Врятуй мене, якщо зможеш - Ольга Християнчук

-         Їдь, доню, - її голос ніжний і турботливий. – Там морське повітря. Розвієшся. З часом на душі стане легше. Життя мусить продовжуватись.

Я піднімаю на неї заплакані очі, витираю носа.

-         Я порвала з Давидом, - схлипую.

-         Я зрозуміла, - відповідає.

Кидаюсь їй в обійми і знову ридаю. Моя мама завжди все розуміє і ніколи не задає лишніх запитань.