого, що в Шіло, де я спочатку встановив був перебування ймення мого, і побачите, що вчинив я йому через лукавство мого народу Ізраїлевого...

13 Тепер же за те, що ви робите, — каже Господь, — і що я повсякчас промовляв був до вас, але ви не слухали, і кликав я вас, та ви не відповіли,

14 то зроблю цій оселі, що кликалося в ній ім'я Моє, що на нього маєте сподівання ви, і місцю цьому, що я дав його вам та вашим батькам, так само, як я був зробив для Шіло,

15 і відкину я вас від обличчя свого, як відкинув усіх ваших братів, усіх нащадків Єфремових!...

16 А ти не молися за народ цей, і благання й молитви за них не здіймай, і мене не проси, бо не вислухаю я тебе!

17 Хіба ти не бачиш, що роблять вони в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму:

18 Діти дрова збирають, а батьки розкладають вогонь, жінки ж місять тісто, щоб спекти калачів тих жертовних небесній цариці, і ллють литі жертви для інших богів, на образу для мене...

19 Та хіба ображають мене, — каже Господь? — Хіба не себе самих, щоб сором покрив їхні обличчя?

20 Тому Господь Бог промовляє так: Ось ллється мій гнів і моя лють на це місце, на людину й худобу, і на польові дерева та на земні плоди, і палатиме він, і не згасне!

21 Так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Додайте свої цілопалення до жертв ваших, і їжте м'ясо,

22 бо я не казав батькам вашим, і не велів їм того дня, як виводив їх з Єгипетського краю, про цілопалення й жертви.

23 Бо лиш звелів їм, промовляючи: Слухайте мого голосу, і я буду вам Богом, а ви будете народом моїм, і ходіть тією дорогою, про яку накажу вам, щоб вам було добре.

24 Та не слухали й не нахилили вони свого вуха, а ходили з волі впертого серця лихого свого і стали до мене потилицею, а не обличчям.

25 Від того дня, коли ваші батьки вийшли з Єгипетського краю, аж до дня цього, посилав я до вас усіх своїх рабів пророків, посилав щоденно.

26 Та вони не слухали мене, і вуха свого не схиляли, і показали себе твердошиїми, лихе робили ще більше від батьків своїх...

27 І ти будеш казати їм ці всі слова, та не будуть вони тебе слухати, і будеш ти кликати до них, та вони тобі відповіді не дадуть...

28 І скажеш до них: Оце той народ, що не слухав голосу Господа, Бога свого, і науки не приймав, згинула правда і зникла з їхніх вуст...

29 Обстрижи волосся своє та й відкинь, на лисих горах здійми жалібний спів, бо відкинув Господь і покинув плем'я свого гніву!

30 Бо Юдині сини роблять лихе в моїх очах, — каже Господь, — поклали гидоти свої в тій оселі, що в ній кликалося моє ім'я, щоб збезчестити її...

31 І побудували ті жертовні пагорби Тофета, що в долині Бен-Гіннома, щоб палити синів своїх та дочок на вогні, чого я не наказував, і що на серце мені не приходило...

32 Тому приходять ось дні, — каже Господь, — що не буде вже кликатися це місце Тофет чи долина Бен-Гіннома, а тільки долина Вбивства, і будуть ховати у Тофеті через брак місця для поховань.

33 І стане труп цього народу за стерво небесному птаству та земній звірині, і не буде того, хто б їх налякав!...

34 І я зупиню в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму голос радісний і голос веселий, голос молодого та голос молодої, бо руїною стане цей край!

Єремiя 8

1 Того часу, — каже Господь, — витягнуть кістки царів Юди і його князів, і кістки священиків, і пророків, і мешканців Єрусалиму з їхніх могил,

2 і розкидають їх перед сонцем і перед місяцем, та перед усіма небесними світилами, яких вони любили та служили їм, і що йшли за ними, і що зверталися до них, і що вклонялися їм.