Більше ніколи - Фредеріка Фома
- Вагітна... - повторюю це в сотий раз. Сказати що я здивувалась почувши це, то це нічого не сказати.
- Юль, знаю це шокує. Мені дуже прикро, але доведеться робити аборт. - Говорить мій гінеколог. - Шансів виносити дитину майже не має. Ти ж знаєш...
- Я не піду на це. - Говорю твердо, а на очі накочуються сльози.
- Юль, це небезпечно в першу чергу для тебе самої. Ти можеш померти виношуючи цю дитину. Й повторюсь...
- Ні, Сніжана, ти так само казала про мої шанси на вагітність. Ти казала що це майже не реально. А якщо це мій єдиний шанс народити ? Я ж протрималась три тижні.
- Я знаю як ти хочеш цю дитину, але Юль. Ти подумала про наслідки ? Що буде з тобою, якщо станеться викидень ? - Її застереження чи погрози на мене не подіють. Я вагітна від Макса. Макс хотів дітей, я хочу дітей. Й зроблю все щоб виносити цю дитину, як важко мені не буде.
- Які у мене шанси ? - Вона мовчить, дивиться на мої заплакані очі й мовчить. - Сніжано, які шанси ?
- Юля, це не математика. - Вона трішки підвищила голос.
- Які у мене шанси Сніжано ? - Я почала злитись. Те що ми гарно спілкуємось, не дає її права так зі мною говорити. Це моя справа й тільки моя.
- Шанси виносити дитину до кінця строку становлять, десять відсотків. - Вона ніжно бере мою руку. - Ти твердо вирішила ?
- Я твердо вирішила. - Говорю майже спокійно.
- Гаразд. Тоді я випишу тобі препарати, завтра прийдеш на УЗД, тобі ще варто стати на облік. Потрібно більше відпочивати, менше хвилюватись, краще зараз вийти в декрет, щоб мінімізувати всі ризики. Стримуватися від статевого акту. Вагітність буде складною. Але я зроблю все, щоб тобі допомогти.
- Дякую, я тобі дуже вдячна. - Сніжна протягує мені папірець, я швидко беру його й ховаю собі в сумку.
В голові й досі не вкладається, як я могла завагітніти ? Ну точніше я знаю як. Просто коли ти все своє життя вважаєш що ти зламана, а тут доля дарує такий шанс. Я просто не можу відмовитися від цього. Боже, я вагітна. Всратись.
- Що сказала лікарка ? Ей, ти мене чуєш ? - Свєтка не витримує, щипає мене за руку.
- Ай...
- Кажи ? Що з тобою ? Глисти ? - Дивиться на мене й регоче. Ага зараз її буде не до сміху.
- Я вагітна. - Кажу й сама не вірю.
- Вагітна ?! - Закричала на весь вестибюль.
- Так вагітна. Уявляєш, я вагітна від Макса.
- Боже... - дівчина підскакує на місці, міцно мене обіймає. - Це ж добре ? Чи не так ?
- Так, добре, якщо я зможу виносити цю дитину. - Ми разом виходимо на вулицю. Я ділюсь з нею всім, бо звикла що ми не маємо секретів.
- Це не жарти. Ти твердо вирішила ? - Подруга була схвильована не більше за мене.
- Тільки не починай мене вмовляти...
- Ні, я навіть не думала. Я знаю, що цього ти найбільше хотіла. Й такого шансу більше може й не бути. Я буду поряд. - Вона знову мене обіймає.
- Дякую, за підтримку. Вона мені зараз так потрібна.
- Я буду найкращою хрещеною у світі. - Пищить мені на вухо.
- Свєт... - Сміючись відпускаю її.
- Ну тепер доведеться точно батькам розповісти про вас з Максом. - Весело говорить подруга.
- Так, але поки... нікому не розповідай. Марку тим більше.
- Юль, що ти вже надумала ? Це не приховати. Тебе нудить весь час. Макс не дурень, все сам складе. - Тут вона має рацію, але мене вже менше нудить. Й Макс майже весь час на роботі.
- Я просто хочу, щоб строк був більшим.
- Добре, я мовчатиму, але краще скажи йому, а раптом що станеться, він не зрозуміє що робити. - Я згідно киваю. Але говорити зараз не збираюсь. Не хочу, щоб Макс зрадів, а потім розчарувався, якщо я все-таки не зможу виносити нашого малюка.
Відпустила Свєтку додому, а сама вирішила ще прогулятись. В голові на диво не має жодної думки. Я щаслива, не буду приховувати вперше за довгий час, я нарешті щаслива. Долонею торкаюсь живота, й розумію, що я вже не сама. Перше, про що я маю думати, це наш малюк.
По дорозі додому купую все що приписала лікарка, ще не знаю як буду пояснювати появу різних баночок з ліками Максу, але щось вигадаю. А от з сексом що робити, я не знаю. Ми з Максом наче божевільні, вічно голодні на секс. А зараз, я маю думати про малюка.
Вечеря на столі, на годиннику восьма, а мого чоловіка ніде не має. Чомусь саме зараз це мене злить. Він завжди приїжджав до восьмої. Гніваюсь, беру в руки телефон, й набираю його номер. Й тільки пішов перший гудок, Макс зайшов у двері з великим букетом гіпсофіл.
- Кошенятко, я вдома. - Радісно кличе, а я як ненормальна біжу до нього з розбігу кидаюсь на шию.
- Ого, це ти так скучила ? - Звісно він здивувався, не розуміє чому я так радію.
- Дуже скучила. - Палко цілую його в губи.
- Ммм... чорт, я хочу тебе... - Гарчить мені в губи, вільною рукою стискаючи сідниці.
- Я приготувала вечерю. - Злажу з чоловіка, хапаю букет, й перш ніж Макс почав мене зваблювати, тікаю на кухню.
- Дуже смачно пахне. Але я б почав з десерту. - Позбувається та йде за мною.
- Максе, я навіть свічки запалила, а ще... - швидко вмикаю музику.
- Це ти так натякаєш, що нам час піти на побачення в ресторан ? Музика, свічки...
- Ні, просто хочу трішки повеселитись. - Мило трушу сідницями.
- У тебе гарний настрій ? - Ловить мене, притискає до себе.
- Так, але давай сьогодні без сексу. - Ми починаємо танцювати повільний танець, Макс хмуриться почувши мою пропозицію.
- Без сексу ? Юль...
- Ми почали все неправильно, почали все з сексу. - Констатую факт.
- Стривай, це ти напала на мене в машині. - Широко всміхається, ще й жартувати примудряється.
- Напала ? - Легенько ляскаю його по плечі.
- Так, а я не міг встояти.
- Максе, давай серйозно. Інколи мені здається що наші стосунки тільки й тримаються на сексі. - Я дійсно так вважаю.
- Ого... - чоловік міцніше притис мене до себе. - Ми ж не тільки сексом займаємося. Розмовляємо, ходимо на побачення, гуляємо. Кошеня, ти сумніваєшся у своїх почуттях до мене ? - Ми зупинили наш спонтанний танець, й зараз просто стоїмо в обіймах.
