Більше ніколи - Фредеріка Фома

 - Що мені робити ? Я так боюсь тебе втратити. - Кажу дивлячись в мокрі очі. 

 - Просто підтримай мене... - тихо шепоче вона. 

 - Ми приїхали, як тільки змогли. - В палату залітає Свєта з фруктами в руках, а за нею заходить Марк з великим букетом троянд. 

 - Він знає ? - Запитує Марк дивлячись тільки на Юлю, та киває. - Ну й добре, я вже не міг тримати все в собі. - Друг кладе квіти на стіл, та йде до мене, поки Свєтка цілує свою подругу. 

 - Ти знав ? - Здивовано запитую. 

 - Так, Свєтка розповіла, по секрету. Вітаю, татку. - Друг налітає на мене з обіймами. - Це ж чудово. Ти станеш батьком. Ву-ху... 

 - Це тільки я не знав ? - Хмикаю, - всі знали, а я ні. Чудово. - Пирхаю. 

 - Ой, не перебільшую. Як ти ? - Дивиться на Юлю.

 - Добре, з малюком теж. - Бачу легку посмішку на її обличчі. 

 - Ви нас так налякали. Більше не роби так, вередун. - Говорить в Юлін живіт Свєта. 

 - Що ви тут влаштували ? - В плату вривається Сніжана, лікарка Юлі. - Це лікарняна палата. 

 - Ми ж тихо. - Знизує плечима Свєтка. 

 - Всі хто не батьки дитини, на вихід. - Зло пробувала лікарка. 

 - Ми ще заїдемо. Відпочивай. - Говорить Свєтка. 

 - А ти як ? Шокований ? - Тихо запитує Марк, поки Свєтка щось нашіптувала Юлі. 

 - Шокований ? А в ахуї.