Більше ніколи - Фредеріка Фома

 - Вона навіть мені не хотіла говорити про цю вагітність. Боялась, що не зможе виносити дитину. А ви навіть не вислухавши її, кидаєтесь неначе вона вбила когось. 

 - Вона вбиває себе. - Гарчить Сергій. 

 - Ви маєте поважати її рішення. Я змирився, й чекаю на свою дитину, й вам цього ж бажаю. А зараз, якщо вам потрібен час, щоб заспокоїтися, то їдьте, я вже якось поясню вашу відсутність. Кричати на неї не потрібно, чи переконувати зробити аборт. Вона й так хвилюється, а їй це категорично заборонено. 

 - Сергій, це ж наша доня. Згадай як вона засмутилась коли дізналась про свій діагноз, навіть Макса покинула.... - що ? Кинула мене ? То це в ту прокляту ніч вона дізналась про це, й через те напилась. - Вона завжди мріяла народити, мати велику сім'ю. Це може бути єдиний шанс. - Вони обоє дивно переглянулись. Бачу як Сергій видихає, та йде ближче до мене. 

 - Ти будеш чудовим чоловіком та батьком. - Стукає мене по плечі. Цього я явно не очікував. 

 - Дякую, що відстоюєш її. 

Коли всі заспокоїлись ми пішли на кухню. А там... ідилія. Мама обіймає Юлю, батько спокійно сидить на кріслі попиваючи чай. 

 - Ми дуже раді, вітаємо вас... - Заговорив Сергій, та підійшов до доньки. Та свою чергу міцно обійняла свого батька. - Вибач, я просто дуже хвилююсь за тебе.