Врятуй мене, якщо зможеш - Ольга Християнчук

Здається у грудях закінчилось повітря. Дихати стає важко, ноги робляться ватними і неможливо встояти на місці. Чоловік відривається від роботи і підносить на мене свої зелені пронизливі і такі знайомі очі.

-         Привіт, Надіє, - посміхається він своєю звичною безтурботною посмішкою.

-         Давид, - ледве виговорюю і горло здавлює від раптових почуттів, котрі хвилею зносять свідомість.